ЕКОНОМІКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ В УМОВАХ РЕКРЕАЦІЙНО-ТУРИСТИЧНОГО НАВАНТАЖЕННЯ - Scientific conference
Main page
UA RU EN

Congratulation from Internet Conference!

Hello

Рік заснування видання - 2011

ЕКОНОМІКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ В УМОВАХ РЕКРЕАЦІЙНО-ТУРИСТИЧНОГО НАВАНТАЖЕННЯ

16.01.2024 14:59

[2. Economic sciences]

Author: Терлецька Оксана Василівна, кандидат географічних наук, Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького, м. Львів



Рекреаційно-туристичне навантаження сприймають як оптимальну (допустиму) кількість рекреаційно-туристичних груп на одиницю площі експлуатованої території, які одночасно перебувають в її межах і не викликають негативних наслідків у природному середовищі. Величина показника рекреаційно-туристичного навантаження залежить від властивостей експлуатованих ландшафтних систем, а також від інтенсивності рекреаційно-туристичної діяльності.

Щодо встановлених норм рекреаційно-туристичного навантаження на природно-територіальні системи України, то ними можуть бути такі (табл.1).

Таблиця 1. 

Нормативні показники рекреаційно-туристичного навантаження на природні комплекси




Таблиця складена на основі: [3].

Загалом економіка природокористування в умовах туристично-рекреаційного використання території ґрунтується на такому оптимальному використанні територіальних систем й такій експлуатації її туристично-рекреаційних ресурсів, яка дає змогу на фоні збереження туристично-рекреаційного потенціалу території отримувати кожному члену рекреаційно-туристичних груп задовільні естетично-моральні і фізичні результати.

Оскільки предметом економіки природокористування є певні відносини людей в галузі використання й відтворення природних ресурсів, а також охорони навколишнього середовища на фоні врахування економічних законів, а також закономірностей і тенденцій розвитку цих відносин в аспекті причинно-наслідкових зв’язків суспільства і природи [1], то у більш вузькому значені предметом економіки рекреаційно-туристичної діяльності суспільства є відповідне використання наявних територіальних систем на фоні врахування оптимальних економічних закономірностей. Оскільки поняття «економічна закономірність» сприймається як стала стійка причинно-наслідкова повторюваність і послідовність в економічних процесах та наслідках, як розвиток процесів пов’язаних з рекреаційно-туристичною діяльністю на певних територіях, що реалізується у споживанні їх туристично-рекреаційного ресурсу на фоні властивих їм суперечностей, то в основі економіки туристично-рекреаційного природокористування перебуває з одного боку втрата відповідним ресурсом певних властивостей (наявність процесів витоптування, можливої деградації частини рослинного покриву, ущільнення ґрунту тощо), а з іншого – отримання фінансово-економічних прибутків як оплати за організацію туристично-рекреаційної діяльності.

При цьому однією з проблем є визначення структури такої оплати. Оптимально до неї повинні належати такі складові:

- оплата працівникам, які організують, контролюють і здійснюють рекреаційно-туристичну діяльність на певній території;

- оплата контролюючим закладам (наприклад лісництвам) за моніторингову діяльність на територіях експлуатованих туристично-рекреаційною діяльністю;

- оплата економічним структурам, які визначають і відповідно нараховують вартість відповідної туристично-рекреаційної діяльності з врахуванням індивідуальних особливостей експлуатованих територіальних систем;

- оплата за здійснення необхідних рекультиваційно-відновних робіт на територіях експлуатованих туристично-рекреаційною діяльністю.

Оптимальне співвідношення втрат і прибутків від туристично-рекреаційної діяльності повинно забезпечувати можливість збереження й навіть покращення рекреаційно-туристичного потенціалу відповідних територіальних систем.

Раціональне використання територій з метою їх експлуатації туристично-рекреаційною діяльністю із забезпеченням їх сталого розвитку оптимально реалізується на основі створення відповідних територіально-рекреаційних комплексів, які характеризуються єдиною територією, яка має значний рекреаційний потенціал, сукупність рекреаційних установ, з тісними виробничими зв’язками, єдністю організаційних форм правління, які забезпечують ефективне використання природних рекреаційних ресурсів і соціально-економічних умов, що склалися на цій території [2]. Наявність таких комплексів дає змогу оптимізувати рекреаційно-туристичну діяльність й надати їй певної економічної привабливості.

У цій діяльності найбільш доцільним є організація туристично-рекреаційних комплексів у регіонах України з найвищою туристичною привабливістю. Такими є наприклад Карпати, Південь України, Шацьке поозерр’я тощо. Отже, економіка природокористування в умовах туристично-рекреаційної діяльності – це оптимальне використання територіальних систем з туристично-рекреаційною метою на основі системного підходу до планування й організації такої діяльності.

Література:

1. Врублевська О. В. Конспект лекцій з економіки природокористування. Львів: УкрДЛТУ, 2003. 210 с.

2. Фоменко Н. В. Рекреаційні ресурси та курортологія. Київ: Центр навчальної літератури, 2007. 312 с.

3. Wyrzykowski J. Geograficzne uwarunkowania rozwoju turystyki wypokzynkowej w Polsce.- Wroclaw: Wyd. PWN, 1986. S.82,98.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Another articles in this section

Сonferences

Conference 2024

Conference 2023

Conference 2022

Conference 2021



Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукова спільнота - інтернет конференції

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Інформаційне суспільство: технологічні, економічні та технічні аспекти становлення