ОПОДАТКУВАННЯ НЕФОРМАЛЬНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ
13.05.2022 13:37
[2. Economic sciences]
Author: Дудка Анастасія Андріївна, здобувач вищої освіти економічного факультету, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна; Арсоєва Заліна Таймуразівна, здобувач вищої освіти економічного факультету Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
До неформального сектору входять працівники та підприємства, які не зареєстровані державою і які не обов’язково дотримуються юридичних зобов’язань. Неформальні підприємства часто не видно уряду, а робота, як правило, погано оплачується та нестабільна. У більшості країн, що розвиваються, більшість людей працюють у неформальному секторі. Багато дрібних фермерів, які живуть трохи вище прожиткового мінімуму, також є неформальними торговцями, які продають надлишки продукції, а інші неформальні працівники керують малим бізнесом, таким як ринкові кіоски, перукарні чи мікроавтобуси. Оплачувана праця, як-от будівельні роботи та послуги, такі як допомога по дому, часто є неформальними. Хоча більшість неформальних підприємств є малими, а працівники неформального сектору бідні, заможні міські спеціалісти (наприклад, лікарі, юристи та архітектори) та власники більших підприємств також часто працюють неформально.
Таким чином, неформальний сектор частково складається з процвітаючих підприємств, які навмисно ухиляються від податків [1].
Однак набагато більше неформальних працівників і підприємств є представниками найбільш маргіналізованих груп, які потрапляють у неформальну економіку за відсутності життєздатних альтернатив, а не як свідомий вибір. Для цих людей ухилення від сплати податків не є основною причиною залишатися неформальними, оскільки багато підприємств у будь-якому випадку впадуть нижче порогу сплати податку на прибуток. Набагато більше йдеться про час і ресурси, необхідні для реєстрації, отримання ліцензій та дотримання законодавства про працю [2].
Як оподатковується неформальний сектор?
Очевидно, що неформальні працівники та підприємства сплачують податок на прибуток не так само, як офіційні – і більшість з них у будь-якому випадку впаде нижче порогів, встановлених їхніми країнами для сплати податку на доходи фізичних осіб. Неформальні підприємства також не сплачують ПДВ державі, оскільки вони незареєстровані. Але вони сплачують ПДВ за вхідні ресурси, які вони купують, без жодних шансів на відшкодування, які доступні лише компаніям, зареєстрованим ПДВ. Тим не менш, неформальні працівники та підприємства часто оподатковуються. Це здійснюється за допомогою численних видів зборів, зборів та витрат на ліцензування, які можуть стягуватися на місцевому, національному або обох. Часто ці податки та збори не враховують один одного і перекриваються, внаслідок чого платник оподатковується багаторазово. Вони, як правило, базуються на дуже загальних оцінках і зазвичай мають фіксовану ставку, що зазвичай дає регресивні результати [3].
Поширеним видом місцевого оподаткування неформального сектору, який впливає на бідних людей, є ринкові податки та збори, які стягуються з власників лавок. Багато прикладів оподаткування неформального сектору є «припущеними» податками. Це оцінки податку, що підлягає сплаті, заснований на простих показниках ефективності бізнесу (наприклад, оборот) або на видимих характеристиках, таких як кількість місць в автобусі, які часто сплачуються як одноразові виплати.
Література
1. ActionAid. 2015. What a Way to Make a Living.
2. Joshi, A. et al. 2013. Taxing the informal economy: challenges, possibilities and remaining questions. ICTD Research in Brief 3.
3. Dube, G. and Casale, D. 2016. The implementation of informal sector taxation: Evidence from selected African countries. Journal of Tax Research, 14(3), pp. 601-623.