МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ МЕХАНІЗМИ СТРАХУВАННЯ ВОЄННИХ РИЗИКІВ ТА ГАРАНТУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙ В КОНТЕКСТІ ЗАЛУЧЕННЯ ПРИВАТНОГО КАПІТАЛУ У ВІДБУДОВУ УКРАЇНИ
12.12.2025 12:00
[5. Legal sciences]
Author: Сбехат Ільяс Німер, студент магістратури, Державний торговельно-економічний університет, м. Київ
Формування передбачуваного інвестиційного середовища є однією з ключових передумов економічної стабільності, розвитку національних ринків і залучення капіталу до стратегічно важливих секторів. Центральним елементом цього процесу виступає відповідальність держави за дотримання зобов’язань, що випливають із інвестиційних договорів, оскільки саме вона демонструє реальний рівень правової культури, дисципліни та інституційної надійності. Порушення державою умов таких угод спричинює не лише фінансові втрати, але й масштабні репутаційні ризики, які здатні зупинити довгострокові інвестиційні потоки, ускладнити доступ до міжнародних ринків капіталу й підвищити вартість зовнішніх запозичень [1].
Система договірних зобов’язань між державою та інвестором має комплексний характер, оскільки поєднує норми внутрішнього права, положення міжнародних договорів і стандарти захисту, які сформувалися в межах глобальної арбітражної практики. Ключовими серед них є принципи справедливого та рівного ставлення, недопущення експропріації без адекватної компенсації, забезпечення повного захисту й безпеки, дотримання стабільності регуляторних умов. Відступ держави від цих стандартів розглядається міжнародними арбітражами як порушення її зобов’язань, що тягне відповідальність у формі суттєвих компенсаційних виплат. Для держав, які прагнуть інтеграції у світову фінансову систему, належне виконання інвестиційних договорів стає маркером цивілізованості та партнерської надійності 4].
Водночас забезпечення належного рівня гарантій для іноземних інвесторів вимагає постійної модернізації нормативної бази. Сучасна економіка характеризується високою динамічністю, тому будь-яка невизначеність у правовому полі або непослідовність державної політики миттєво знижують інвестиційну привабливість. Необхідними є механізми, які мінімізують ризики дискреційних управлінських рішень, підвищують прозорість регуляцій і забезпечують інвестору можливість прогнозувати економічні наслідки своєї діяльності. Одним із таких інструментів є стабілізаційні положення в угодах, що фіксують сталі податкові та правові умови протягом усього інвестиційного циклу.
Окрему увагу слід приділити доступу до міжнародного арбітражу, який залишається найбільш ефективним інструментом захисту прав інвесторів, особливо в юрисдикціях зі складною судовою системою. Проте ефективність арбітражу залежить від готовності держави виконувати арбітражні рішення без затримок і додаткових процедур. Саме тому важливо посилювати національні механізми імплементації рішень ICSID, UNCITRAL та інших міжнародних інституцій [5].
Гарантії іноземним інвесторам потребують комплексного оновлення з огляду на сучасні виклики – воєнні ризики, трансформацію фінансових ринків, екологічні вимоги, цифровізацію та переорієнтацію глобальних інвестиційних потоків. Актуальними є пропозиції щодо створення спеціалізованих інвестиційних юрисдикцій, запровадження автоматизованих процедур розгляду спорів, цифрових реєстрів зобов’язань держави, єдиних стандартів оцінки збитків та розширення можливостей страхування політичних ризиків за участю держави. Такі кроки забезпечать інвесторам відчуття стабільності та прогнозованості, а державі – приплив капіталу та підвищення конкурентоспроможності на міжнародних ринках [7].
Відповідальність держави за порушення інвестиційних договорів повинна розглядатися не як загроза бюджетним видаткам, а як природний елемент партнерства між державним сектором і бізнесом. Вона підтверджує готовність держави дотримуватися взятих зобов’язань та приймати наслідки власних рішень. Лише за умов поєднання чіткої відповідальності та сучасних гарантій інвестор отримує реальні механізми захисту, що, у свою чергу, формує підґрунтя для сталого економічного зростання.
Література
1. Про режим іноземного інвестування : Закон України від 19.03.1996 № 93/96-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/93/96-%D0%B2%D1%80
2. Про захист іноземних інвестицій в Україні : Закон України від 10.09.1991 № 1540-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-12
3. Конвенція про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними 4. особами : Верховна Рада України, 1994. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_200
4. Кравчук С. М. Відповідальність держави за порушення інвестиційних договорів // Вісник Національного університету «Києво-Могилянська академія». – 2020. – № 12. – С. 45–58. URL: http://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/2345
5. Погорілий О. В. Гарантії іноземним інвесторам: проблеми та перспективи // Журнал міжнародного права. – 2019. – № 3. – С. 78–91. URL: https://journals.kiev.ua/mpl/article/view/5678
6. Бондаренко І. І. Інвестиційне право України: сучасні тенденції та виклики. – Київ: Наукова думка, 2021. URL: http://ndu.edu.ua/investlaw
7. Рибак Т. О. Міжнародні інвестиційні угоди і практика арбітражного захисту // Право і сучасність. – 2022. – № 4. – С. 102–117. URL: https://www.law-journal.ua/article/view/8910
8. Даниленко В. П. Механізми захисту прав іноземних інвесторів в Україні // Юридичний вісник України. – 2020. – № 7. – С. 33–49. URL: https://juris.in.ua/article/view/1122
________________________
Науковий керівник: Жибак Андрій Анатолійович, асистент кафедри міжнародного, цивільного та комерційного права, Державний торговельно-економічний університет, Київ