ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ: МІЖНАРОДНА ОЦІНКА ТА РЕАЛІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДІЙСНОСТІ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2011

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ: МІЖНАРОДНА ОЦІНКА ТА РЕАЛІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДІЙСНОСТІ

14.11.2022 08:44

[2. Economic sciences]

Author: Головніна Олена Германівна, доктор економічних наук, доцент, Національний університет біоресурсів і природокористування України, м. Київ; Іванова Наталія Юріївна, кандидат філософських наук, доцент, Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана, м. Київ; Коваленко Леонід Віталієвич, магістр, Національний університет біоресурсів і природокористування України, м. Київ


Метою державного регулювання розвитку людського капіталу є оптимізація ефекту та структури суспільних благ, які залежать від структури людського капіталу. При трансформації структури людського капіталу концепція та стратегія державного регулювання його розвитку в умовах економічних викликів і форс-мажорних обставин змінюються [1]. Людський капітал як соціально-економічна категорія відображує самозростаючу вартість, притаманну людині від народження, яка розвивається за життя в єдності взаємозв’язків структури, нагромаджується при використанні й зменшується при невикористанні. Людський капітал - це величина сукупних ресурсів, призначених для його формування і розвитку. Це визначений запас здоров’я, знань, навичок, здібностей, мотивацій, сформований інвестиціями в майбутнє покоління, у запас для цілеспрямованого розвитку підприємницького, інтелектуального, соціального корпоративного потенціалу, спрямовується у розвиток особистості, домогосподарства, компанії, регіону, держави. Він є унікальним явищем, якому притаманна специфіка видової структури за ознаками: рівня розвитку, за видами благ, за змінами у часі, за рівнями формування та управління. В той же час це обмежений ресурс і форма капіталу, яка здатна приносити дохід з синергетичним ефектом і сильним впливом на всі види розвитку (інноваційний, політичний, економічний, соціальний, тощо). Людський капітал є водночас індивідуальним, колективним і суспільним благом, визначаючи національне багатство країни, добробут за рахунок сумісної діяльності суб’єктів національної економіки: домогосподарства, компанії, регіону, держави. Концептуальність та визначення кількісної оцінки людського капіталу вимагає поєднання економічних, соціальних засад, класичної, неокласичної теорій, інституціоналізму, неоінституціоналізму, еволюційної економіки. На основі дослідження методології управління, формування та розвитку людського капіталу, закономірностей загального розвитку, окупності системи та форм їх прояву сформульовані поняття «формування», «розвиток» людського капіталу, моделі його державного регулювання і добробуту. Трактовка «формування» людського капіталу базується на його структурі, а його «розвиток» − на змінах структури. Модель формування людського капіталу, на відміну від існуючих, характеризує єдність складових структури як сукупного блага, з’ясовує внутрішньо необхідні, сталі, суттєві зв’язки між колективним, суспільним, індивідуальним благом, за яких формування суспільного і колективного блага детермінують особливості розвитку приватних благ, фізіологічного, підприємницького, інтелектуального капіталу, трансакційних витрат через механізм оцінки, нагромадження капіталу з метою підвищення трудової, соціальної, підприємницької, інтелектуальної, правової, економічної активності.

Розвиток людського капіталу максимізується в умовах держави суспільного добробуту, що підтверджено аналізом міжнародних індексів. Запропонована до розгляду оцінка ступеня розвитку країни відповідно до світових вимог на основі групування міжнародних індексів передбачає різні рівні розвитку: 0–20 % дуже слабкий; 21–40 % слабкий, 41–60 % помітний, 61–80 % вагомий; 80–100 % значний. Згідно до зазначеного підходу оцінка України за ступенем загального розвитку є «слабкою» 39,96 %, «слабкою» за інституційним розвитком 32,45 %, «помірною» за національним захистом 55,03 %, «слабкою» за екологізацією 22,27 %, «помітною» за інноваційним розвитком 50,73 %. Встановлена відповідність України світовим вимогам за: індексом людського розвитку 55 %, індексом людського капіталу 81,5 %, ВНД на душу населення 29,9 %, індексом репутації 16,6%, стійкістю суспільства 32,5 %, інклюзивним розвитком 33,8 %, індексом процвітання країн 24,8 %, соціальним розвитком 50 %, якістю життя 12,7 %, індексом якості життя людей похилого віку 27,5 %, вартістю життя 4,3 %, за доповіддю про щастя 11,5 %, індексом щастя 15,9 %, за міжнародним індексом щастя 50 %, за ефективністю національних систем освіти 16 %, рівнем освіти 76,7 %, здоров’я 31,7 %, витратами на охорону здоров‘я 68,9 %. Україна має достатньо високий рівень міжнародної оцінки за індексом людського розвитку незважаючи на погіршення демографічних ознак, скорочення чисельності й ВВП на душу населення, низьку зайнятість економічно активного населення, різке зростання кількості утриманців на особу працездатного віку [2]. За 2009–2022 роки добробут більшості українців знизився до межі бідності, очікувана тривалість: життя при народженні зросла на 1,3 року (до 71,5 року), навчання на 2,9 року, ВНД на душу населення зменшився на 32 %. Діагностика міжнародних оцінок людського капіталу з’ясувала необхідність підвищення рейтингу України, в першу чергу, в сферах: захисту прав власності,  інститутів, ринкової інфраструктури. Індекс людського розвитку та індекс людського капіталу мають значний потенціал зростання; вони не відобразили специфіку формування, розвитку українського людського капіталу [3]. Для підвищення їх рівня є необхідним адаптаційний підхід з врахуванням специфіки українського людського капіталу, удосконалення інституційних засад державного регулювання.

Література

1) Головніна О. Г. Управління людським капіталом: теорія, методологія, практика: [монографія]. Київ, 2019. 473 с.

2) Golovnina O. G. Меthоdology socio-economic analysis with allowance for valuation synergy. Economics and Finance. Scientific journal. Economics and management: problems of science and practice. 2014. Vol. 1. Р. 58–63.

3) Golovnina O. G. Problem of human capital formation in Ukraine. Economics and Finance. Scientific journal. 2019. Issue 6. Р. 49–71.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021



Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукова спільнота - інтернет конференції

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Інформаційне суспільство: технологічні, економічні та технічні аспекти становлення