СУДОВО-ЕКОНОМІЧНА ЕКСПЕРТИЗА З ПИТАНЬ ДИСКОНТУВАННЯ ДОВГОСТРОКОВИХ ФІНАНСОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ
10.12.2025 08:50
[5. Legal sciences]
Author: Педь Ірина Валеріївна, доктор економічних наук, доцент, професор кафедри маркетингу, менеджменту та економіки Економіко-технологічного інституту імені Роберта Ельворті, м. Кропивницький
Проблематика дисконтування фінансових зобов’язань тривалий час залишається джерелом гострих суперечок між платниками податків і контролюючими органами. Розрахунок теперішньої вартості боргу (дисконтування) визначає розмір доходів і витрат за дисконтом та його амортизацією, що впливає на фінансовий результат і, відповідно, на базу оподаткування. З огляду на необхідність застосування спеціальних економічних знань для встановлення коректності розрахунків теперішньої вартості та впливу дисконту на фінансовий результат, у таких справах об’єктивно необхідним є призначення судово-економічної експертизи.
У 2022 році Київський науково-дослідний інститут судових експертиз розробив Методику з питань підтвердження розміру доходів і витрат внаслідок відображення в обліку дисконту за ефективною ставкою [1]. Методика містить загальні рекомендації, але не охоплює складніші аспекти відмінностей між вимогами національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (П(С)БО) та міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ) щодо дисконтування, ігнорування яких може призвести до помилкових експертних висновків у податкових справах.
Аналіз експертної та судової практики в кримінальних та адміністративних справах дозволяє виокремити наступні відмінності, важливі для вирішення судово-економічною експертизою питань щодо документальної перевірки обґрунтованості висновків органів контролю про заниження податкових зобов’язань в результаті порушення обліку фінансових зобов’язань.
Відмінність підходів до визначення балансової вартості зобов’язань, щодо яких наявна інформація про ринкову ціну. В МСФЗ 9 [2] застосовуються дві альтернативні моделі оцінки балансової вартості фінансових інструментів: за амортизованою собівартістю та за справедливою вартістю. Водночас П(С)БО 11 [3] передбачає лише один підхід до оцінки балансової вартості довгострокових зобов’язань – за теперішньою вартістю, тобто за дисконтованою величиною майбутніх платежів.
Оцінка за амортизованою собівартістю базується на початковому визнанні інструмента за справедливою вартістю з урахуванням транзакційних витрат та подальшому розрахунку балансової вартості шляхом дисконтування майбутніх грошових потоків за методом ефективної процентної ставки. Тобто амортизована собівартість за МСФЗ завжди визначається на основі дисконтування майбутніх грошових потоків за методом ефективної процентної ставки. Інших способів її визначення МСФЗ не передбачають.
Справедлива вартість – це ринкова оцінка, що відображає ціну обміну інструмента між учасниками ринку. Якщо доступні котирування або інші ринкові дані, вони застосовуються без дисконтування. За відсутності активного ринку МСФЗ 13 [4] передбачає використання оціночних моделей, зокрема дисконтування майбутніх грошових потоків. Тобто при оцінці балансової вартості зобов’язань за справедливою вартістю дисконтування застосовується у разі неможливості встановлення ринкової вартості такого фінансового інструменту.
Справедливо зазначити, що ринкові котирування щодо зобов’язань українських емітентів доступні лише для обмеженого кола боргових інструментів, наприклад, облігацій внутрішньої державної позики (котирування публікуються НБУ, Мінфіном, біржами), єврооблігацій України, окремих великих українських корпорацій, банківських субординованих боргів, випущених на зовнішніх ринках (котируються на міжнародних фінансових ринках). Усі інші види зобов’язань підприємств не мають активного ринку, а отже, не мають ринкової ціни, яку можна було б використати для справедливої вартості.
Відмінність підходів до урахування транзакційних витрат при оцінці зобов’язань за амортизованою собівартістю. Як вже зазначалося, МСФЗ 9 вимагає включати транзакційні витрати до первісної балансової вартості активу або зобов’язання, якщо він обліковується за амортизованою собівартістю.
Транзакційні витрати визначені в МСФЗ 13 (§25) як витрати, що виникають безпосередньо внаслідок здійснення операції і є необхідними для її проведення. Це витрати, які не були б понесені, якби рішення про операцію не приймалося.
Для фінансових зобов’язань такими транзакційними витратами можуть бути комісії за реєстрацію прав або застави, юридичні витрати, пов’язані з укладенням угоди, комісії посередникам тощо.
За наявності транзакційних витрат щодо зобов’язань, які обліковуються за амортизованою собівартістю, вважається, що ці витрати сплачуються за рахунок отриманих підприємством коштів. Тому такі витрати не визнаються витратами періоду, а зменшують первісну балансову вартість зобов’язання. Первісна амортизована собівартість зобов’язання визначається як справедлива вартість зобов’язання на дату його виникнення (як правило, сума фактично отриманих коштів) за вирахуванням транзакційних витрат. Надалі ці витрати амортизуються через відсоткові витрати за методом ефективної процентної ставки.
Якщо фінансове зобов’язання отримано на неринкових умовах і супроводжується транзакційними витратами, МСФЗ 9 вимагає спочатку визначити його справедливу вартість методом дисконтування майбутніх платежів за ринковою ставкою. Транзакційні витрати зменшують таку справедливу вартість, формуючи первісну амортизовану собівартість. Надалі і дисконт, і транзакційні витрати амортизуються через відсоткові витрати за ефективною процентною ставкою.
Відмінність критеріїв визначення ставки дисконтування. Пунктом Б5.1.1 Додатка Б до МСФЗ 9 визначено, що для оцінки справедливої вартості позики, виданої на неринкових умовах, необхідно продисконтувати всі майбутні грошові надходження по такій позиції за переважаючою ринковою ставкою відсотка для аналогічного інструмента з аналогічним кредитним рейтингом. Під аналогічним інструментом розуміється кредит або позика з аналогічним терміном, валютою, типом відсоткової ставки, схемою руху грошових коштів, наявністю застави і базою для нарахування відсотків.
Водночас національні стандарти бухгалтерського обліку не вимагають застосування саме ринкової ставки відсотка для аналогічного інструмента з аналогічним кредитним рейтингом. Відповідно до п. 10 ПСБО 11, визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов'язання. Відтак, національними стандартами не встановлено механізму визначення ставки, і підприємство має право самостійного її обрання шляхом відображення в обліковій політиці.
Необхідність за МСФЗ дисконтування короткострокової заборгованості за умови, що вплив дисконтування є суттєвим. Згідно з параграфом К384 Додатка В до МСФЗ 9 грошові потоки, пов’язані з короткостроковою дебіторською заборгованістю, не дисконтують, якщо вплив дисконтування є несуттєвим.
Відповідно до п. 9 П(С)БО 11, довгострокові зобов'язання відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Теперішня вартість – дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде потрібна для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства (п. 4 П(С)БО 11). Тобто за П(С)БО 11 дисконтуванню підлягають лише довгострокові зобов’язання, і дисконтування короткострокової дебіторської заборгованості взагалі не передбачене.
Відсутність у П(С)БО у період до 29.10.2019 вимоги про дисконтування відсоткової заборгованості. Згідно з поточною редакцією п. 9 П(С)БО 11, всі довгострокові зобов’язання відображаються за теперішньою вартістю, і це правило не містить виключень щодо безвідсоткової заборгованості. Однак до набрання чинності наказом Міністерства фінансів України від 16.09.2019 № 379 «Зміни до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку» [5], п. 10 П(С)БО 11 містив правило: відображенню в балансі за теперішньою вартістю підлягали лише довгострокові зобов’язання, на які нараховуються відсотки. Відтак, до 2019 року інші види боргу (короткострокові, безвідсоткові, прострочені) відображалися за сумою погашення, без дисконтування. Верховний Суд підтвердив таке тлумачення у постанові від 31.03.2025 у справі № 160/12724/19 [6].
Значні відмінності між МСФЗ і П(С)БО свідчать про необхідність удосконалення «Методики з питань підтвердження розміру доходів і витрат внаслідок відображення в обліку дисконту за ефективною ставкою» для повного врахування цих аспектів у рекомендаціях експертам.
Література
1. Методика з питань підтвердження розміру доходів і витрат внаслідок відображення в обліку дисконту за ефективною ставкою : Київський НДІСЕ Міністерства юстиції України, 2022 рік. Дата прийняття рішення про державну реєстрацію – 07.03.2024. Реєстраційний код 11.0.58.
2. Міжнародний стандарт фінансової звітності 9 (МСФЗ 9). Фінансові інструменти : Стандарт; IASB від 01.01.2012 // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/929_016 (дата звернення: 02.12.2025).
3. Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання" : Наказ; Мінфін України від 31.01.2000 № 20 // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/z0085-00 (дата звернення: 02.12.2025).
4. Міжнародний стандарт фінансової звітності 13 (МСФЗ 13). Оцінка справедливої вартості : Стандарт; IASB від 01.01.2013 // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/929_068 (дата звернення: 02.12.2025).
5. Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку : Наказ; Мінфін України від 16.09.2019 № 379 // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/z1065-19 (дата звернення: 02.12.2025).
6. Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 160/12724/19 від 31.03.2025. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/126274656 (дата звернення: 02.12.2025).