СКЛАДУВАННЯ ПУСТИХ ПОРІД У ВНУТРІШНІХ ВІДВАЛАХ НА ГЛИБОКИХ КАР’ЄРАХ
14.09.2022 18:58
[3. Технічні науки]
Автор: Анісімов Олег Олександрович, доктор технічних наук, старший науковий співробітник, Національний технічний університет «Дніпровська політехніка», м. Дніпро
Розробка глибоких залізорудних кар’єрів на території України супроводжується вийманням і розміщенням на поверхні значних об’ємів порід розкриву. Породи розміщують у зовнішні відвали, що змінює рельєф і естетичний вигляд навколишнього середовища. Одним з варіантів рішення питання розробки залізорудних родовищ є послідовність будівництва кар’єрів з використанням крутнахилених шарів і розміщення у виробленому просторі порід розкриву. У той же час, необхідно підтримувати діляноки з розробки залізних руд в нижній частині кар’єрного поля і створювати розкриті запаси корисної копалини. Одним з негативних проявів є збільшення з глибиною відстані транспортування порід розкриву на поверхню, що призводить до підвищення собівартості цих робіт. Розміщення порід розкриву у зовнішні відвали призводить до необхідності пошуку нових земельних площ, сприяє негативному впливу на прилеглі території, створюються штучні гори навкруги. Виникає необхідність формування технологічних схем, які б дозволили більшу частину порід розкриву розмістити у внутрішньому просторі відпрацьованого кар’єру (рис. 1) [1].
При відпрацюванні крутоспадних родовищ зменшення відстаней транспортування порід розкриву досягається за рахунок формування внутрішніх відвалів і виділення на родовищі черг розробки.
Пропонується технологічна схема формування витягнутого кар’єрного поля крутонахиленими шарами (рис. 1), яка передбачає створення кар’єру першої (1) і кар’єру другої черг (2), в яких розміщують транспортні комунікації, перевантажувальні пункти. Крутонахиленими шарами здійснюється виймання порід розкриву в середній частині кар’єрного поля (3), що формують уздовж і поперек простягання родовища. Переміщення порід розкриву здійснюється у зовнішні (4) та у внутрішні (5) відвали. Поперечне відпрацювання порід розкриву і залізної руди крутонахиленими шарами дозволяє в подальшому розміщувати породи розкриву у внутрішній відвал, який формують вслід за посуванням фронту гірничих робіт.
Рис. 1. Схема формування крутонахилених шарів і внутрішніх відвалів при відпрацюванні родовища заліза: 1 – вироблений простір кар’єру першої черги; 2 – вироблений простір кар’єру другої черги; 3 – крутонахилені шари; 4 – зовнішній відвал; 5 – внутрішній відвал
Формування виробленого простору і відвалів визначають можливості складування усередині кар'єру розкриву суцільним укосом з денної поверхні або ж багатоярусне формування внутрішніх відвалів (рис. 2) [2].
Рис. 2. Схема формування багатоярусного відвалу
При відсипанні породи ярусами висота відвальних уступів незначна, а отже і час на їх усадку буде меншим (див. рис. 2). Число ярусів визначається їх висотою за умовою стійкості та кінцевою глибиною кар'єру. Єдиним недоліком створення декількох відвальних ярусів у виробленому кар'єрі є те, що відсипання кожного з них шириною Вон повинно випереджувати відсипання верхнього Вов, з урахуванням безпечної відстані між ними. Для цього необхідно влаштовувати розділову зону безпеки на нижньому ярусі або ж відсипати на ньому упорну призму.
Залежно від положення укосу борту кар'єра, поперечна площа сформованого первісного насипу до досягнення дна кар'єру при відсипанні одним суцільним укосом визначається з урахуванням стійкості укосів.
На теперішній час існує багато прикладів формування внутрішніх відвалів у вироблений простір залізорудних кар’єрів [3]. Прикладами технологій створення внутрішніх відвалів можуть бути кар’єр №1 НКГЗКа (нині «АрселорМіттал Кривий Ріг»), розміщення пустих порід на борті Скелеватського кар’єру, які доставлялися з кар’єру Південного ГЗК. Створення тимчасового внутрішнього відвалу у середній частині кар’єру Полтавського ГЗК, що дозволило зменшити відстані транспортування розкриву автомобільним транспортом. Слід зазначити, що створення внутрішніх відвалів розглядалася не тільки в Україні. Так, при розробці Алтин-Топканівського нагірного кар’єру (Республика Узбекистан) складування відбувалось в ущелини з дуже крутими схилами. Аналогічні схеми розглянуті і інженерами Республіки Казахстан при відпрацюванні Ломоносівського родовища.
Література
1. Анисимов О.А. Вирішення проблем розміщення внутрішніх відвалів при формуванні бортів глибоких кар’єрів крутонахиленими шарами // Збірник наукових праць НГУ. 2020. №60. С. 17-25
2. Anisimov O.O. Research on parameters of the working area on an internal dump for developing open pits // Scientific bulletin of National Mining University. 2018. №1. P. 11‒17 (Scopus).
3. Дриженко А.Ю., Козенко Г.В., Рикус А.О. Відкрита розробка залізних руд України: стан і шляхи удосконалення: Монографія. Д.: Національний гірничий університет, 2008. – 452 с.