Congratulation from Internet Conference!
Hello
РОЛЬ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ У ПРОЦЕСІ ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ В УМОВАХ ВІЙНИ
04.02.2026 09:47
[5. Legal sciences]
Author: Осадча Карина Олександрівна, здобувач ступеня вищої освіти магістра Інституту заочного та дистанційного навчання Національної академії внутрішніх справ
Захист прав людини в умовах збройного конфлікту є однією з найбільш дискусійних і актуальних тем сучасності. Війна створює унікальні прецеденти функціонування системи правосуддя, кидаючи виклик органам, уповноваженим здійснювати захист прав та свобод людини.
Від початку збройної агресії рф та з моменту повномасштабного вторгнення її військ на територію України питання підтримання міжнародної безпеки та захисту прав людини стали особливо нагальними. Як модерна правова та соціальна держава Україна зацікавлена у впровадженні ефективних механізмів захисту прав і свобод людини відповідно до національних і міжнародних стандартів навіть в умовах війни.
Важливу роль у системі захисту прав людини відіграють міжнародні інституції, зокрема такі, що безпосередньо сприяють дотриманню державами взятих на себе зобов’язань. Серед них ключове місце посідає Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ), діяльність якого суттєво впливає на практику реалізації прав і свобод людини держав-учасниць Ради Європи, що ратифікували Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на викладене дослідження ролі ЄСПЛ у процесах захисту прав людини в умовах війни, а також аналіз його практики, є важливим інструментом покращення механізмів міжнародного правового захисту.
Паралельно із національними та міжрегіональними нормами, що регулюють захист прав людини, існує система регіональних норм, закріплених міжнародними договорами. Європейська правозахисна система діє в рамках Ради Європи, членом якої Україна є з 1995 року, ключовим органом якої виступає Європейський суд з прав людини. Вступ України до Ради Європи та підписання Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод дали можливість звертатися з індивідуальними скаргами до Європейського суду з прав людини [1, с.105]. На сьогодні ЄСПЛ входить до трійки головних міжнародних судів поруч із Міжнародним Судом у Гаазі та Європейським Судом у Люксембурзі.
Уведення воєнного стану в Україні є законною підставою для тимчасового обмеження окремих прав і свобод людини. Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан являє собою особливий правовий режим, який може вводитися на всій території України або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії, загрози нападу чи виникнення небезпеки для державної незалежності та територіальної цілісності держави.
Такий режим передбачає наділення органів державної влади, військового командування та органів місцевого самоврядування додатковими повноваженнями, необхідними для запобігання загрозам національній безпеці, а також можливість тимчасового, обумовленого воєнною необхідністю, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із чітким визначенням строку дії відповідних обмежень. [2]
Також відповідно зі статтею 15 Конвенції, у випадку війни або іншої надзвичайної ситуації, що становить загрозу для існування нації, держава має право відступати від окремих зобов’язань, однак лише в межах, зумовлених нагальністю таких обставин, та за умови, що такі заходи не перешкоджають дотриманню інших міжнародно-правових зобов’язань. З огляду на цю вимогу, у практиці ЄСПЛ здійснює оцінку дотримання балансу між інтересами суспільства і держави з урахуванням наявних зовнішніх загроз. [3]
Практика ЄСПЛ у сфері застосування статті 15 Конвенції є багатогранною та свідчить про індивідуальний підхід Суду до кожної справи. При цьому Суд перевіряє наявність реальної суспільної небезпеки, з’ясовує, чи були заходи обмеження необхідними для її усунення, а також оцінює, чи відповідали вони межам, визначеним міжнародно-правовими актами.
У практиці ЄСПЛ питання відступу від зобов’язань за Конвенцією найчастіше аналізується у зв’язку із застосуванням статті 5 Конвенції, яка закріплює право на свободу та особисту недоторканність. Такий підхід є виправданим, оскільки, на відміну від інших прав, що можуть зазнавати обмежень в умовах надзвичайної ситуації, право на свободу може бути обмежене виключно у випадках, прямо визнаечних Конвенцією. У зв’язку з цим ЄСПЛ приділяє підвищену увагу перевірці того, чи відповідають дії держави в умовах надзвичайного або воєнного стану вимогам необхідності та пропорційності. [4, c. 294]
Доречним прикладом є рішення ЄСПЛ у справі «Lawless v. Ireland», у якому Суд визнав тримання особи під вартою таким, що ґрунтувалося на належним чином реалізованому праві держави на відступ від зобов’язань відповідно до статті 15 Конвенції. ЄСПЛ дійшов висновку, що затримання без судового рішення, пов’язане з діяльністю Ірландської республіканської армії, було допустимим з огляду на існування реальної загрози національній безпеці. Водночас Суд наголосив на тимчасовому та пропорційному характері таких заходів.
Водночас аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що навіть за умов застосування статті 15 Конвенції Суд у переважній більшості справ загострює увагу держав-учасниць на необхідності забезпечення мінімальних гарантій захисту прав, свобод і законних інтересів особи, у зв’язку з чим нерідко констатує порушення статті 5 та інших положень Конвенції.
Наприклад, у справі «Aksoy v. Turkey» ЄСПЛ встановив порушення права на свободу та особисту недоторканність, оскільки заявника утримували без судового контролю понад 14 днів і без доступу до правничої допомоги. Попри посилання держави на дію надзвичайного стану, Суд підкреслив, що навіть у таких умовах держава зобов’язана гарантувати базові процесуальні гарантії. [5, c. 148-149]
У наведених до прикладу справах Суд здійснює всебічну оцінку наявності реальної загрози, доцільності запроваджених заходів та забезпечення процесуальних гарантій. Хоча в окремих випадках ЄСПЛ визнавав допустимість тимчасових обмежень певних прав, у деяких справах проте було встановлено порушення положень Конвенції, що свідчить про стриманий і контрольований підхід Суду до застосування 15 статті.
Таким чином, застосування державою права на відступ від зобов’язань за Конвенцією в умовах війни або надзвичайного стану не означає скасування міжнародних стандартів захисту прав людини. Практика ЄСПЛ демонструє виважений і контрольований підхід до застосування статті 15 Конвенції, який ґрунтується на оцінці реальності загрози, необхідності та пропорційності обмежувальних заходів, а також на дотриманні мінімальних процесуальних гарантій, зокрема і у контексті права на свободу та особисту недоторканність.
Аналіз рішень ЄСПЛ підтверджує, що навіть за умов збройного конфлікту держава зобов’язана забезпечувати баланс між інтересами національної безпеки та захистом прав і свобод людини, і, як наслідок, не допускати надмірних або необґрунтованих обмежень. У контексті російсько-української війни практика ЄСПЛ виступає дієвим орієнтиром для вдосконалення національних механізмів правового захисту.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Повалена М. В. Конституційно-правовий аспект міжнародних засобів захисту прав і свобод людини та громадянина в Україні. Юридичний науковий електронний журнал. 2022. № 5. С. 102–106.
2. “Про правовий режим воєнного стану”: Закон України від 12.05.2015 № 389-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text.
3. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (з протоколами) (Європейська конвенція з прав людини). Рада Європи; Конвенція, Міжнародний документ, Протокол від 04.11.1950. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text.
4. Третьяков Д. М. Відступ від зобов’язань за статтею 15 Європейської конвенції з прав людини. Свобода, безпека та незалежність: правовий вимір: (Матеріали ХІІІ Міжнародної науково-практичної конференції, м. Київ, Національний авіаційний університет, 24 лютого 2023 р.). 2023. С. 293–295.
5. Барган С. С., Авраменко О. О. Дотримання прав людини в умовах дії особливих правових режимів. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: юридичні науки. 2025. Т. 36, № 3. С. 146–150.
__________________________
Науковий керівник: Берестовський Ігор Володимирович, кандидат юридичних наук, старший викладач кафедри конституційного права навчально-наукового інституту права та психології Національної академії внутрішніх справ
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Another articles in this section
-
ВИКОРИСТАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ СУДОЧИНСТВА. ПРО ЯКІ РИЗИКИ ВАРТО ПОДБАТИ?
10.02.2026 11:42 -
ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ СТАНОВИЩА ПЕНСІОНЕРІВ У ПОЛЬЩІ ТА УКРАЇНІ (ОСТАННІ РОКИ)
10.02.2026 10:33 -
ЕВОЛЮЦІЯ ПОНЯТТЯ СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ В УКРАЇНСЬКОМУ КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ: ВІД РАДЯНСЬКОЇ ДОКТРИНИ ДО СУЧАСНОСТІ
02.02.2026 12:47
Сonferences
Conference 2026
Conference 2025
Conference 2024
Conference 2023
Conference 2022
Conference 2021
