Congratulation from Internet Conference!
Hello
ДІЯЛЬНІСТЬ АРБІТРАЖНОГО КЕРУЮЧОГО В ПРОЦЕДУРІ ФОРМУВАННЯ ЛІКВІДАЦІЙНОЇ МАСИ БОРЖНИКА
01.04.2026 13:19
[5. Legal sciences]
Author: Забарін Антон Федорович, аспірант Київського університету права НАН України, м. Київ
ORCID: 0009-0006-1189-9703
Арбітражний керуючий, який виконує повноваження ліквідатора у процедурі банкрутства юридичної особи є головним учасником процедури та наділений рядом повноважень.
До таких повноважень слід віднести владно-розпорядчі, організаційні та представницькі.
Як зазначає Кабенок Ю.В. прямий та основний обов’язок ліквідатора це забезпечення задоволення вимог кредиторів. До призначеного ліквідатора переходять права керівника (органів управління) банкрута. Вказане передбачає, що попереднє керівництво боржника, до введення ліквідаційної процедури, повністю відсторонюється від керування справами та звільняється. Ця норма є абсолютно логічною та закономірною, особливо у випадках, коли причиною банкрутства стає невідповідальне управління. Таке керівництво не повинно мати більше жодного відношення до господарюючої організації, а особливо вчиняти в подальшому будь-які дії від імені останнього [1, с. 131].
Як зазначає Хомко Л.В. та Яновицька Л.В. завдяки набранню чинності КУзПБ надзвичайну вагу отримує правовий статус центральної фігури процедури банкрутства – арбітражного керуючого[2, с. 76].
Бутирською І.А. запропоновано поділяти повноваження ліквідатора у справі про банкрутство залежно від характеру та спрямованості дій на три групи: майнові, організаційні та управлінські [3].
Такий поділ, запропонований Бутирською І.А. є цілком логічним та правильним.
Інститут арбітражного керуючого є ключовим та визначальним в процедурі банкрутства юридичної особи. Виключно активна та дієва роль арбітражного керуючого, його безпосередня залученість до процедури формування ліквідаційної маси боржника та повернення його активів матиме наслідком досягнення головної цілі ліквідаційної процедури - задоволення вимог кредиторів та забезпечення публічних інтересів.
Ефективна та дієва роль арбітражного керуючого щодо наповнення ліквідаційної маси банкрута має наслідком не тільки задоволення грошових вимог кредиторів, а й досягнення відновлення платоспроможності боржника.
Формування ліквідаційної маси банкрута дозволяє запобігти ліквідації боржника як юридичної особи, що має особливо важливе значення в умовах кризового періоду економіки України, викликаних війною.
В своїй практичній діяльності арбітражні керуючі, які виконують повноваження ліквідатора, досить часто стикаються із недоліками діючого банкрутного законодавства, що обмежує ефективність та роль арбітражного керуючого.
З метою підвищення ефективності діяльності арбітражних керуючих під час формування ліквідаційної маси та поверненні активів боржника необхідним є здійснення систематичного аналізу банкрутного законодавства, виявлення відповідних недоліків практичного правозастосування та розроблення наукових пропозицій щодо вдосконалення банкрутного законодавства у відповідній частині.
Положеннями Кодексу України з процедур банкрутство встановлено право арбітражного керуючого залучати відповідних осіб та спеціалізованих організацій з оплатою їхньої діяльності за рахунок боржника або за угодою із кредиторами.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 12 КУзПБ арбітражний керуючий має право залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їхньої діяльності за рахунок боржника, якщо інше не встановлено цим Кодексом чи угодою з кредиторами [4].
Проте, формулювання даної норми закону є недосконалим та потребує внесенню відповідних законодавчих змін.
У зв’язку із цим, задля підвищення ефективності діяльності арбітражного керуючого пропоную викласти зазначену норму в такій редакції:
“Арбітражний керуючий має право залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізованих організацій з оплатою їхньої діяльності за рахунок боржника, якщо інше не встановлено цим Кодексом чи угодою з кредиторами. В разі відсутності у боржника коштів на оплату послуг (робіт) залучених осіб та організацій, арбітражний керуючий має право звернутися до господарського суду із клопотанням про залучення необхідних осіб та спеціалізованих організацій (включаючи призначення судової експертизи) за рахунок кредиторів. Суд, встановивши обґрунтованість необхідності залучення та відсутність у боржника коштів, приймає рішення про залучення необхідних осіб та спеціалізованих організацій із покладенням обов’язку із авансування відповідних витрат на кредиторів пропорційно розміру їхніх вимог”.
Вказані законодавчі зміни сприятимуть арбітражному керуючому в організації його діяльності, як ліквідатора, з метою виявлення активів боржника та їх поверненню (витребування) від третіх осіб.
Станом на зараз в практичній діяльності арбітражний керуючий в багатьох випадках вимушений самостійно оплачувати залучених спеціалістів та експертів за власний рахунок.
Іншим проблемним питанням є залучення спеціальних організацій для здійснення охорони майна боржника, а також оплати комунальних послуг, які необхідні для підтримання майна боржника в належному стані.
Будь-яке зволікання із залученням спеціальних організацій, які надають послуги із охорони майна, що відноситься до ліквідаційної маси боржника, через відсутність у ліквідатора коштів, несе ризик знищення та навіть пошкодження такого майна.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 61 КУзПБ ліквідатор з дня свого призначення приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження [4].
З метою забезпечення схоронності та цілісності майна боржника необхідним є внесення змін до вказаного пункту кодексу та викладення його в наступній редакції:
“ліквідатор з дня свого призначення приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження. В разі відсутності у боржника коштів на залучення суб’єктів охоронної діяльності, оплату комунальних послуг, оплата таких послуг може бути покладена судом за клопотанням ліквідатора на кредиторів пропорційно розміру їхніх вимог”.
Непоодиноким є також випадки, коли арбітражні керуючі під час виконання повноважень ліквідатора виявляють у власності боржника майно, яке обмежене в обороті.
В такому разі незрозумілий порядок зберігання виявленої зброї до моменту її продажу на аукціоні, а також не встановлено на законодавчому рівні джерела фінансування оплати послуг з такого зберігання.
За таких умов доцільним вважаю доповнення частини 4 статті 62 КУзПБ та викладення її в такій редакції:
«За наявності у складі майна банкрута майна, виключеного з обігу або обмеженого в обороті майна, ліквідатор зобов’язаний передати його відповідним особам у встановленому порядку. Зберігання обмеженого в обороті майна до моменту його продажу на аукціоні відбувається за рахунок боржника. В разі відсутності у боржника коштів для оплати послуг із зберігання обмеженого в обороті майна, оплата таких послуг може бути покладена судом за клопотанням ліквідатора на кредиторів пропорційно розміру їхніх вимог”.
Недосконалим також вважаю формулювання положення частини 5 статті 62 КУзПБ, відповідно до якої ліквідатор, виявивши частку, яка належить банкруту у спільному майні, з метою задоволення вимог кредиторів у встановленому порядку порушує питання про виділення цієї частки [4].
В практичній діяльності досить часто арбітражні керуючі стикаються із тим, що частка боржника у спільному майні є незначною, а тому її виділ не є доцільним та не має перспектив продажу на аукціоні. Так, наприклад, очевидним є те, що 1/10 частина однокімнатної квартири не буде продана на аукціоні.
У зв’язку із наведеним, частину 5 статті 62 КУзПБ доцільно викласти в такій редакції: «Ліквідатор, виявивши частку, яка належить банкруту у спільному майні, з метою задоволення вимог кредиторів у встановленому порядку порушує питання про виділення цієї частки. В разі недоцільності виділення частки у спільному майні, ліквідатор за згодою комітету кредиторів може відчужити частку боржника іншим співвласникам. В такому разі Комітет кредиторів визначає умови продажу такої частки відповідно до статті 75 цього Кодексу».
Наведенні законодавчі зміни не потребують додаткового фінансування з державного або місцевого бюджету, проте їх запровадження призведе до підвищення діяльності арбітражного керуючого під час виконання покладених на нього повноважень.
Література
1. Кабенок Ю.В. Правове регулювання арбітражного управління в процедурі банкрутства в Україні : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.04. Київ, 2021. 240 с.
2. Хомко Л.В., Яновицька А.В. Правове регулювання банкрутства: навчальний посібний. Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2022. 280 с.
3. Бутирська І.А. Учасники провадження у справі про банкрутство : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.04 «Господарське право; господарсько-процесуальне право». Київ, 2017. 20 с.
4. Кодекс України з процедур банкрутства : Закон України від 18 жовтня 2018 р. № 2597-VIII // Відомості Верховної Ради України. 2019. № 19, ст. 74.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Another articles in this section
-
ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ЗАХИСТУ ПРАВА ВЛАСНОСТІ В СУДОВІЙ ПРАКТИЦІ
26.03.2026 14:12 -
ПРАВОТВОРЕННЯ І ПРАВОТВОРЧІСТЬ: СПІВВІДНОШЕННЯ ТА ВЗАЄМОДІЯ
23.03.2026 11:13 -
ФУНКЦІЇ ТОВАРНО-ТРАНСПОРТНОЇ НАКЛАДНОЇ
10.04.2026 14:07 -
ПРО ОСОБУ ЗАПІДОЗРЕНОГО НА СТАДІЇ ДОСУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ
08.04.2026 21:10
Сonferences
Conference 2026
Conference 2025
Conference 2024
Conference 2023
Conference 2022
Conference 2021
