ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ДОКАЗУВАННЯ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСУАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ
13.11.2025 08:27
[5. Legal sciences]
Author: Мазніцький Олександр Вікторович, студент 4 курсу спеціальності «Право», Таращанський технічний та економіко-правовий фаховий коледж
У сучасному контексті реформування системи кримінального судочинства України питання доказів та процесу доказування набуває ключового значення як фундаментальної складової забезпечення справедливого правосуддя. Від коректності процесів збирання, перевірки та оцінки доказів залежить не лише обґрунтованість і законність судових рішень, але й дотримання основоположних прав людини, утвердження принципу верховенства права та рівень довіри суспільства до правозахисних органів. Попри наявність чітко визначених положень у Кримінальному процесуальному кодексі України, практика їх реалізації демонструє низку суперечностей, а також прогалин, які вимагають глибокого теоретичного аналізу та удосконалення правового регулювання.
Проблемні питання доказів та доказування у кримінальному процесі України полягає в недосконалості теоретичного обґрунтування та практичного застосування інституту доказування. У правозастосовній роботі існують суттєві труднощі, пов’язані з визначенням поняття доказу, його допустимості, належності та достовірності. Відсутність єдності в розумінні відмінності між доказом і джерелом доказу створює неоднозначність у судовій практиці. Проблемним залишається питання забезпечення принципу змагальності сторін, оскільки сторона обвинувачення має значно ширші можливості щодо збирання доказів, ніж сторона захисту. Це призводить до порушення балансу процесуальних прав і впливає на об’єктивність встановлення обставин справи. Часто докази визнаються недопустимими через порушення порядку їх отримання, що свідчить про низький рівень процесуальної культури слідчих та прокурорів. Складнощі виникають також у сфері використання електронних доказів. Законодавство не містить достатньо чітких критеріїв їх автентичності, способів перевірки та зберігання, що створює ризики фальсифікацій. Оцінка доказів за внутрішнім переконанням судді або слідчого, без об’єктивних стандартів, нерідко має суб’єктивний характер і може впливати на справедливість ухвали. Додатковою проблемою є порушення прав людини під час отримання доказів, зокрема застосування незаконних методів розслідування, тиску на свідків або підозрюваних. Такі дії не лише спотворюють результати доказування, а й підривають довіру до системи правосуддя загалом. Отже, основна проблематика інституту доказів і доказування у кримінальному процесі полягає у відсутності одного підходу до тлумачення правових норм, недосконалості процесуальних механізмів перевірки доказів, нерівності процесуальних можливостей сторін і недостатньому рівні гарантій дотримання прав учасників кримінального провадження. Інститут, що регулює докази та процес доказування у кримінальних провадженнях на території України, виступає ключовим запобіжником для втілення засад законності, змагальності учасників процесу та захисту прав особистості. Якість судочинства та ступінь довіри населення до правової системи у значній мірі залежать від того, наскільки успішно здійснюється доказова робота. Хоча нормативна база видається досить розробленою, чинна правова система все ж потребує подальшого шліфування, особливо щодо більш детального врегулювання процедури вилучення, верифікації та аналізу доказових матеріалів, серед яких окремо виділяються електронні. Таким чином, еволюція інституту доказів та його застосування є необхідною передумовою для зміцнення демократичної правової держави та забезпечення панування права в Україні.
Література:
1. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 № 4651-VI.
2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III
________________________
Науковий керівник: Голобородько Наталія Володимирівна, викладач юридичних дисциплін, Таращанський технічний та економіко-правовий фаховий коледж