Вас вітає Інтернет конференція!
Вітаємо на нашому сайті
ПРОБЛЕМИ ТА НЕОБХІДНІ УМОВИ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОГО ЛІДЕРСТВА В УКРАЇНІ
15.11.2022 22:30
[2. Економічні науки]
Автор: Комарова Катерина Володимирівна, кандидат економічних наук, доцент, НТУ «Дніпровська політехніка», місто Дніпро
Під впливом глобальних змін у зовнішньому середовищі, яке характеризується високим ступенем динамічності та невизначеності, бізнес-організації відчувають потребу в адаптації та реінжинірингу бізнес-процесів. Вирішальна роль у цих змінах належить керівникам нової генерації – лідерам, які здатні приймати інноваційні рішення та управляти змінами за допомогою інноваційних управлінських технологій. У цьому зв’язку інноваційне лідерство є тим інструментом, який дозволить впроваджувати нові методи підвищення ефективності та конкурентоспроможності бізнес-організації за допомогою різних інновацій – від використання більш досконалих технологій, диверсифікації виробництва продуктів і послуг до виходу на нові ринки.
Інноваційне лідерство в сучасній науковій літературі розглядається як найважливіший фактор, що впливає на ефективність діяльності бізнес-організацій, на здатність своєчасно реагувати на виклики зовнішнього середовища, уміння виявляти нові перспективні напрямки. Спроможність бізнес-організацій впроваджувати інновації стає основною рухомою силою розвитку бізнесу та підвищення його конкурентоспроможності.
Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ) оприлюднила щорічний звіт Global Innovation Index 2022, в якому порівнюється інноваційна діяльність 132 країн та економік світу. У звіті 2022 року найбільш інноваційною країною визнано Швейцарію, за нею йдуть США, Швеція, Велика Британія та Нідерланди. Також відзначається, що до ТОП-10 інноваційних економік світу наблизився Китай (11 місце), в той час як Туреччина та Індія вперше увійшли до ТОП-40. Україна в Глобальному інноваційному індексі 2022 року посідає лише 57 місце, утримуючи 4-ту позицію серед 36 країн економічної групи lower-middle income [1]. Інноваційні процеси впливають на розвиток економіки та сприяють швидкому й ефективному впровадженню у виробництво інноваційних процесів. Тому вирішення проблемних питань щодо формування та впровадження інноваційного лідерства в діяльність українських бізнес-організацій на сьогодні є досить актуальним і потребує обговорення. А формування лідерських якостей і компетенцій інноваційної діяльності стає найважливішою задачею керівників бізнес-організацій. Інноваційне лідерство безпосередньо пов’язано з діяльністю менеджерів, в обов’язки яких входить розробка та реалізація стратегій впровадження інновацій, мотивація та підтримка співробітників організації в період складних перетворень.
У 2020 році на Всесвітньому економічному форумі у Давосі було оприлюднено перелік управлінських навичок керівників, розвиток яких вважається необхідним до 2025 р.: аналітичне мислення та інноваційність; активне навчання та стратегії навчання; здатність до розв’язання складних проблем; критичне мислення й аналіз; креативність, оригінальність та ініціативність; лідерство та соціальний вплив; використання технологій, моніторинг і контроль; створення технологій та програмування; витривалість, стресостійкість та гнучкість; логічна аргументація, розв’язання проблем і формування ідей [2]. Ці та інші навички становлять загальну категорію інноваційних компетенцій сучасного керівника.
Ефективне здійснення інноваційної діяльності можливе лише за умови використання сучасних методів управління бізнес-процесами, в основі яких лежать сучасні концепції лідерства, пов’язані з впровадженням інновацій та здійсненням змін. Найбільшого поширення набули такі концепції, як: лідерство, засноване на баченні; харизматичне лідерство; концепція організації, що навчається; інноваційне лідерство; підприємницький стиль лідерства; трансформаційне лідерство тощо. Опис цих концепцій включає риси особистості, інноваційні компетенції, здібності стратегічного мислення, формування інноваційної культури.
Р. Л. Дафт розглядає інноваційне лідерство через призму організаційних змін та організаційного розвитку. Увага автора наголошується на таких аспектах, як модель організаційних змін, тактика здійснення змін, організаційний розвиток. Дафт описує стратегії змін як індивідуальні сценарії дій лідерів, які провокують їх послідовників на інноваційну активність – стратегія «яскравого самовираження» та стратегія «альянсів» [3].
Функцією підприємницького лідерства згідно І. К. Адізеса є управління змінами, впровадження інновацій та збереження організації у довгостроковій перспективі. На його думку, для менеджера-підприємця характерна проактивна позиція, своєчасне реагування на існуючі та потенційні загрози та можливості, вміння йти на ризик, здатність генерувати нові ідеї. При цьому, на думку І. К. Адізеса, успішне впровадження інновацій та пов’язаних із ними змін можливе лише за умови колективної підтримки співробітників, об’єднання яких є функцією «лідера-інтегратора» [4].
На думку Е. Шейна, будь-яка інновація як усередині бізнес-організації, так і на ринку вимагає ухвалення нових цінностей, переконань та уявлень, тому ключовим завданням інноваційного лідера стає підготовка послідовників до зміни організаційної культури. Для вирішення цього завдання інноваційний лідер повинен впливати на сприйняття людей, їх мислення та почуття [5]. Підхід Е. Шейна відрізняється від інших підходів до інноваційного лідерства, оскільки передбачає вплив на інноваційну активність через формування та розвиток інноваційної організаційної культури.
Концепція трансформаційного лідерства фокусує свою увагу на здатності лідерів очолити процес впровадження інновацій у спектрі товарів/послуг, що випускаються та здійсненні відповідних змін у всіх сферах діяльності бізнес-організації. Б. М. Бассом були виявлені психологічні механізми, що лежать в основі трансформаційного лідерства та ефекти його впливу на співробітників: поява мотивації та бачення для досягнення поставлених цілей, задоволення потреб у самоактуалізації, спонукання до досягнення колективних цілей. Вченими розроблено модель трансформаційного лідерства, яке включає чотири фактори: фактор «ідеалізований вплив лідера» відображає поведінку, яка формує у співробітників бачення мети та причетність до справи; фактор «надихаюча мотивація» включає поведінку лідера, що викликає у послідовників наснагу, гордість за причетність до робочого процесу; фактор «інтелектуально-творча стимуляція» включає підтримку послідовників та їхнє прагнення до креативності; фактор «індивідуальний підхід» включає індивідуальне сприйняття кожного працівника з урахуванням особистісного зростання [6].
Сучасні організації відчувають «дефіцит інновацій», тому лідерам необхідно трансформувати традиційні організації в інноваційні, тим самим створюючи необхідні умови для розвитку новаторства і творчої активності членів організації, а саме: підтримку творчих осіб у процесі розробки й впровадження інноваційних рішень; використання різних форм роботи, що стимулює розвиток творчого мислення у співробітників (відкритість свідомості, критичне мислення); налагодження ефективних комунікацій (створення крос-функціональних команд). Організаціям необхідні інноваційні лідери, які здатні ініціювати зміни та впроваджувати нові стандарти навчання, єдині корпоративні цінності, культуру відкритих інновацій, новітні технології та бізнес-моделі. Саме інноваційне лідерство здатне забезпечити необхідні зміни у процесі виникнення нових тенденцій в економіці, технології та соціокультурних факторах.
Література
1. Global Innovation Index (2022). – Режим доступу : http://journals.maup.com.ua/index.php/public-management/article/view/393/618.
2. The Future of Jobs Report 2020. World Economic Forum. – 2020 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www3.weforum.org/docs/WEF_Future_of_Jobs_2020.pdf.
3. Daft, Richard L. The Leadership Experience. SouthWrstrrnPub, 2007. – 528 р.
4. Adizes I. K. Managing Corporate Lifecycles. The Adizes Institute, 2014. – 460 р.
5. Schein, Edgar H. Organizational culture and leadership / Edgar H. Schein. – 3rd ed.p. cm. // The Jossey-Bass business & management series, 2000. – 437 р.
6. Bass, B. M. The Future of Leadership in Learning Organizations. Journal of Leadership & Organizational Studies. – 2000. – Vol. 7, № 3. – P. 18 – 40.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Інші наукові праці даної секції
-
ФІНАНСОВА СТАБІЛЬНІСТЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ
31.10.2022 13:35 -
СТРУКТУРНІ СЕГМЕНТИ ФІНАНСОВОГО РИНКУ: КОНКУРЕНТНІ ПЕРЕВАГИ ТА РИЗИКИ
27.10.2022 17:03 -
ДЕЯКІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ РЕКЛАМНИХ КАМПАНІЙ
27.10.2022 16:54 -
УПРАВЛІННЯ ГРОШОВИМИ ПОТОКАМИ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ
16.11.2022 21:30 -
ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ НА ПІДПРИЄМСТВІ
16.11.2022 13:01
Конференції
Конференції 2024
Конференції 2023
Конференції 2022
Конференції 2021
