ЗАРОДЖЕННЯ УЯВЛЕНЬ ЩОДО ДОБРОСОВІСНОСТІ В РИМСЬКОМУ ПРАВІ - Scientific conference
Main page
UA PL EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2011

ЗАРОДЖЕННЯ УЯВЛЕНЬ ЩОДО ДОБРОСОВІСНОСТІ В РИМСЬКОМУ ПРАВІ

15.09.2025 00:07

[5. Legal sciences]

Author: Кучерина Богдан Васильович, аспірант кафедри цивільного права Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка, м. Київ,



В умовах пошуку нових ефективних способів подолання складних проблем правозастосування, знову видається доцільним звернення до римської правової думки, яка з граничною на свій час глибиною і точністю розробила окремі положення, які зараз правомірно називати прообразами цивільно-правових інститутів, покладених в основу нинішньої системи континентального цивільного права. Уявне відтворення подій минулого часу, осмислення основних етапів еволюційного розвитку римської держави і права, першопричин кардинальних перетворень за більш ніж тисячолітню історію функціонування, є не тільки ключем до розуміння сутності багатьох правових понять і категорій, а й відправною точкою їх наукового дослідження.  

Як відомо, саме римському праву судилося зіграти одну з ключових ролей у формуванні західної правової традиції і, зокрема, романо-германської правової сім’ї. Рецепція римського знання в Середні віки та Новий час визначила не тільки зміст Цивільних кодексів провідних європейських держав, а й широке законодавче тлумачення цілого ряду цивільно-правових конструкцій, початок створення яких сягає періоду панування римської юриспруденції. Це і consensus, pacta sunt servanda в договірному праві, dominium і possessio у речовому праві, поділ на contractus і delictum в зобов’язальному праві, види позовів і принципи судового захисту та деякі інші. У цьому логічному ряду варто окремо виділити поняття «bona fides», яке виступило своєрідним сполучним ланцюгом між морально-етичними принципами та правом. Пронизуючи договірні відносини, bona fides сприяла гармонізації формальних правових норм з вимогами справедливості, що склалися в римському суспільстві.

Зазвичай передвісником категорії «добросовісність» прийнято називати поняття «fides», яке в перекладі з латини означало віру, довіру, честь і мало релігійно-етичну основу. Не буде перебільшенням говорити про вагому роль звичаїв у регулюванні повсякденного архаїчного життя римлян. На самому початку формування давньоримської держави та права звичаї предків стали базисом регулювання суспільних відносин. Вони закріпили ту багаторічну повторювану практику поведінки (традиції), які дозволяли успішно функціонувати общинному роду. У громаді здавна прищеплювалася повага до старших, вірність родині та державі, почуття обов’язку по відношенню до своїх дітей і батьків, шанувалися такі людські якості як ощадливість, совість, сором. 

Варто, мабуть, припустити, що одним із можливих звичаїв предків був звичай у всьому чинити за доброю совістю (fides), що стало наріжним каменем побудови правових відносин того часу. Для нечисленної громади обов’язок дотримуватися традиції fides був цілком природним. Добросовісність як категорія, що має морально-релігійну природу, виступала гарантом соціального порядку. Водночас як із бурхливим розвитком торгівлі та договірних відносин, участю в них великої кількості іноземців, одночасно з перетворенням форми судового процесу, неминуче виникає потреба в усвідомленні характеру поведінки контрагентів при формулюванні умов договорів та їх практичному здійсненні. 

Fides навряд чи вже могла бути корисною через обмеженість свого застосування. Потрібна була нова конструкція, яка б враховувала зміни, що відбулися, і сприяла подальшому зміцненню суспільно-державного устрою Стародавнього Риму. За цих обставин, на зміну морально-етичним уявленням про вірність, довіру і обов’язок, прийшла категорія «bona fides», яка визначила, головним чином, особливості юридичного змісту і правового захисту взятих сторонами на себе зобов’язань. 

Величезний вплив на процес юридизації поняття, що розглядається справив розвиток преторського права (ius honorarium). Видавані преторські едикти, в яких магістрати оголошували, як вони будуть здійснювати свої обов’язки в сфері правосуддя, виправляли і доповнювали положення ius civile. 

Прикметно, що категорія «bona fides» набуває виняткового значення в процесі правового регулювання майнових відносин. Зокрема, У договорах купівлі-продажу – продавець зобов’язаний був повідомляти про приховані недоліки речі; в договорах найму – наймодавець повинен був забезпечувати нормальне користування річчю; в договорах доручення – повірений діяв в інтересах довірителя; договір зберігання презюмувався як безоплатний, тому в якості контрагента обирали особу, якій довіряли і яка могла реально забезпечити схоронність майна. Саме на основі довіри, доброї совісті ґрунтувалися фідуціарні договори. 

 На bona fides заснований також інститут набуття права власності за давністю володіння (usucapio). Usucapio вимагала bona fides на момент набуття речі (Інституції Гая 2.43) – власник повинен був щиро вважати, що річ належить йому на законних підставах. Якщо спочатку володіння було недобросовісним (наприклад, вкрадена річ), usucapio не застосовувалася; існувала заборона на зловживання правом – venire contra factum proprium – особа не може стверджувати що-небудь або діяти всупереч своїм попереднім діям або заявам, якщо це завдає шкоди іншій особі, яка розумно покладалася на ці попередні дії або заяви; були введені exceptio doli (заперечення щодо злого наміру) – якщо одна сторона використовувала формальну правову норму недобросовісно, претор надавав відповідачу можливість заперечення щодо злого наміру. Наприклад, кредитор вимагав борг, знаючи, що боржник вже його повернув, але не взяв розписку; продавець навмисно приховував недоліки речі. Дещо пізніше з’являється exceptio doli generalis – загальне заперечення проти недобросовісного позову. 

Дигести 6.1.5 присвячені віндикаційному позову та добросовісності. У них розглядаються питання щодо повернення речі власнику та наслідків, які пов’язані з добросовісним або недобросовісним володінням. Віндикація – це позов власника про повернення його майна з чужого незаконного володіння. У Дигестах 6.1.5 віндикація розглядається в контексті захисту права власності. Власник має право вимагати свою річ у будь-якого незаконного власника, незалежно від його добросовісності. Добросовісний власник (possessor bonae fidei) у разі віндикації має певні права, наприклад, на відшкодування необхідних і корисних витрат, понесених на річ, поки вона перебувала в його володінні. Проте якщо власник недобросовісний (dolus fidei), то він не має права на відшкодування цих витрат.

У Дигестах 29.2.20 йдеться про спадкування за законом (ab intestato) і передбачається можливість обмеження спадкових прав для певних категорій осіб (наприклад, через їх негідну поведінку). 

Говорячи про наслідки недобросовісної поведінки, то варто зазначити, що при порушенні bona fides застосовувалися позови (actiones bonae fidei), які дозволяли стягнути збитки і навіть розірвати договір. 

Підводячи деякі підсумки цього дослідження, можна констатувати, що еволюція добросовісності відображає історичний шлях переходу морально-етичних засад, що визначають особливості поведінки людей, до значення критерію, який дозволяє оцінювати дії сторін договору і має суто юридичне значення. Це вплинуло на становлення європейської правової традиції. Здається, що не позбавленою підстав, при такій постановці питання, буде теза про те, що необхідність наявності такого критерію оцінки поведінки сторін як добросовісність, починаючи вже з перших правових пам’яток римської держави й до останніх сучасних європейських кодифікацій цивільного законодавства фактично презюмується.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2025

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021



Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукова спільнота - інтернет конференції

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Інформаційне суспільство: технологічні, економічні та технічні аспекти становлення