НАВЧАЛЬНА МОТИВАЦІЯ УЧНІВ: ПОНЯТТЯ, ЧИННИКИ ТА ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ - Scientific conference
Main page
UA PL EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2011

НАВЧАЛЬНА МОТИВАЦІЯ УЧНІВ: ПОНЯТТЯ, ЧИННИКИ ТА ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ

22.01.2026 17:12

[4. Pedagogical sciences]

Author: Березовська Ольга Михайлівна, магістрантка факультету права, публічного управління та національної безпеки Поліського національного університету


Анотація. Стаття присвячена аналізу сутності навчальної мотивації, її основних чинників, рівнів прояву та сучасних теоретичних підходів до її дослідження. Розглянуто взаємозв’язок між внутрішніми і зовнішніми мотивами, пізнавальними та соціальними факторами, що впливають на активність учнів у навчальному процесі. Окремо висвітлено роль педагогічного середовища та індивідуальних особливостей учня у формуванні мотивації.

Ключові слова: навчальна мотивація, внутрішні мотиви, зовнішні стимули, рівні мотивації, теорії мотивації, педагогічне середовище.

Навчальна мотивація є важливим чинником ефективності освітнього процесу та розвитку особистості учня. Вона забезпечує внутрішнє прагнення досягати поставлених цілей, спрямовує поведінку на освоєння навчального матеріалу та саморозвиток. Сучасні дослідження підкреслюють, що мотивація формується під впливом комплексного взаємодіючого комплексу факторів, включаючи соціальне оточення, педагогічну практику, особистісні характеристики учня та специфіку навчального предмета [1].

Мотивація розглядається як внутрішній стимул, що підтримує досягнення цілей і може проявлятися у формі внутрішніх або зовнішніх спонукань. Внутрішня мотивація виникає на основі особистих інтересів та цінностей учня, тоді як зовнішня формується під впливом винагород, оцінок та соціальної оцінки. Самодисципліна та навички саморегуляції виступають важливими складовими навчальної мотивації, адже дозволяють учню організувати час, зосереджуватися на завданнях та ефективно виконувати навчальні обов’язки.

Я. М. Демченко відзначає, що ефективне формування мотивації передбачає спостереження за пізнавальними мотивами учнів за кількома критеріями, серед яких зосередженість уваги, зацікавленість у навчальному процесі, прагнення з’ясувати незрозуміле та активна участь у обговореннях. 

Навчальна мотивація визначається як сукупність внутрішніх і зовнішніх спонукань, що формують ставлення учня до навчальної діяльності, спрямовують поведінку на освоєння навчального матеріалу та розвиток пізнавальних навичок. Вона визначає активність, наполегливість та ефективність навчання, а також сприяє або перешкоджає соціальній та психологічній адаптації в шкільному середовищі [3].

Формування навчальної мотивації залежить від комплексу зовнішніх і внутрішніх чинників. Значну роль відіграє освітня система та організація навчального процесу, педагогічні стратегії, система оцінювання та методи активізації учнів. Важливими є індивідуальні особливості учня, включаючи вік, інтелектуальний розвиток, здібності, рівень самооцінки та взаємодію з однокласниками, які впливають на сприйняття навчання та суб’єктивну мотивацію [2].

 Психолого-педагогічні дослідження виділяють п’ять рівнів навчальної мотивації. Перший рівень характеризується високим пізнавальним мотивом, активною участю у навчальному процесі та відповідальним ставленням до навчальних цілей. Другий рівень передбачає успішне виконання завдань при ситуативній мотивації. Третій рівень відзначається позитивним ставленням до школи, проте основний інтерес учнів пов’язаний із соціальною взаємодією. Четвертий рівень демонструє низьку мотивацію та труднощі в навчанні, тоді як п’ятий рівень характеризується негативним ставленням до школи, дезадаптацією та психоемоційними труднощами [2].

Сучасні теорії мотивації дозволяють розглядати навчальну діяльність у різних аспектах. Теорія самовизначення підкреслює значення внутрішньої мотивації, що виникає від задоволення від самої діяльності, та зовнішньої мотивації, обумовленої винагородами. Теорія очікування цінності акцентує увагу на очікуваній успішності завдання та його значущості для учня. Атрибуційна теорія аналізує способи пояснення учнями власних успіхів і невдач, а соціально-когнітивні підходи визначають роль соціального середовища та самооцінки ефективності у формуванні мотивації[3].

Навчальна мотивація є багатофакторним явищем, що визначається взаємодією внутрішніх і зовнішніх стимулів, соціального середовища, особистісних характеристик учня та педагогічного підходу. Вона безпосередньо впливає на ефективність навчальної діяльності, рівень активності та результативність навчання, а також є ключовим чинником соціальної та психологічної адаптації школярів. Систематичне врахування мотиваційних чинників під час організації навчального процесу сприяє підвищенню навчальної активності, формуванню позитивного ставлення до навчання та розвитку пізнавальних і соціальних компетенцій учнів.

Список використаних джерел

1. Данилейко, О., Ярова, Л., Ковальчук, І., Соловйова, Ж. (2005). Мотивація на успіх. Житомир: Євенок О. О.

2. Демченко, Я. М. (2015). Засоби формування мотивації навчання молодших школярів. Педагогіка та психологія, № 47, 14–24.

3. Дуброва, І. (2016). Психологія навчальної діяльності. Київ.

4. Гладиш, Л. (2012). Психолого-педагогічні аспекти навчальної мотивації.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2026

Conference 2025

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021



Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукова спільнота - інтернет конференції

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Інформаційне суспільство: технологічні, економічні та технічні аспекти становлення