ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕОРЕТИЧНИХ ТА МЕТОДИЧНИХ ПІДХОДІВ ЩОДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ «СПЕЦІАЛЬНІ НЕМЕТАЛЕВІ МАТЕРІАЛИ, ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ЗАСТОСУВАННЯ В СУДНОРЕМОНТІ» - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2011

ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕОРЕТИЧНИХ ТА МЕТОДИЧНИХ ПІДХОДІВ ЩОДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ «СПЕЦІАЛЬНІ НЕМЕТАЛЕВІ МАТЕРІАЛИ, ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ЗАСТОСУВАННЯ В СУДНОРЕМОНТІ»

01.06.2022 19:43

[3. Technical sciences]

Author: Липенков Ігор Вікторович, старший викладач Дунайського Інституту Національного Універсітету «Одеська морська академія»


Наше дослідження спрямоване на те, щоб засвоїти складову дисципліну «Основи виробництва та застосування неметалевих матеріалів» з використанням технічних засобів навчання, а саме фільмів з певної тематики, а також ознайомитися з основними видами неметалевих матеріалів та застосування їх у судноремонті. Демонстрація зразків та основних способів ремонту деталей: клеї, мастила, олії та інші матеріали [1].

Таким чином, слід звернути увагу на те, що в основі будови неметалічних матеріалів лежать полімери - речовини, макромолекули яких складаються з численних елементарних ланок (мономерів) однакової структури. Молекулярна маса становить від 5000 до 1000000 ангстрем. При таких великих розмірах макромолекул властивості речовин визначаються як хімічними складами цих молекул, а теж їх взаємним розташуванням і будовою.

Отже, макромолекули полімеру являють собою ланцюжки, що складаються з окремих ланок. Поперечний переріз ланцюга - кілька ангстрем, а довжина - кілька тисяч ангстрем. Тому макромолекулам полімеру властива гнучкість, що є однією з відмінних властивостей полімерів. Гнучкість полімерів обмежена розміром сегментів - жорстких ділянок, що складаються з кількох ділянок. Атоми, що входять в основний ланцюг, пов'язані міцним хімічним зв'язком, а сили міжмолекулярної взаємодії, що мають зазвичай фізичну природу, значно (в 10-50 разів) менше. Як засвідчують вчені, молекули полімерів характеризуються міцними зв'язками у самих макромолекулах і щодо слабкими з-поміж них [1], [2].

Полімери зустрічаються в природі – натуральний каучук, целюлоза, слюда, азбест, природний графіт. Однак провідною групою є синтетичні полімери, одержані в процесі хімічного синтезу з низькомолекулярних сполук. Можливості створення нових полімерів та зміни властивостей, що вже існують, дуже великі. Синтезом можна отримувати полімери з різноманітними властивостями і навіть створювати матеріали із заздалегідь заданими характеристиками.

Полімерні матеріали характеризуються низькою щільністю, високою хімічною стійкістю, зносостійкістю, великою ударною міцністю, штампуемістю, гарною оброблюваністю, в'язкістю, пластичністю та діелектричними властивостями. 

Всі полімери по відношенню до нагрівання поділяють на термопластичні та термореактивні. Полімери при нагріванні розм'якшуються, навіть плавляться, і при охолодженні твердне. Цей процес оборотний, тобто. ніяких подальших хімічних перетворень матеріал не зазнає. Структура макромолекул таких полімерів є лінійною або розгалуженою. Представниками термопластів є поліетилен, полістирол, поліаміди та ін.

Термореактивні полімери на першій стадії утворення мають лінійну структуру і при нагріванні розм'якшуються, потім внаслідок протікання хімічних реакцій твердне (утворюється просторова структура) і надалі залишаються твердими. Затверділі стан полімеру називаються термостабільними. Прикладом термореактивних смол можуть бути фенолоформальдегідна, гліфталева та інші смоли.

З синтетичних чи природних полімерів разом із іншими компонентами: наповнювачами, барвниками, пластифікаторами та інших. отримують різні штучні матеріали. Основні з них, пластмаси, лакофарбові та склеювальні матеріали, гума, азбест, знайшли застосування в суднобудуванні та судноремонті [2].

Пластмаси широко використовуються як конструкційні матеріали. Їхні властивості визначаються фізико-механічними характеристиками основи – смоли. Залежно від її поведінки при нагріванні пластмаси поділяють на термопластичні та термореактивні. Для розширення властивостей пластмас у її склад вводять наповнювачі (порошки, волокна, листи та ін.), пластифікатори (гліцерин, парафінове масло та ін.) та інші добавки (стабілізатори, мастила, барвники). Слід зазначити, що пластмаси мають велику різноманітність властивостей: мала щільна висока корозійна стійкість, високі електроізоляційні характеристики, хороші антифрикційні властивості, високий коефіцієнт тертя, великий діапазон твердості та еластичності, можливість обробки різними способами та ін. Разом з цим необхідно враховувати, що їм притаманні: мала міцність, жорсткість та твердість; велика повзучість, особливо термопластів; низька теплостійкість (від -60 до +200 ° С); низька теплопровідність; старіння – втрата властивостей під дією тепла, світла, води та інших факторів.

Наступний матеріал – це гума, яка має дуже цінні властивості: еластичність, пружність та ін. Її отримують шляхом спеціальної обробки (вулканізації) суміші каучуку та сірки з різними добавками. У суднобудуванні вона застосовується для ущільнювальних елементів (сальників, прокладок, манжет), підшипників, електроізоляційних елементів, водоплавних засобів та ін. Основні марки гуми, їх властивості та область застосування у суднобудуванні та судноремонті наведені у відповідних довідниках [2].

Лакофарбові матеріали належать до групи плівкоутворювальних матеріалів. Крім плівкоутворюючих речовин (синтетичні смоли, масла) компонентами їх є розчинники, пластифікатори та ін. Лакофарбові матеріали широко застосовуються для захисту корпусу судна та його обладнання від корозії, обростання та з декоративними цілями. Класифікація лакофарбових матеріалів за складом та призначенням, сумісність їх з ґрунтовками та технологічні схеми фарбування зовнішніх та внутрішніх поверхонь корпусу судна, його трюмів, відсіків, цистерн тощо. наведені у відповідних довідниках 

Клеями зазвичай називають колоїдні розчини плівкоутворювальних полімерів, здатні при затвердінні утворювати міцні плівки, що добре прилипають до різних матеріалів. Основні марки клею, що рекомендуються для склеювання різних суднобудівних матеріалів, типові режими склеювання та робочі температури наведені у відповідних довідниках. Там же наведено рецептуру та режими затвердіння епоксидних клеїв.

Неметалеві матеріали досить широко застосовують у суднобудуванні та судноремонті [1], [3].

Так, корозійні роз'їдання і раковини втулки циліндра МОД залагоджуються складом на основі епоксидних смол (МВР-134-67). 

Дуже важливо знати, що допоміжними матеріалами називаються матеріали, які безпосередньо не входять до виробу. До них відносяться всілякого роду миючі та очищаючі речовини, охолодні рідини, фарби, лаки, олії, мастила, клей, фетр, гума, кислоти, луги та багато інших. До допоміжних матеріалів відносяться також ганчір'я, ганчірки, що застосовуються при роботі слюсарів.

Мастилом називається рідка або тверда речовина, що зменшує тертя в рухомих з'єднаннях деталей машин і захищає поверхню металевих виробів від корозії. Рідке мастило в ряді випадків виконує функцію відведення тепла від частин, що труться. Мастила поділяються на три основні групи: рослинні, тваринні та мінеральні. У свою чергу, вони поділяються на тверді, консистентні та рідкі. Як тверді мастильні матеріали застосовуються графіт, двосірчистий молібден, які застосовуються як у подрібненому стані, так і у вигляді паст, приготованих на мінеральних маслах.

Консистентні мастила є густі мастилоподібні речовини, що складається з мінеральних масел з домішкою спеціальних мил. До таких мастил відносяться солідол, консталін (жировий та синтетичний), приладове мастило АФ-70, універсальне низькоплавке мастило Н (технічний вазелін), консерваційне мастило ЦИАТИМ-215 та ін. [5].

До рідких олій відносяться: рослинні (лляна, касторова, бавовняна та інші олії); тварини (риб'ячий жир, тваринна олія, сало; останні два можуть відноситися і до консистентних мастил); мінеральні - продукти переробки нафти (індустріальне, автомобільне, авіаційне, трансмісійне, циліндрове, турбінне, трансформаторне та ін.). Вони мають більшу стійкість до впливу кисню і температури, ніж рослинні і тваринні масла.

Найбільше поширення в машинобудуванні мають рідкі та консистентні мастила на мінеральній основі. Мастило має мати такі властивості: малим коефіцієнтом тертя, великою в'язкістю, адгезією, опірністю впливу тепла і кисню повітря, низькою температурою затвердіння, високою температурою займання, великою, теплоємністю, малою корелюючою дією. Змащення не повинні містити механічних і хімічних домішок, що шкідливо впливають на поверхні, що труться [4], [5]. 

Список використаних джерел:

1. Дріц М.Є., Москальов М.А. Технологія конструкційних матеріалів та матеріалознавство: Навч. для вузів. - М.: Вищ. шк., 1990. - 447 с.

2. Матеріалознавство та технологія матеріалів: Навч. для студентів машинобудування. спец. вузів/Г.П. Фетісов, М.Г. Карпман, В.М. Матюнін та ін. / За ред. Г. П. Фетісова. - М.: Вищ. шк., 2001. - 638 с.

3. Металознавство та технологія матеріалів: Навч. для вузів/Сонцов Ю.П., Веселов В.А., Демянцевич В.П. та ін / За ред. Ю.П. Сонцова. - М.: Металургія, 1988. - 512 с.

4. Технологія конструкційних матеріалів: Навч. для вузів/О.М. Дальський, В. С. Гаврилюк, Л. Н. Бухаркін та ін. / За заг. ред. А. М. Дальського. - 2-ге вид., Перероб. та дод. - М.: Машинобудування, 1990. - 352 с.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021



Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукова спільнота - інтернет конференції

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Інформаційне суспільство: технологічні, економічні та технічні аспекти становлення