ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ РЕСУРСНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ У СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ
14.09.2021 21:04
[2. Economic sciences]
Author: Іванів С.І., аспірантка спеціальності 051-економіка, кафедра обліку і оподаткування, ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника», м. Івано-Франківськ
Сільськогосподарські підприємства на сучасному етапі розвитку економіки України поки що не займають стійких позицій у бізнес-середовищі, порівняно з іншими видами підприємств, хоча їхня діяльність має вплив на економічне становище країни, враховуючи потреби населення у забезпеченні продуктами рослинництва та тваринництва. Одним із шляхів підвищення ефективності діяльності сільськогосподарських підприємств, а також у свою чергу закріплення лідерських позицій серед конкурентів, є правильне та доцільне управління ресурсним потенціалом. Проблематика використання та управління ресурсним потенціалом сільськогосподарських підприємств відображається у дослідженнях таких вчених-практиків: Л. М. Газуда, О. С. Семененко [1], Т. С. Шабатура [2], О. Д. Плотник [3]. Однак, швидкі трансформаційні процеси в економіці потребують подальшого поглибленого вивчення цього питання через пошук нових доцільних методів управління ресурсним потенціалом сільськогосподарських підприємств.
Під аграрним ресурсним потенціалом слід розуміти видову складову потенціалу підприємства, який є економічною категорією, яка визначається сукупністю органічно взаємозв’язаних ресурсів сільського господарства, враховуючи перспективу їх використання, в процесі взаємодії яких реалізується їх інтегральна здатність виробляти адекватні їй об’єми продукції і задовольняти потреби населення [4, с. 33].
Процес управління ресурсним потенціалом сільськогосподарських підприємств, з метою покращення рівня результативності, має ґрунтуватися на таких принципах: структурності, системності, адекватності, економічної зорієнтованості, соціальної справедливості, екологічності, цілеспрямованості, узгодженості, раціональності.
Ресурсний потенціал має свої особливості та характерні ознаки, залежно від галузі, що мають вплив на використання та процес управління. Діяльність підприємства аграрного сектору залежить від ряду факторів, на які апарату управління варто першочергово звертати увагу, їх виділяють у такі групи: природно-біологічні, екологічні, техніко-технологічні, організаційні, економічні [4, с. 33].
Група природно-біологічних факторів найбільше відрізняє аграрну галузь від інших, адже на діяльність сільськогосподарських підприємств має вплив зміна погодних умов, залежність від клімату, родючості ґрунтів, сезонність, фізіологічні потреби тварин і рослин. Залежність від природних факторів підвищує ризики в роботі та змушує керівництво підприємства перебувати в умовах постійної невизначеності. Продукція, що виробляється підприємствами сільськогосподарської галузі вимагає різних умов зберігання, транспортування та термінів реалізації, а це в свою чергу потребує розуміння працівниками технологічного циклу та взаємозв’язку всіх підрозділів сільськогосподарського підприємства. Рівень якості ґрунту та водних ресурсів, стан відповідності атмосфери мають визначальний вплив на якість готової сільськогосподарської продукції. Таким чином на організаційному етапі управління варто зосередити увагу на можливості вирощування тих чи інших видів рослин або розведення тварин, враховуючи екологічні фактори.
Окрім факторів, що відносяться до природо-екологічного сектору, що уособлюють зовнішнє середовище впливу, варто відзначити також ті, що відносяться до внутрішнього і ступінь впливу яких буде більше залежати від методики управління. До організаційних факторів впливу можна віднести: тривалий часовий період між вкладення грошей і отриманням прибутку, особливості зберігання продукції, тривалий період на заготовку посадкового матеріалу, труднощі при транспортуванні готової продукції, потреба у залученні окремих трудових ресурсів посезонно.
Факторами техніко-технологічної групи є потреба у постійному оновленні сільськогосподарської техніки, необхідність адаптації технології виробництва до зон і умов розташування виробництва; вища загальна потреба в техніці, ніж у галузях промисловості; нерівномірність процесу використання техніки [4, с. 34]. Ефективність господарювання сільськогосподарських підприємств залежить від повноти, раціональності та ефективності використання основних засобів виробництва – головної складової матеріально-технічної бази, визначає кінцеві результати виробництва, його прибутковість [5].
Ускладнюється процес управління ресурсним потенціалом сільськогосподарських підприємств і через економічні чинники: необхідність у залученні кредитних коштів, цінова нееластичність попиту, потреба у формуванні грошового резерву для сплати орендної плати.
Отже, оцінка та аналіз вище зазначених факторів та можливостей їх впливу на використання ресурсного потенціалу спрощує та дозволяє удосконалити підходи до вибору стратегії управління ресурсним потенціалом сільськогосподарських підприємств.
Література:
1. Газуда Л. М., Семененко О. С. Ресурсний потенціал аграрної сфери прикордонного регіону: монографія. Ужгород: ФОП Бреза А. Е., 2012. 229с.
2. Шабатура Т. С. Соціально-економічні механізми компліментарності економічного потенціалу агропродовольчих підприємств: теорія та методологія: дис. …д-ра економ. наук: 08.00.04/ Одеський держ. аграр. ун-т. Одеса, 2019. 502 с.
3. Плотник О. Д. Особливості структуризації економічного потенціалу аграрних підприємств. Технологічний аудит і резерви виробництва. 2012. №1 (3). С.43-48.
4. Висоцька А. Особливості використання аграрного ресурсного потенціалу та резерви підвищення його ефективності. Економічний аналіз.2012р. №10(4) . С.33-36.
5. Чирва О. Г. Умови та чинники стратегічного управління ресурсним потенціалом сільськогосподарських підприємств. Ефективна економіка. 2016. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=5022 (дата звернення 05.05.2021).