Congratulation from Internet Conference!
Hello
ТЕХНОЛОГІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ПРОГРАМУВАННЯ З ТОЧКИ ЗОРУ ІНТЕРСУБ’ЄКТИВНОЇ ПАРАДИГМИ
06.06.2022 20:16
[1. Information systems and technologies]
Author: Редько Ігор Володимирович, професор, доктор фізико-математичних наук, професор кафедри конструювання електронно-обчислювальної апаратури, Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського"; Яганов Петро Олексійович, доцент, кандидат технічних наук, доцент кафедри конструювання електронно-обчислювальної апаратури, Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського"; Зилевіч Максим Олегович, аспірант кафедри конструювання електронно-обчислювальної апаратури, Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського"
Вступ. Як відомо, вирішення будь-якого завдання починається зі складання плану. Структура останнього є унікальною в кожному конкретному випадку і залежить від розуміння рішення основної задачі як сукупності рішень її підзадач. Варіанти таких рішень залежать від середовища існування задачі, складності, необхідних затрат на виконання, рівня обізнаності суб`єкта вирішення задачі тощо. Сукупність вище описаних умов впливає на кінцевий результат, особливо на достовірність та можливість їх повторного використання як існуючих рішень для майбутніх задач. Таке сприйняття пояснюється парадигмою "розділяй та володарюй", завдяки якій у програмуванні досягнуто значних успіхів. Результативність такого підходу дозволяла нехтувати існуючими труднощами, що характерні для нього. Тим не менш, останній сприяв розвитку теорії програмування, забезпечуючи змістовну фактографію та фактологію програмування [1].
Проте на сьогоднішній день актуальним стає розуміння того, що програма як продукт повинна базуватись на технологічних засадах теорії інформації та процесів. Зважаючи на те, що значною мірою результативність визначається безпосередньо суб`єктом виконання і оцінюється по кінцевому результату. Обумовлена таким підходом, свобода творчості суб’єктів програмотворення розвиває програмування як мистецтво, акцентуючи увагу на фактографічній складовій.
Слід зазначити, що з переваг такого підходу випливають і недоліки – загальне і всебічне спрощення розуміння програмування. Це проявляється у зміщенні уваги на результат творчого процесу – програму. Завдяки такому зміщенню залежність програми від суб’єкта програмотворення унеможливлює дослідження продуктивних засад програмотворення. Враховуючи те, що основоположні властивості програм формуються на початкових етапах, то така спрощеність значною мірою ускладнює формування технологічних основ програмування.
Технологічне середовище програмування. Беручи до уваги усе вище наведене, та враховуючи інформацію з робіт [2-4] випливає, що досягнення мети можливе лише в рамках осучасненого розуміння програмування. Під “осучасненням” слід розуміти введення парадигмальних змін – переходу від індивідносуб’єктивної до інтерсуб’єктивної парадигми програмування. Зокрема, це збагачує відкритий і тому неповний екстенсіонал терміну "система програмування" інтенсіоналом відкритозамкненого технологічного середовища програмування (ТСрП).
Основу інтерсуб’єктивної парадигми складає твердження про розуміння програмування як діяльність, що обумовлена програмою. Розбудова такої парадигми як і ТСрП представляє собою покрокове продуктивне збагачення цього основоположення. Мова йде про перехід від цілісного уявлення до технологізованого розуміння програмування [5-8].
З наведеного основоположення випливає, що для продуктивного збагачення цілісного розуміння програмування насамперед необхідно реально збагатити розуміння програми. Таке збагачення визначається як взаємодоповнення двох об'єктивно незводимих один до одного типів абстракцій. Сутностей – того, що може бути, та сутей – те, що є. Таким чином, програмування – діяльність, обумовлена сутесутнісним уподібненням (СтСУ) [6,7].
Для подальшої побудови ТСрП логічним є збагачення СтСУ. Засаднича особливість останнього обумовлена зазначеною неможливістю об'єктивного зведення модальності сутності у сенсі можливості створення її подоби та реальності суті як актуалізації цієї модальності. З цього випливає біабстрактність ТСрП як носія універсуму сутесутнісних уподібнень.
Будь-яке конкретне сутесутнісне уподібнення виникає на основі обумовлення сутності – зв’язування її деякою умовою. З вищенаведеного випливає, що носієм таких умов може бути тільки суб’єкт обумовлення, а уподібнення є реалізацією взаємодоповнення активної та пасивної форм обумовлення [3]. Тому об'єктивізація активно-пасивного взаємодоповнення є основною та безальтернативною передумовою реального осучаснення розуміння програмування як рефлексивно-транзитивного замикання породжуваного суб'єктом СтСу. Визначальною для об’єктивізації активної ролі суб’єкта в контексті побудов у ТСрП є концепт – суть – уподібнення згаданого носія, представлена у вигляді тієї чи іншої специфікації. Подобою ж як єдиним наслідком уподібнення, коротко – монадою, об’єктивізується пасивна складова обумовлення.
Концепт забезпечує цілісність побудов, а монада – їх продуктивність. Перехід забезпечується через СтСУ. Введені тут види роду сутностей: концепт, монада, обумовлення вводяться суттєво інтенсіонально – не через актуальну заданість їх об’ємів, а як абстракції відповідних суб'єктних обумовлень – оракули. Наведена концептомонадна дефініція представляє собою відкрито-замкнене оракульне середовище [2, 4]. При цьому, наведена дефініція, зважаючи на реальність її побудови, носить виражений цілісний характер. Отже, є неповною і тому потребує подальшого продуктивного збагачення. Розгляд згаданих вище оракулів як відкрито-замкнутих середовищ втягує до розгляду оракули вищих типів, а саме оракульні схеми, які і є джерелом підвищення продуктивності побудов. Особливе місце серед них займають композиційні та композитні (базисні) схеми [2]. Результати досліджень композиційного програмування свідчать про те, що таке композиційно-композитне збагачення концептомонадної парадигми є лейбніцевим у сенсі відповідності його відомому принципу достатніх підстав [8-12]. Тобто, ТСрП як імплементація цілісного осучаснення розуміння програмування експлікативно зводиться до композиційно-композитного збагачення наведеної концептомонадної дефініції. Тому всі подальші збагачення носять вже не цілісний, а продуктивний характер і пов’язані з суб’єктноорієнтованими замиканнями ТСрП до відповідних технологічних систем програмування (ТСП).
Засади ТСП. Будь-яка ТСП виникає як результат суб’єктоорієнтованого замикання ТСрП. Можна вважати, що ТСрП це несуперечлива логічна абстракція цілісного різноманіття ТСП. В цьому сенсі ТСП, зі змістовної точки зору, є суб’єктоорієнтованою системою – засобом імплементації активної ролі суб’єкта у програмуванні [13, 14]. Для специфікації відповідної ТСП ключову роль відіграють наступні компоненти:
1) композити та композиції – уточнення базових та похідних генетичних структур як концептів, притаманних як суб’єкту, так і об’єкту програмування;
2) базові предметні операції, що з прагматичних причин не потребують додаткової деталізації.
3) композитно-композиційні інтерфейси;
Композити формальним чином строго визначають способи конструювання одних об’єктів із інших. Така визначеність дає змогу в подальшому, за допомогою редукції, використовувати дані композити як інструменти вирішення задач. Таким чином відбувається об’єктивізація процесу побудови з одних функцій інших. Важливість строго уведених композицій полягає у можливості впроваджувати технологізацію процесу програмування, в основі якої лежить строга визначеність послідовностей побудов. Адже неможливо навчити щось створювати без найменшого уявлення про існуючі засоби та інструменти конструювання. На основі композитів та базисних елементів базуються інтерфейси ТСП.
Такий результат разом з актуалізацією базових генетичних структур (композитів) ТСрП забезпечує логіко-предметну основу для продуктивної специфікації арифметичної ТСП. Для цього принциповим є інтерфейс між композитами та похідними від них композиціями. Обумовлені композитами редукційні структури, як було показано у [4] відіграють ключову роль у побудові таких інтерфейсів. Це забезпечує головну особливість створюваних таким чином ТСП – вони реально, а не лише номінально, підтримують причинно-наслідкове взаємодоповнення двох складових вирішення будь-якої програмістської задачі – програмування як породження та застосування композицій та програми – наслідку програмування.
Висновки. У роботі показано, що актуалізації ТСрП для створення ТСП можлива лише завдяки переходу від індивідносуб’єктивної до інтерсуб’єктивної парадигми програмування. Такий перехід збагачує екстенсіонал терміну "система програмування" інтенсіоналом відкритозамкненого ТСрП.
Показано, що ТСрП як імплементація цілісного осучаснення розуміння програмування екслікативно зводиться до композиційно-композитного збагачення СтСУ. Таким чином актуалізація носить продуктивний характер і пов’язана з суб’єктноорієнтованими замиканнями ТСрП до відповідних ТСП.
Означені основні логіко-предметні засади ТСП, згідно з якими ТСрП – це несуперечлива логічна абстракція цілісного різноманіття ТСП. Тобто ТСП є суб’єктоорієнтованою системою – засобом імплементації активної ролі суб’єкта у програмуванні.
Наведено основні компоненти специфікації ТСП, серед яких композити та композиції, базові предметні операції та композитно-композиційні інтерфейси.
Визначено головну особливість створюваних таким чином ТСП – вони реально, а не лише номінально підтримують причинно-наслідкове взаємодоповнення двох складових вирішення будь-якої програмістської задачі – програмування як породження та застосування композицій та програми – наслідку програмування.
Література
1. Д.Є. Кнут, Искусство программирования. Основные алгоритмы. М.: Вильямс, 2007.
2. І.В. Редько, П.О. Яганов “Концептуальна модель технологічного середовища програмування”, Наукові вісті КПІ, № 1, с. 18-26, 2020. DOI: 10.20535/kpi-sn.2020.1.197953.
3. I. Redko, P. Yahanov and M. Zylevich, "Concept-Monadic Model of Technological Environment of Programming," 2020 IEEE 2nd International Conference on System Analysis & Intelligent Computing (SAIC), Kyiv, Ukraine, 2020, pp. 125-130, doi: 10.1109/SAIC51296.2020.9239204.
4. І.В Редько, П.О. Яганов, М.О. Зилевіч, "Редукційне концептування оракульних схем", Системні дослідження та інформаційні технології, №1, с.21-33, 2021. doi: 10.20535/SRIT.2308-8893.2021.1.02
5. В.Н. Редько “Композиции программ и композиционное программирование”, Программирование, №5, с.3-24, 1978.
6. И. А. Басараб , Н. С. Никитченко, В.Н. Редько, Композиционные базы данных. – К.:Лыбидь, 1992.
7. В.Н. Редько, “Основы програмологии”, Кибернетика и систем. анализ, № 1, с. 35-57, 2000.
8. В.Н. Редько, “Основы композиционного программирования”, Программирование, №3, с.3-13, 1979.
9. В.Н. Редько, Н.В. Гришко, И.В. Редько, “Экспликативное программирование в среде логико-математических спецификаций ”, УкрПРОГ98, с.71-76, 1998.
10. И.В. Редько, Н.В. Гришко, “Экспликативное программирование в среде интеграции ”, Проблемы программирования, №2, с.59-65, 2004.
11. И.В. Редько, “Прагматические основания дескриптивных сред”, Проблемы программирования, №3, с.3-25, 2005
12. Г.В. Лейбниц, Сочинения в 4-х томах,М.: Мысль, 1982.
13. D. I. Redko, I. V. Redko, P. O. Yahanov and T. L. Zakharchenko, "Compositional basis in programmer activity," Системні дослідження та інформаційні технології, no. 4, pp. 83-96, 2015.
14. А. И. Мальцев, Алгоритмы и рекурсивные функции, М.: Наука, 1965.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Another articles in this section
-
ВАЖЛИВІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ МЕНЕДЖЕРІВ ПАРОЛІВ У СУЧАСНОМУ СВІТІ
23.05.2022 16:03 -
АНАЛІЗ ПІДХОДІВ ДО ВИКОРИСТАННЯ СИСТЕМ ПРИМАНОК ДЛЯ РОЗВІДКИ ЗАГРОЗ
08.06.2022 14:38 -
CHARACTERISTICS OF THE MAIN NLP MODELS
08.06.2022 13:46 -
STRUCTURE OF COMPACT STORAGE OF POLYGONAL 3D MODELS WITH SELECTIVE ACCESS
08.06.2022 13:40 -
ДОСЛІДЖЕННЯ ІНТЕГРАЦІЇ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В СФЕРУ БУДІВНИЦТВА
08.06.2022 12:04
Сonferences
Conference 2024
Conference 2023
Conference 2022
Conference 2021
