ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА ВІДНОВЛЕННЯ БІОРІЗНОМАНІТТЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ПРИРОДНИХ ПАРКІВ УКРАЇНИ
10.12.2024 21:26
[2. Economic sciences]
Author: Колесніченко Дар’я Вячеславівна, магістр, спеціальність 101 Екологія, Національний транспортний університет, м.Київ
Біологічне різноманіття є фундаментальною характеристикою живих систем. Біорізноманіття є ознакою стійкості та функціональності екосистем. Біорізноманіття є ключовим індикатором екологічного здоров’я планети, демонструючи складні взаємозв’язки між живими організмами та навколишнім природним середовищем.
Дослідження та збереження біорізноманіття національних природних парків (НПП) є критично важливим напрямком сучасної екологічної науки та природоохоронної діяльності. Ці унікальні природні території виступають ключовими осередками підтримання екологічної рівноваги. Наукова значимість дослідження біорізноманіття національних парків полягає в можливості проведення глибокого системного аналізу структурно-функціональних організації природних екосистем [1, с. 8; 2, с. 59]. Комплексні дослідження біосистем дозволяють науковцям розкрити закономірності їх функціонування, стійкості та здатності до самовідновлення в умовах мінливого природного середовища та техногенного впливу [3, с. 60].
Збереження біорізноманіття НПП набуває особливої актуальності в контексті кліматичних трансформацій та інтенсивного антропогенного впливу [4, с. 7]. Природні парки створюють оптимальні умови для підтримання популяційної стійкості видів флори і фауни. Дослідження адаптаційних механізмів організмів у таких умовах допомагають розробляти ефективні стратегії збереження та відновлення їх популяцій.
Міждисциплінарний характер дослідження біорізноманіття національних природних парків вимагає залучення фахівців різного профілю: біологів, екологів, географів, кліматологів, ґрунтознавців [5, с. 18]. Такий комплексний підхід дозволяє розробити ефективну стратегію функціонування, охорони та відновлення природних екосистем.
Тривалі бойові дії на території України призводять до значних деструктивних наслідків природних екосистем, зокрема біорізноманіття національних природних парків. Військові конфлікти спричиняють потужні антропогенні та техногенні виклики, які ведуть до фрагментації середовища існування, порушення міграційних кордонів та безпосереднього знищення біотичних компонентів екосистем [6, c. 115]. Найбільш вразливими виявляються популяції наземних видів, птахів та ентомофауни, які зазнають прямого впливу техногенного забруднення, акустичного дискомфорту та деградації природних оселищ.
У дослідженнях видового різноманіття широко застосовується ентропічний індекс Шеннона, який дозволяє кількісно оцінити структуру біотичних угруповань. Крім того, для моніторингу стану біорізноманіття використовуються методи геоінформаційного картування, біоіндикація, зондування території.
Після завершення воєнних дій першочерговими завданнями будуть: інвентаризація біотичних компонентів НПП; розроблення спеціальних відновлювальних програм та впровадження інноваційних природоохоронних технологій для збереження та відновлення біорізноманіття.
Особливої уваги потребує відновлення екологічних кордонів та зменшення антропогенного тиску на природні території. Важливим інструментом стане застосування сучасних біотехнологічних методів репатріації зникаючих видів, впровадження систем штучного відтворення популяцій та генетичного моніторингу.
Міжнародна підтримка та співпраця з провідними науковими установами дозволить оцінити масштаби пошкоджень та розробити комплексну стратегію відновлення біорізноманіття. Серед перспективних напрямків – використання геномного секвенування, створення банків генетичного матеріалу рідкісних видів та впровадження превентивних природоохоронних заходів.
Отже, ключовим аспектом збереження біорізноманіття стане посилення правових механізмів захисту природних територій, розвиток екологічної освіти та формування нової парадигми взаємодії людини і природи, що базується на принципах сталого розвитку та біоетики.
Література
1. Barabash O., Weigang G., Dychko A., Belokon K., Zhelnovach G. Modeling a Set of Management Approaches for the Effective Operation of the Environmental Management System at the Business Entities. Ecological Engineering & Environmental Technology, 2021, 22(6), Р. 1-10. DOI: https://doi.org/10.12912/27197050/141895 (дата звернення: 30.11.2024).
2. Barabash O., Weigang G. (2021). Mathematical Modeling of the Summarizing Index for the Biosystems Status as a Tool to Control the Functioning of the Environmental Management System at Business Entities. Mathematical Modeling and Simulation of Systems (MODS'2020), 2021, 1265, Р. 56−66. DOI: https://doi.org/10.1007/978-3-030-58124-4_6 (дата звернення: 28.11.2024).
3. Barabash O. V. Ecological hazard assessment of the atmospheric air at the urban ecosystem by the state of the deposit environment. Proceedings of the National Aviation University, 2019, 81(4). Р. 57−63. DOI: http://dx.doi.org/10.18372/2306-1472.81.14602 (дата звернення: 12.11.2024).
4. Barabash O. V., Lozova T. M., Kozlova T. A. Assessment of the urban environment quality in Kyiv. Acta Carpatica, 2018, № 27, Р. 5−11. URL: http://journals.dspu.in.ua/index.php/actacarpathica/issue/view/27/27 (дата звернення: 06.11.2024).
5. Барабаш О. В. Екологія земноводних та плазунів Опілля : автореф. дис. … канд. біол. наук : 03.00.16. Чернівці, 2002. 20 с.
6. Пацев І. С., Барабаш О. В., Пацева І. Г. Вплив воєнних дій на лісові екосистеми Житомирщини. Екологічні науки. 2023. Вип. 5 (50). С. 114–118. DOI: https://doi.org/10.32846/2306-9716/2023.eco.5-50.16 (дата звернення: 03.11.2024).
_____________________________________________
Науковий керівник: Барабаш Олена Василівна, доктор технічних наук, професор, Національний транспортний університет, м.Київ