МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ
08.03.2023 00:32
[2. Economic sciences]
Author: Войтюк Олена Степанівна, доктор філософії з історії та археології, ЖІ ПрАТ «ВНЗ «Міжрегіональна Академія управління персоналом», м. Житомир
Методологічні основи історії економічних наук та економічних вчень ґрунтуються на застосуванні загальнонаукових і спеціальних методів економічної науки, які є своєрідним інструментом пізнання об’єктивної дійсності. Серед основних методологічних засад вивчення історії економічної думки можна виділити: 1. послідовний процес нагромадження наукових досягнень, продовження та розвиток ідей попередників; 2. висування гіпотез та їх спростування у процесі емпіричних перевірок (шляхом експерименту або спостереження); 3. зміна парадигми (фундаментальної картини предмета наукового аналізу) науковими революціями; 4 співіснування та конкурентна боротьба кількох науково-дослідних програм [1].
В останнє десятиліття, українські науковці, використовуючи методологічні аспекти вивчення наукових дисциплін, наукових теорій та парадигм, ґрунтовно вивчають питання їх ефективності у сучасних умовах розвитку економічних наук. З огляду на те, що в епоху сучасного світу, яка визначається розгортанням новітньої інформаційно-гуманітарної революції, вибуховим поширенням інформаційно-мережних технологій, глобалізацією та конвергенцією суспільних процесів, формуванням планетарної інформаційно-гуманітарної сфери, питання парадигмальних змін як у галузі інформаційних технологій, так і в самій інформаційній економіці було сферою наукових інтересів багатьох зарубіжних та українських науковців. Пануюча глобалізація позначила зміну парадигми світового розвитку (переходу до постіндустріального укладу, організованому на засадах мережевих взаємодій, який супроводжується масовим поширенням онлайн-контактів, зростанням динамізму господарської середовища і непередбачуваності світових ринків, та нівелюванням соціальних відстаней). Адаптуючись до нової парадигми, економічні системи видозмінюють свій традиційний організаційний уклад – переходять до кластерної будови і горизонтально-мережевих зв’язків. При цьому, головною особливістю сучасного інформаційного суспільства, заснованого на цифрових технологіях, є не стільки домінування інформації як таке, скільки мережева логіка її використання. В основу нової організації світу лягають мережеві інформаційні потоки, структури і взаємодії, а сучасна економіка трансформується в гнучку мережеву систему [2]. Застосування постпозитивістських концепцій наукових змін в бухгалтерському обліку дозволяє прослідкувати розвиток його науки не лише в статичній площині, без врахування контексту людської культури, а й з врахуванням динаміки наукових знань, водночас залучаючи різноманітні зовнішні по відношенню до структури бухгалтерського обліку фактори: історичні, психологічні та соціокультурні [3]. Актуальним питанням є майбутнє розроблення системи спеціалізованих інжинірингових стратегічних звітів у стратегічному обліку, які враховуватимуть мінливі запити суб’єктів стратегічного менеджменту з метою підвищення ефективної реалізації вже обраних стратегій та стратегічної політики підприємства, а також з метою інформаційної підтримки процесу здійснення вибору із наявних стратегічних альтернатив [4].
Отже, вивчення українськими вченими методологічних основ історії економічних наук, використовуючи науковий доробок попередніх науковців у цій галузі, сприятиме більш ґрунтовному проведенню наукових досліджень, а також вивченню питання перегляду вже існуючих і розробленню сучасних теорій та наукових парадигм у галузі економіки.
Література
1. Базилевич В. Д. Історія економічних учень: хрестоматія. Київ: Знання, 2011. 1198 с.
2. Ханін І.Г. Онтологія інформаційної парадигми в сучасних концепціях розвитку світової економіки. Ефективна економіка. 2012. № 10. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/efek_2012_10_82.
3. Легенчук С.Ф. Бухгалтерське теоретичне знання: від теорії до метатеорії: монографія. Житомир: ЖДТУ, 2012. 336 с.
4. Вакун О., Зарудна Н., Фурса Т. Парадигма стратегічного обліку. Галицький економічний вісник. 2020. № 6 (67). С. 67 78.