ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ, ЯК ОСНОВА РОЗВИТКУ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ
03.09.2021 22:22
[2. Economic sciences]
Author: Федуняк І.О., кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри економіки підприємства, ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут», м. Бережани
Розвиток виробничої сфери призвів до перенесення економічних досліджень в області конкурентоспроможності з рівня країн на мікрорівень окремих виробників, які розглядаються як самостійні учасники ринкових відносин, а не лише як джерела формування багатства держави. Це спричинило виникнення ринків, що характеризуються практично вільною конкуренцією.
Серед галузей народного господарства, сільське господарство зумовлює чи не найважливіший ринок, який має змогу зайняти передові світові позиції за показниками торгівлі. Зважаючи на те, що підприємство за умов ринкової економіки перебуває в конкурентному середовищі, яке змушене конкурувати, воно зобов’язане всіма способами та методами брати участь в конкурентній боротьбі.
Створення реального конкурентного середовища, де на перший план виходить добросовісна конкуренція є важливим напрямом економічних перетворень в державі.
При добросовісній конкуренції проявляється взаємне узгодження інтересів сторін та вирішення претензій. Тобто в конкурентній боротьбі на ринку повинна існувати велика ступінь довіри між суб’єктами господарювання.
Основною складовою успіху в підприємництві є володіння конкурентними перевагами, саме сукупністю ключових, відмінних від суперників чинників успіху, які сприяють забезпеченню підприємству стійкої конкурентної позиції на ринку протягом певного період [1, с. 41–42].
Конкурентні переваги часто ототожнюються із можливостями підприємств більш ефективно розпоряджатися наявними ресурсами, тобто їх конкурентоспроможністю [2]. І така аналогія має під собою важливі підстави, оскільки зміст конкурентоспроможності найчастіше трактується як здатність випереджати суперників, у досягненні поставлених економічних цілей.
Конкурентні переваги – це характеристики або властивості, які забезпечують підприємству перевагу над прямими конкурентами [3, с. 50–51].
Переваги, засновані на взаємовідносинах із зовнішнім середовищем можуть бути отримані, якщо сформовані відносини оптимальної взаємодії з чинниками як макросередовища (політичними, організаційними, економічними структурами, соціальними органами та ін.), так і чинниками мікросередовища безпосереднього оточення (споживачами, постачальниками, маркетинговими посередниками, різними контактними аудиторіями і т. д.)
Отже, конкурентоспроможність товару характеризує його здатність відповідати запитам покупців у порівнянні з аналогічними товарами, представленими на ринку. Вона визначається конкурентними перевагами: з одного боку, якістю товару, його технічним рівнем, і споживчими властивостями, з іншого – цінами, що визначаються продавцями товарів. Крім того, на конкурентоспроможність впливають переваги в гарантійному і післягарантійному обслуговуванні, рекламі, імідж виробника, а також ситуація на ринку, коливання її попиту. Високий рівень конкурентоспроможності товару свідчить про доцільність його виробництва і можливості вигідного продажу.
Література:
1. Близнюк С.В, Остапенко А.В. Конкурентний потенціал підприємництва як категорія сучасних економічних досліджень. Інвестиції: практика та досвід. 2011. № 7. С. 41–42.
2. Позняк С. В. Конкурентні переваги і конкурентоспроможність. Актуальні проблеми економіки. 2002. № 1. С. 50–54.
3. Войчак А.В. Конкурентні переваги підприємства: сутність і класифікація. Маркетинг в Україні. 2005. №2. С. 50–53.