ВПЛИВ КОЛЬОРУ НА ЕМОЦІЇ
18.10.2022 12:08
[1. Information systems and technologies]
Author: Корбан Юрій Вікторович, викладач спеціальних дисциплін, відділення «Живопис», Комунальний заклад «Одеський художній коледж ім. М.Б. Грекова», м. Одеса; Корбан Ганна Володимирівна, викладач спеціальних дисциплін, відділення «Живопис», Комунальний заклад «Одеський художній коледж ім. М.Б. Грекова», м. Одеса
Сучасні дослідження показують [1], що кожна емоція асоціюється у людини зі своїм специфічним колірним тоном і насиченістю. Це відноситься до найвищих соціальних, а також до художньо-естетичних емоцій, таких як захоплення, сором, ненависть та ін.. За даними досліджень Ч. Ізмайлова [2] при поданні колірного тону у вигляді безперервного континууму, більшість людських емоцій можна розташувати в певних колірних гамах: синій, синьо-червоний (пурпурний і малиновий), червоної і помаранчевої, жовтої. Менше емоцій у колірній гамі від зеленого до зелено-синього, і ще менше в гамі зелено-жовтого або білого кольору. На думку Б.Паскаля, людина, наділена розумом і пристрастями, безперервно воює сама з собою, бо приміряється з розумом тільки тоді, коли бореться з пристрастями, і навпаки. Тому вона завжди страждає, завжди роздирається протиріччями.
Категорія «щастя», у дітей, що диференціюються, які чітко відокремлюють погане від хорошого, частіше асоціюється з червоним кольором, а у амбівалентних, які позначили одним кольором протилежні моральні категорії - з жовтим.
Категорія «справедливість», у дошкільнят, що диференціюються, виступає в помаранчевих тонах, у амбівалентних – синіх.
Категорія «захоплення» у дітей, що диференціюються, асоціюється з червоним кольором, у амбівалентних – з червоним і жовтим. Негативні емоції більшість дітей фарбують у коричневий і чорний кольори. Проте шкала улюблених кольорів людини змінюється протягом усього життя. Загалом можна вказати на перевагу червоного кольору усім іншим кольорам дітьми дошкільного віку, а у дорослих – самий улюблений колір синій, потім червоний. Якщо розглядати середню послідовність ваших улюблених кольорів, то її можна розмістити в такій послідовності: синій – червоний – зелений – фіолетовий – помаранчевий – коричневий – пастельні тони – чорний – білий. За кольорами абсолютної переваги можна визначити характер людини і його психотип. Відкидання кольору означає наявність страхів і конфліктів в тій області, яку символізує знехтуваний колір. Наявність у виборах діагональних стрибків щодо буклету говорить про імпульсивність, взбаламошеність, непослідовність випробуваного.
На думку В. Тимофєєва і Ю. Філімоненко, у наукових працівників ставлення до розробленого колірного тесту М. Люшера, до методики тестування, переважно негативне, у зв'язку з відсутністю процедури валідізації та перевірки надійності його роботи, а суто якісний характер оцінювання результатів тестування ускладнює їх використання в прикладних наукових дослідженнях.
На відміну від суто емпіричного підходу до колірної методики М. Люшера, Л. Собчик був розроблений адаптований варіант кольорового тесту М. Люшера і поглиблена інтерпретована схема, обґрунтована теоретично і підтверджена багаторічним досвідом досліджень. Метод Л. Собчик заснований на показниках слабкості і сили нервових процесів, переважувань трофотропних або ерготропних тенденцій і містить два полярних або «чистих» типа (сильної) 1-й вибір червоного кольору та (свіжий) 1-й вибір синього кольору і два змішаних (синьо-зелений і червоно-жовтий). Даний метод дозволяє на підставі використання оригінального стимульного матеріалу виявити індивідуально-особистісний паттерн людини, визначати її токологічні властивості, тип реагування, емоційний стан на момент обстеження. Індивідуально-особистісні властивості визначаються вибором основних кольорів.
Література
1. Орехова О.А. Цветовая диагностика эмоций: типология развития: монография / О.А. Орехова. – СПб: Речь; М.: Сфера, 2008. – 176 с.
2. Измайлов Ч.А. Цветовая характеристика эмоций // Вестник МГУ, сер.14, Психология, 1995. - №4. - с.27-35.