ЛІНІЙНІ МОДЕЛІ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ІННОВАЦІЙ В ТЕОРІЇ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ: ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ
06.02.2024 16:11
[2. Economic sciences]
Author: Краліч Євген Робертович, аспірант, Національний технічний університет «Дніпровська політехніка», м. Дніпро
Виклад основного матеріалу. Ранні теоретичні концепції взаємозв’язку технологічного розвитку та економічного поступу виходили з постулату, що інновації починаються з фундаментальних досліджень, далі слідують прикладні дослідження та розробки, завершується процес виробництвом продукції та її розповсюдженням.
Першою простою лінійною моделлю інноваційного процесу вважається розроблена у 20-х роках XIX століття Е.П. Ашером теорія так званого «кумулятивного синтезу». Модель передбачає такі етапи інновацій [1, с. 17]:
- «усвідомлення проблеми» - визнання потреби та проблем, пов’язаних з її задоволенням;
- «підготовка основи» - вирішення фінансових та технічних завдань, пов’язаних із вирішенням проблеми;
- «первинний інсайт» - виділяється основний алгоритм вирішення проблеми;
- «критичний перегляд і розвиток» - відбувається упровадження рішень у практику.
У 1928 році М. Голланд, перший керівник відділу інженерних і промислових досліджень Engineering and Industrial Research U.S. NRC, опублікував більш повний перелік і характеристики етапів досліджень, метою яких є технологічні інновації та збільшення промислового виробництва [2]: наукові відкриття в академічній науці; прикладна наука; винаходи; дослідження промислових зразків; виробництво в межах промислового застосування; стандартизація; масове виробництво. Спираючись на результати досліджень М. Голланда, Р. Маклаурін у 40-х роках минулого століття розробив «Теорію технологічних змін», що включала послідовну серію етапів, починаючи з досліджень і закінчуючи їх комерціалізацією. Він також вивів низку показників, які запропонував використовувати в якості індикаторів прогресу кожного елемента послідовності [3, с. 357].
Станом на сьогодні різні лінійні моделі розвитку технологій, як правило відрізняються лише за кількістю задіяних етапів. Технологічні інновації можуть варіюватися від тих, що швидко розробляються та розгортаються, однак є незначними за масштабами та впливом, до тих, що потребують значно більше часу та зусиль для реалізації, але вони повністю видозмінюють ринки.
Можна навести ряд категоризацій, що прийняті сьогодні для різних видів технологічних інновацій:
- інкрементальні інновації - передбачають удосконалення вже існуючих рішень та технологій, що вже успішно використовуються на практиці, покращуючи їх характеристики і властивості. Такі інновації, у більшості випадків відповідають фінансовим можливостям компанії і є досить толерантними до виробничих ризиків;
- суміжні інновації - на відміну від класичних, що створюються з нуля, даний вид інновацій може поширюватися значно швидше, оскільки має нижчий рівень комерційного ризику та нижчу собівартість. Це дозволяє у мінімальні терміни створити адаптований під потреби нового ринку продукт. Подібно до інкрементних інновацій, суміжні відносно прості у розробці та упровадженні, однак маркетинг на новому ринку може збільшити як витрати, так і ризики;
- еволюційні інновації – це більш суттєва технологічна інновація, ніж дві попередні і яка конкурує з більш ранніми комерційними продуктами, процесами чи послугами, однак суттєво не змінює ринки. Ці інновації можуть бути досить дорогими та ризикованими та можуть займати досить довгий час, оскільки вимагають проведення додаткових досліджень і розробок. Еволюційні інновації зазвичай суттєво допомагають компаніям посилити свої конкурентні позиції на ринку (прикладом може слугувати виробництво гібридних авто);
- підривні інновації розпочинають новий технологічний цикл виробництва товару і, таким чином, руйнують наявну базову технологію; старі технології стають неконкурентоспроможними. Вони є дорогими, ризикованими та довготривалими (понад п'ять років).
Сучасні дослідники також досить широко використовують поділ моделей інновацій на статичні та динамічні. Статичні моделі описують основні види технологічних інновацій і застосовуються до компаній, що існують у певний момент часу. Прикладами статичних моделей технологічних інновацій є такі: інновації першого рівня Шумпетера (Schumpeter’s Mark I Innovation); інновації другого рівня Шумпетера (Schumpeter’s Mark II Innovation); інкрементально-радикальна модель інновацій Абернаті та Кларка (Abernathy and Clark’s incremental-radical model of innovation); модель еволюційних інновацій Хендерсона та Кларка (Henderson and Clark’s model of evolutionary innovation). При моделюванні інноваційного розвитку в межах динамічної моделі виходять із загальної закономірності, що проявляється, як у довготерміновій перспективі, так і в періоді технологічного зростання, а самі елементи моделі інноваційного розвитку (у загальному вигляді дуалістична модель реалізації інноваційних чинників розвитку) в їх агрегованій формі реалізації проявляють лінійний характер взаємозв’язку.
Таким чином, для розуміння сутності технологічних інновацій, було розроблено ряд різних моделей інноваційного процесу, де вони проходять декілька етапів: фундаментальне дослідження; науковий винахід, який знаходить втілення у виробничу діяльність; маркетинг; реалізація нового інноваційного продукту чи процесу.
Література
1. Robertson T. The process of innovation and the diffusion of innovation. Journal of marketing. 1967, 31(1). Р.14-19.
2. Holland M. Industrial Explorers. Harper & Bros.: New York. 1928. 327р.
3. Godin B. In the Shadow of Schumpeter: W. Rupert Maclaurin and the Study of Technological Innovation. Minerva. 2008, 46(3). Р.343–360.
____________________
Науковий керівник: Вагонова Олександра Григорівна, доктор економічних наук, професор