ОЦІНКА ЗАКОНОДАВЧО-НОРМАТИВНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ ДЕРЖАВНИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ПЕРЕХОДУ НА МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ
05.08.2022 21:28
[2. Економічні науки]
Автор: Мамишев Андрій Валентинович, кандидат наук з державного управління, завідувач відділу державного фінансового контролю Відділення методології бухгалтерського обліку та фінансового контролю Науково-дослідного фінансового інституту Державної навчально-наукової установи «Академія фінансового управління», м. Київ
У вступній частині Концептуальної основи фінансової звітності зазначено, що «фінансові звіти складаються суб'єктами господарювання і надаються зовнішнім користувачам у різних країнах світу. І хоча такі фінансові звіти можуть виглядати подібними, вони відрізняються один від одного через соціальні, економічні та законодавчі особливості, притаманні кожній окремій країні» [2]. Цим Рада з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (РМСБО) обґрунтувала необхідність розроблення концепцій, на яких ґрунтується складання і подання фінансових звітів зовнішнім користувачам, та основною метою якої є допомогти в розробці майбутніх та перегляді існуючих Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ).
Державні підприємства підпадають під категорію суб’єктів господарювання, на які мають поширюватися положення як Концептуальної основи фінансової звітності, так і МСФЗ. Нижче наводиться перелік актів та вимог, який має сформувати загальне розуміння нормативно-правової основи для запровадження МСФЗ державними підприємствами в Україні, а саме: [8] (стаття 8, 11, 12-1 та 14), [1] (стаття 90), [6] (пункт 2, додаток до Порядку), [7] (пункт 2), [4] (пункт 3), [5] (пункти 1 та 4 Розділу ІІ) та [3] (пункт 1).
Так, відповідно до статті 12-1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996-XIV) «підприємства, що становлять суспільний інтерес, публічні акціонерні товариства, суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, а також підприємства, які провадять господарську діяльність за видами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, складають фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність за міжнародними стандартами».
Підприємства, що становлять суспільний інтерес - це підприємства-емітенти цінних паперів, цінні папери яких допущені до торгів на регульованому ринку капіталу або щодо цінних паперів яких здійснено публічну пропозицію, банки, страховики, недержавні пенсійні фонди, інші фінансові установи (крім інших фінансових установ та недержавних пенсійних фондів, що належать до мікропідприємств та малих підприємств) та підприємства, які належать до великих підприємств (стаття 1 Закону № 996).
До категорії «великих» відносяться підприємства, які не відповідають критеріям для середніх підприємств та показники яких на дату складання річної фінансової звітності за рік, що передує звітному, відповідають щонайменше двом із таких критеріїв: балансова вартість активів - понад 20 млн євро; чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - понад 40 млн євро; середня кількість працівників - понад 250 осіб (стаття 2 Закону № 996).
Аналіз вищенаведеного свідчить, що усі ключові аспекти бухгалтерського обліку та фінансової звітності у національному законодавстві врегульовані. Держава Україна чітко слідує курсом, визначеним в Угоді про асоціацію між Україною та Європейським Союзом (Глава 13 «Законодавство про заснування та діяльність компаній, корпоративне управління, бухгалтерський облік та аудит», стаття 387) [9] щодо впровадження на національному рівні відповідних міжнародних стандартів та поступового наближення до права ЄС у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.
Для всіх суб’єктів господарювання фінансова звітність складається за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, або за міжнародними стандартами фінансової звітності або за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі.
Щодо діяльності державних підприємств в Україні законодавець визначив, що бухгалтерський облік та фінансова звітність повинні вестися та складатися у порядку, встановленому законодавством. Чинним законодавством передбачена норма для підприємств, що становлять суспільний інтерес, якими зокрема є великі державні підприємства, складати фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність за міжнародними стандартами. Для визнання активів, зобов’язань та власного капіталу ті державні підприємства, які не підпадають під категорію «великих», самостійно визначають доцільність застосування міжнародних стандартів фінансової звітності.
Література
1. Господарський кодекс України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, № 18, № 19-20, № 21-22, ст.144.
2. Концептуальна основа фінансової звітності, видана Радою з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. – 2010, вересень.
3. Методичні рекомендації зі складання звіту про управління, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 07.12.2018 № 982.
4. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності": наказ Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73.
5. Положення про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та операцій підприємств державного, комунального секторів економіки і господарських організацій, які володіють та/або користуються об’єктами державної, комунальної власності, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 19.12.2006 № 1213.
6. Порядок оприлюднення інформації про діяльність державних унітарних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, а також господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09.11.2016 № 1067.
7. Порядок подання фінансової звітності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 № 419.
8. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.99 № 996-XIV.
9. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікована Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII.