ІДЕНТИФІКАЦІЯ ЗАГИБЛИХ ЗАХИСНИКІВ УКРАЇНИ: ВИКЛИКИ ПРАВА ТА ПРАКТИКА РЕПАТРІАЦІЇ - Scientific conference
Main page
UA PL EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2011

ІДЕНТИФІКАЦІЯ ЗАГИБЛИХ ЗАХИСНИКІВ УКРАЇНИ: ВИКЛИКИ ПРАВА ТА ПРАКТИКА РЕПАТРІАЦІЇ

10.11.2025 19:07

[5. Legal sciences]

Author: Панькулич Вікторія Михайлівна, судовий експерт сектору дактилоскопічних досліджень та обліку відділу криміналістичних видів досліджень Закарпатського НДЕКЦ МВС України, м. Ужгород


Повномасштабна війна росії проти України призвела до великої кількості втрат серед українських військовослужбовців. Питання повернення тіл загиблих, ідентифікації та гідного поховання є не лише гуманітарним, а й правовим та моральним обов’язком держави. Репатріація тіл героїв забезпечує відновлення справедливості, повагу до пам’яті полеглих та підтримку родин. 

Репатріація – процес повернення тіл загиблих з тимчасово окупованих територій в Україні чи росії, який не припиняється. За ним стоять фахівці, які ведуть перемовини, підрозділи, які забезпечують транспортування, експерти-криміналісти, правоохоронці, генетики. Насамперед, вона регулюється Женевськими конвенціями (1949) та Додатковими протоколами (1977), зокрема ст. 17 І Конвенції та ст. 33–34 Протоколу І, які зобов’язують сторони конфлікту забезпечити гідне поховання та сприяти поверненню тіл; національним законодавством України: Закон «Про поховання та похоронну справу» (2003), Закон «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (1991), постанови КМУ № 99 (2007) та № 167 (2022). 

В Україні організацією процесу повернення тіл займається Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, він є провідним державним органом в цьому питанні, який в свою чергу тісно співпрацює з іншими силовими структурами такими як: СБУ, МВС, Міністерство оборони тощо.

У допомозі повернення тіл Україні допомагають також багато міжнародних організацій. Передусім, це Міжнародний комітет Червоного Хреста, вони є посередниками у перемовинах, здійснюють технічні процедури передачі тіл та забезпечують дотримання норм Женевських конвенцій. Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні та ряд міжнародних правозахисних організацій – фіксують порушення, що пов’язані з тілесними останками [1]. 

Незважаючи на міжнародне гуманітарне право, яке зобов’язує сторони забезпечити гідне ставлення до тіл і передачу їх «якомога швидше», на жаль конкретних термінів у конвенціях немає. Україна документує затримки й неналежне поводження з тілами як потенційні воєнні злочини російської федерації. 

Однак сам факт повернення тіл (останків) загиблих військовослужбовців не завершує процес репатріації. Ключовим наступним етапом є їх належна ідентифікація, яка забезпечує юридичну визначеність та гуманітарний аспект. Саме тому питання ідентифікації тіл набуває особливого значення в українських реаліях.

Одні з основних етапів репатріаційних заходів є дактилоскопія та судово-медична (генетична) ідентифікація. Перш за все намагаються отримати відбитки, адже папілярний узор кожної людини є абсолютно особливим, оскільки він індивідуальний. Індивідуальність (неповторність) пальцевих узорів ґрунтується на багато-чисельності сполучень різноманітних форм та взаємного розміщення деталей папілярних узорів. Неможливо знайти два збіжні узори як у однієї людини, так і в різних осіб. Узори на пальцях складаються з великої кількості папілярних ліній, які створюють різноманітні за формою узори. Ці узори можуть бути дуже схожими, але в них є дрібні особливості будови узорів папілярних ліній, наявність, характер та розміщення яких не повторюється. Завдяки цьому пальцеві узори кожного пальця однієї людини і різних осіб обовʼязково відрізняються. Звідси кожний папілярний узор строго індивідуальний [2]. Дактилоскопіювання та фотографування тіл (останків) загиблих (померлих) осіб здійснюються спеціалістами-криміналістами працівниками Експертної служби МВС України та Національної поліції України, які володіють спеціальними знаннями та навичками, на підставах та в порядку, передбачених кримінальним процесуальним законодавством. Дактилоскопіювання тіл (останків) загиблих (померлих) осіб здійснюється з використанням спеціалізованого або універсального дактилоскопічного обладнання (зокрема такого, що дає змогу здійснювати дактилоскопіювання рентгеноконтрастним методом) або шляхом заповнення дактилоскопічної карти у паперовій формі із застосуванням поліграфічної фарби. Під час дактилоскопіювання відбираються відбитки пальців обох рук, а в разі неможливості – максимально можлива кількість відбитків [4]. 

Дактилоскопічна ідентифікація застосовується з метою підтвердження особи загиблого шляхом аналізу відбитків пальців. Після складання дактилоскопічної карти дані звіряють із наявними базами обліку Експертної служби МВС. У порівнянні з ДНК-експертизою, цей метод вирізняється оперативністю та відносною економічністю, оскільки ґрунтується на унікальності та незмінності папілярних ліній упродовж життя людини.

Що стосується судово-медичної ідентифікації, то за загальними  правилами  з  трупа,  що  має  значні  гнилісні  зміни, доцільно  направляти  найменш  змінені  тканини.  Слід пам’ятати,  що дія високої температури  (вилучення кісткових решток  з  місць  пожеж)  та  дії  хімічних  речовин  також  негативно впливають  та  подальше  дослідження  ДНК.   У  таких  випадках для проведення молекулярно-генетичного дослідження слід направляти фрагменти кісток, які найменш підлягали дії руйнуючих факторів. Зуби є одним з найкращих джерел ДНК завдяки своєму унікальному складу та розташуванню, вони значною мірою захищені від екологічних та фізичних  умов,  які  прискорюють  процеси  посмертного  розкладання  і розпаду ДНК. МВС забезпечує внесення до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, відомостей про генетичні ознаки людини та інформації про їх поміщення до центрального обліку генетичних ознак людини. Після встановлення генетичних ознак людини тіла (останки) зберігаються в пунктах збору та зберігання тіл (останків) не більше 12 місяців, крім випадків, коли таке зберігання неможливе [3]. 

Репатріація тіл загиблих військовослужбовців є надзвичайно важливим гуманітарним процесом, що поєднує у собі моральний обов’язок держави, повагу до полеглих героїв та підтримку їхніх родин. Всупереч усім складнощам війни, Україна бореться за кожного свого захисника, повертаючи їх на рідну землю. Ця плідна робота не лише вшановує пам’ять загиблих, а й утверджує національну єдність, людяність  та справедливість.

Література 

1. Доценко М., Лук’янченко Є., Болкун Р., Полюля В. Збірник основних джерел щодо використання та захисту в Україні емблеми Червоного Хреста / За ред. Радника президента ТЧХУ з міжнар. гуманіт. права Т. Короткого – Київ; Товариство Червоного Хреста України : Фенікс, 2024. – 164 с.

2. Дубовий О.П., Лукашенко В.Я., Рибалко Я.В. та ін. Криміналістичне дослідження слідів рук: Науково-практичний посібник. / За ред. Я.Ю. Кондратьєва – Київ; Атіка, 2000. – 152 с.

3. Постанова від 17 червня 2022 р. № 698 – Деякі питання забезпечення вилучення, передачі та репатріації тіл (останків) осіб, загиблих (померлих) у зв’язку із збройною агресією проти України – Київ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/698-2022.

4. Постанова від 25 вересня 2025 р. № 1214 – Про реалізацію експериментального проекту з ідентифікації тіл (останків) осіб, загиблих (померлих) внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, за біометричними даними – Київ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1214-2025.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2025

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021



Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукова спільнота - інтернет конференції

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Інформаційне суспільство: технологічні, економічні та технічні аспекти становлення