ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ ОСНОВ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
08.04.2026 16:44
[4. Педагогічні науки]
Автор: Губіна Світлана Іванівна, кандидат педагогічних наук, доцент, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, м.Вінниця
У сучасному освітньому просторі зростає значення комунікативної компетентності як універсальної якості фахівця, що забезпечує ефективну взаємодію в професійному середовищі. Для здобувачів вищої освіти особливо важливим є розвиток навичок наукової комунікації - уміння чітко формулювати думки, аргументувати позицію, презентувати результати дослідження та брати участь у наукових дискусіях. Дисципліна «Основи наукових досліджень» має значний потенціал для формування зазначеної компетентності, однак традиційні підходи до її викладання не завжди забезпечують достатній рівень розвитку комунікативних умінь.
Проблеми формування комунікативної компетентності розглядаються у працях вітчизняних і зарубіжних науковців, які підкреслюють її багатовимірний характер. Дослідники акцентують увагу на необхідності розвитку мовленнєвих, соціокультурних та стратегічних компонентів комунікації [2].
Питання інтеграції наукових досліджень у професійну підготовку розглядають багато науковців. М.Гриньова (2020) акцентує, що дослідницька діяльність формує здатність до аналітичного мислення та саморефлексії, що є основою його професійного зростання [1]. О.Пометун (2021) визначає, що компетентнісний підхід у сучасній освіті передбачає формування вміння самостійно здобувати й опрацьовувати інформацію, що є невід’ємним елементом дослідницької компетентності [5]. В.Кухаренко (2022) підкреслює роль інноваційних освітніх технологій, які стимулюють пізнавальну активність і розвивають інформаційну грамотність [3]. Окремі дослідження присвячено формуванню наукової комунікації, зокрема академічного письма, презентаційних навичок і ведення наукового діалогу.
Комунікативна компетентність у контексті наукової діяльності розглядається як здатність ефективно здійснювати наукову комунікацію в усній і письмовій формах. Вона включає: мовленнєву складову (володіння науковим стилем мовлення); дискурсивну (уміння будувати логічно структурований текст); соціокультурну (дотримання норм академічної етики); стратегічну (уміння адаптувати комунікацію до ситуації) [4].
Зміст дисципліни створює умови для розвитку комунікативної компетентності через: написання наукових текстів (рефератів, статей, тез); підготовку та захист дослідницьких проєктів; участь у наукових дискусіях і дебатах; аналіз наукових джерел. Таким чином, процес навчання поєднує когнітивний і комунікативний компоненти.
Інноваційні методи формування комунікативної компетентності передбачають використання таких завдань, як академічне письмо (систематичне формування навичок написання наукових текстів із дотриманням структури, логіки та стилістичних вимог); дебати та дискусії (сприяють розвитку аргументації, критичного мислення та вміння вести науковий діалог); презентаційні технології (здобувачі освіти навчаються презентувати результати досліджень, використовуючи сучасні цифрові інструменти); робота в малих групах (формує навички командної взаємодії та колективного обговорення наукових проблем); метод кейсів (аналіз реальних або змодельованих ситуацій, що стимулює комунікацію та прийняття рішень); використання цифрових технологій (цифрове середовище відкриває нові можливості для розвитку комунікативної компетентності: онлайн-дискусії (Zoom, Google Meet); спільне редагування текстів (Google Docs). Це сприяє розвитку як синхронної, так і асинхронної комунікації.
До ефективних педагогічних технологій формування комунікативної компететнності здобувачів вищої освіти належать: проєктно-дослідницьке навчання; коучинг і фасилітаційні сесії; цифрові кейси та моделювання управлінських ситуацій; робота в наукових гуртках і аналітичних групах [2].
Ефективність процесу формування комунікативної компетентності забезпечується за таких умов: створення комунікативно насиченого освітнього середовища; орієнтація на практичну діяльність здобувачів; використання інтерактивних методів навчання; систематичний зворотний зв’язок; інтеграція навчання з науково-дослідною діяльністю.
Отже, формування комунікативної компетентності здобувачів вищої освіти є важливим завданням сучасної вищої школи. Дисципліна «Основи наукових досліджень» має значний потенціал для розвитку навичок наукової комунікації за умови використання інноваційних методів і технологій навчання. Реалізація окреслених підходів сприятиме підготовці фахівців, здатних до ефективної професійної взаємодії, презентації результатів досліджень та участі у науковому дискурсі.
Література
1. Губіна С. І. Основи педагогічних вимірювань і моніторингу якості освіти: методичні рекомендації. Вінниця, 2018. 64 с.
2. Холковська І.Л., Волошина О.В., Губіна С.І. Основи педагогічної майстерності: навчальний посібник. Вінниця. 2019. 270 с.
3. Цуприк С. І. Підготовка студентів вищих педагогічних навчальних закладів до формування здорового способу життя у вихованців літніх оздоровчих таборів. Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: педагогіка і психологія. 2011. № 35. С. 161-165.
4. Hubina S. Teaching activities self-regulation by means of art therapy. Science and Education, 2017, № 11, Р.114-119.
5. Оliinyk T., Mishchenko O., Iievliev O., Saveliev D., Hubina S. Inclusive education in Ukraine: conditions of implementation and challenges. Cadernos de Educação, Tecnologia e Sociedade. 2023. Vol. 16. No. se2. P. 50-62. URL: https://www.brajets.com/index.php/brajets/article/view/1286