СКАСУВАННЯ АРЕШТУ МАЙНА У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ ДЛЯ ПОДАЛЬШОЇ ПЕРЕДАЧІ ЙОГО НА ПОТРЕБИ ЗБРОЙНИМ СИЛАМ УКРАЇНИ - Scientific conference
Main page
UA PL EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2011

СКАСУВАННЯ АРЕШТУ МАЙНА У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ ДЛЯ ПОДАЛЬШОЇ ПЕРЕДАЧІ ЙОГО НА ПОТРЕБИ ЗБРОЙНИМ СИЛАМ УКРАЇНИ

28.10.2025 20:09

[5. Legal sciences]

Author: Верхогляд-Герасименко Олена Володимирівна, кандидат юридичних наук, доцент, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, м. Харків



Після введення воєнного стану в Україні поширеними стали випадки звернення командирів військових частин, що входять до структури Збройних сил України (далі - ЗСУ) про сприяння в матеріальному забезпеченні їх потреб до органів досудового розслідування, шляхом безоплатної передачі арештованого майна в рамках кримінального провадження (тютюнових виробів, транспортних засобів, грошових коштів тощо) підрозділам військової частини. В свою чергу про цей факт слідчі повідомляють представників сторони захисту, що спонукає останніх до звернення із клопотанням про скасування арешту майна у кримінальному провадженні до слідчого судді в порядку ст. 174 КПК для подальшої передачі його на потреби ЗСУ. 

Крім того, з аналогічним клопотанням до слідчого судді звертаються також представники сторони обвинувачення, що напряму не передбачено статтею 174 КПК. Водночас ці клопотання слідчі судді розглядають та задовольняють, цілком справедливо посилаючись на такі аргументи [1]: « У випадках, коли положення КПК  не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, суд у відповідності до ч. 6 ст. 9 КПК, застосовує загальні засади кримінального провадження, передбачені ч. 1 ст. 7 КПК. Так, відповідно до ст. 22 КПК сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК. Статтею 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, серед яких є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.  Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК (ч. 1 ст. 26 КПК). Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень КПК (ч. 3 ст. 26 КПК України)».

Отже, виходячи з системного аналізу вищезазначених положень, представники сторони обвинувачення, мають рівні права із представниками сторони захисту на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна в порядку ст. 174 КПК для передачі майна на потреби ЗСУ, а слідчий суддя, суд має вирішити відповідне клопотання у встановленому КПК порядку.

Щодо обгрунтування підстав для звернення до слідчого судді  із клопотанням про скасування арешту майна з метою передачі його на потреби ЗСУ, то воно відрізняється, залежно від того з якою метою арешт на майно був накладений. Так, якщо метою цього виду ЗЗКП була необхідність забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації, то в якості обгрунтування зазначаються наступні положення [2]: статтею 59 Кримінального кодексу України передбачено, що покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Передача на даному етапі досудового розслідування коштів на потреби ЗСУ задля забезпечення та комплектування військових частин, які здійснюють захист національної безпеки, втілює кінцеву мету імовірного покарання - перехід майна (коштів) у власність військових формувань, які фінансуються за рахунок держави; відповідно до частин 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд;  має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; при здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства (ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК); підозрюваний письмово відмовився від права, передбаченого ч. 6 ст. 17 Закону України «Про оборону України», на повне відшкодування вартості вилученого в умовах воєнного стану майна, якщо за результатами судового розгляду кримінального провадження судом не буде ухвалено обвинувального вироку та застосовано конфіскації майна; використання всіх майнових ресурсів, до переліку яких належать, зокрема, арештоване у  кримінальному провадженні майно, є одним із заходів для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальної цілісності; переслідувана сторонами ціль - надання допомоги ЗСУ задля утвердження національної безпеки є цілком виправданою та пропорційною, а тому обумовлює необхідність задоволення клопотання про скасування арешту, накладеного на вилучене під час кримінального провадження майно.

Якщо ж метою арешту майна було  забезпечення збереження речових доказів, то в якості обгрунтування зазначаються такі положення [3]: «…вилучені під час обшуку речові докази були оглянуті та докладно описані в протоколі огляду, не містять на собі слідів кримінального правопорушення, тому відсутність можливості їх огляду на стадії судового розгляду не вплине на дієвість кримінального провадження. За таких обставин, протокол огляду речових доказів відображає основні відомості про них та може стати предметом безпосереднього дослідження та оцінки судом під час змагального судового процесу, за участі сторін кримінального провадження, незалежно від можливості дослідження самих речових доказів. Позиція прокурора щодо відсутності потреби у безпосередньому дослідженні грошових коштів на стадії судового провадження є проявом його самостійності та реалізацією покладеного на нього обов`язку доказування у формі, обраній ним».

В обох вищезазначених випадках слідчі судді погоджуються із наведеним обгрунтуванням, задовольняють клопотання про скасування арешту майна та дозволяють його передачу на потреби ЗСУ [4]. Вбачається, що така позиція слідчих суддів повністю відповідає вимогам законодавства, оскільки: 

- відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до КЗПЛ кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, що передбачені законом і загальними принципами міжнародного права. Наведена засада закріплена у ст. 41 Конституції України, яка зазначає, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. У рішенні «Смірнов проти Росії» від 07.06.2007 ЄСПЛ зазначив, що найбільш важлива вимога ст. 2 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-який акт втручання державного органу у здійснення права на безперешкодне користування своїм майном повинен бути законним [5]. Крім того, статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- згідно з п. 4 ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, зокрема, такий захід правового режиму воєнного стану: примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка [6];

- відповідно до ч. 6 ст. 17 Закону України «Про оборону України», в умовах воєнного стану відповідно до закону допускається примусове вилучення приватного майна та відчуження об`єктів права приватної власності громадян з наступним повним відшкодуванням їх вартості у порядку та терміни, встановлені Кабінетом Міністрів України [7]; 

- частина 1 ст. 4 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» передбачає, що примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради. При цьому, відповідно до частини другої цієї статті у місцевостях, де ведуться бойові дії, примусове відчуження або вилучення майна здійснюється за рішенням військового командування без погодження з органами, зазначеними у частині першій цієї статті [8].

Література:

1. Ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 8.06.2022 у справі № 991/1453/21. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/104736858

2. Ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 9.07.2024 у справі № 991/5728/24. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/120371717; Ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.05.2022 року справі №. 344/2364/19. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/104500235

3. Ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 9.07.2024 у справі № 991/5728/24. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/120371717

4. Про введення воєнного стану в Україні : Указ Президента України  від 24.02.2022 № 64/2022. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#Text 

5. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти Росії» від 07.06.2007. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_168#Text

6. Про правовий режим воєнного стану : Закон України від 12.05.2015 № 389-VIII (зі змінами та доповненнями). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text 

7. Про оборону України : Закон України від 06.12.1991 № 1932-XII (зі змінами та доповненнями). Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 9, ст. 106. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-12#Text 

8. Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану : Закон України від  17.05.2012 № 4765-VI (зі змінами та доповненнями). Відомості Верховної Ради (ВВР), 2013, № 15, ст. 99. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4765-17#Text



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2025

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021



Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукова спільнота - інтернет конференції

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Інформаційне суспільство: технологічні, економічні та технічні аспекти становлення