ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТАБІЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ВИРОБНИЧИХ КООПЕРАТИВІВ
12.12.2025 23:29
[2. Economic sciences]
Author: Геєнко Михайло Миколайович, кандидат економічних наук, професор, Сумський національний агарний університет, м. Суми; Деркач Тетяна Анатоліївна, магістрант, Сумський національний агарний університет, м. Суми
Сільськогосподарський виробничий кооператив відрізняється від класичного підприємства своєю кооперативною бізнес-моделлю. Метою кооперативу є не лише отримання прибутку, але й задоволення економічних потреб його членів, поєднання їхніх ресурсів і забезпечення спільного розвитку. Така подвійна природа кооперативу зумовлює балансування між кількома цілями: економічною ефективністю та соціальною вигодою для членів. Дійсно, дослідження відзначають, що надмірна орієнтація кооперативу лише на соціальні цілі може послабити його фінансові результати, а надмірна концентрація на прибутку – підірвати довіру членів і кооперативні принципи. Отже, фінансова стабільність сільськогосподарського виробничого кооперативу має оцінюватися з урахуванням специфіки кооперативних відносин: необхідності забезпечити рентабельність діяльності і водночас справедливий розподіл результатів між членами.
До характерних ознак, що впливають на фінансову стабільність кооперативу, ми виділяємо:
1. Обмежений доступ до капіталу. Кооперативи, на відміну від акціонерних компаній, не можуть вільно залучати інвестиції шляхом емісії акцій; їхній власний капітал формується переважно за рахунок внесків членів та реінвестованого прибутку [ 1 ]. Дослідження зарубіжних науковців та практиків відзначають, що обмежена фінансова база і недостатність капіталу – одна з ключових проблем виживання та росту аграрних кооперативів. Члени кооперативу часто не схильні збільшувати свої пайові внески, що ускладнює капіталізацію бізнесу. В результаті кооперативи можуть більше залежати від залучених коштів (кредитів, позик), що створює ризики для фінансової стійкості через боргове навантаження.
2. Особливості розподілу прибутку і контролю. Кооперативи діють на принципах демократичного управління («один член – один голос») і розподілу прибутків пропорційно участі. Це означає, що замість максимізації прибутку на капітал, як у звичайних фірмах, кооператив прагне максимізувати вигоди для своїх членів-постачальників або споживачів. Така модель іноді призводить до меншого рівня нерозподіленого прибутку, який залишається в розпорядженні кооперативу, і, відповідно, до меншої фінансової подушки. Однак при ефективному управлінні кооперативи можуть досягати високої фінансової стабільності, забезпечуючи конкурентні ціни та доходи своїм членам.
Зокрема, аналіз фінансових показників споживчої кооперації України показав, що кооперативні підприємства мають відносно вищий рівень власного капіталу, нижчу залежність від короткострокових позик і вищу рентабельність, ніж середні підприємства по країні [ 2 ]. Це свідчить, що кооперативна модель за певних умов може бути більш стійкою, завдяки консервативній фінансовій політиці та згуртованості членів.
3. Багатофункціональна роль і соціальні зобов’язання. Сільськогосподарські виробничі кооперативи нерідко виконують соціальну роль у сільській місцевості – створюють робочі місця, підтримують громаду, сприяють продовольчій безпеці. Така «соціальна дивідендна» функція може відволікати частину ресурсів (напр., утримання соціальної інфраструктури, виплата підвищених закупівельних цін членам тощо) і тим самим впливати на фінансову стабільність. Сучасні підходи до оцінки ефективності кооперативів пропонують враховувати не лише фінансові результати, а й досягнення соціальних цілей у рамках концепції збалансованої результативності [ 3 ]. Успішний кооператив має маневрувати між економічними і соціальними пріоритетами, прагнучі зберегти функціональність для членів як бізнес-одиниці і як соціального інституту. Це, своєю чергою, вимагає побудови фінансової стратегії, що враховує подвійні цілі.
Крім того, в сучасних умовах не потрібно ігнорувати і зовнішні фактори, які впливають на забезпечення фінансової стабільності кооперативу. До таких факторів ми можемо віднести:
- поточне ринкове середовище і коливання цін на сільськогосподарську продукцію;
- пряма та опосередкована державна підтримка виробничих сільськогосподарських кооперативів, або ж окремих напрямків його діяльності;
- наявність кліматичних та природних ризиків;
- форсмажорні обставини у вигляді військових дій та глобальних криз тощо.
Таким чином підсумовуємо, що забезпечення фінансової стабільності сільськогосподарських виробничих кооперативів – процес багатогранний і безперервний. Ми визначили основні характерні ознаки та зовнішні фактори, що впливають на його фінансову стабільність. Відзначаємо, що в умовах діє воєнного стану для прифронтових регіонів надзвичайно важливою є державна фінансова підтримка як на загальнодержавному так і на регіональному рівні.
Література
1. Степаненко О. І., Канельська А. В. Фінансова стійкість підприємств в період воєнного стану: ризики, загрози, шляхи їх подолання. Підприємництво та інновації, 2024, № 33, с. 123-130.
2. Петришин Н. Я., Заєць І. В., Мартинюк Т. О., Орищин Н. Р. Фінансова стійкість українських агропідприємств: аналіз доходів, прибутковості та ринкової капіталізації. Економіка. Фінанси. Право, 2025, № 2, с. 77-80.
3. Чуй І. Р., Андрейків Т. Я., Мутян І. Є. Фінансова стійкість підприємств споживчої кооперації України в системі управління її фінансовими ресурсами. Бізнес Інформ, 2021, № 3, с. 162-170.