Вас вітає Інтернет конференція!
Вітаємо на нашому сайті
СТРУКТУРНІ СЕГМЕНТИ ФІНАНСОВОГО РИНКУ: КОНКУРЕНТНІ ПЕРЕВАГИ ТА РИЗИКИ
27.10.2022 17:03
[2. Економічні науки]
Автор: Герасимова Яніна Олександрівна, аспірант кафедри Міжнародного обліку та аудиту, ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана»
Попри усі довгострокові вигоди і конкурентні переваги, що їх здобувають традиційні і тіньові банки у процесі своєї взаємодії поглиблення взаємозв’язків між ними нерідко стає причиною виникнення потужних фінансових шоків. Останні, як свідчить світовий досвід, здатні до швидкого транскордонного поширення, розбалансування структурних параметрів світової фінансової системи та генерування негативних зовнішніх екстерналіїв каналами формування ринкових цін на фінансові продукти та кредитний капітал.
Діалектичний підхід до аналізу діяльності світового тіньового банкінгу дає змогу конкретизувати його ключові конкурентні переваги в якості невід’ємного структурного сегменту глобального фінансового ринку. Вони полягають у такому: по-перше, забезпеченні завдяки структурованим фінансам високої доступності кредитного капіталу та зменшенні його вартості для широкого кола різнонаціональних економічних суб’єктів, підвищенні рівня їх ліквідності та диверсифікації фінансових інструментів у формі грошей, що перебувають в обігу у глобальній фінансовій системі; по-друге, трансформації кредитів та підвищенні якості емітованих кредитними посередниками боргових зобов’язань на основі застосування механізму пріоритету вимог, залучення гарантій та акредитивів та ін.; по-третє, трансформації боргових зобов’язань на основі використання короткострокових депозитів для забезпечення довгострокового кредитування та розширення кредитним посередником ліквідності для фінансування потреб позичальників; по-четверте, трансформації ліквідності на основі використання ліквідних інструментів чи зобов’язань для фондування неліквідних активів з одночасним застосуванням фінансового плеча або левериджа; по-п’яте, зниженні ризиків кредитних деривативів та перетворенні завдяки механізмам сек’юритизації неліквідних банківських активів (кредитів і дебіторської заборгованості) і ризикової заборгованості за середньо- і довгостроковими кредитами у ліквідні фінансові інструменти, які легко реалізуються на грошовому ринку короткострокових зобов’язань та генерують тіньовій банківській системі доходи у формі спреду між більш високими процентними ставками за активами і більш низькими за зобов’язаннями; по-шосте, динамізації розвитку фінансових інновацій та інструментів управління ними, виведенні ризиків за межі світового банківського сектору, а також підвищенні ефективності функціонування світової банківської системи на основі її розширеного фондування; по-сьоме, легалізації тіньового капіталу для його поширення в законних органах влади, виходячи з ключових особливостей процесу транскордонного руху і нагромадження глобальних фінансових активів.
Загальновідомо, що тіньовий банківський сектор репрезентує одну з найбільш ризико-вразливих і структурно нестабільних глобальних фінансових індустрій, надзвичайно слабо прогнозованих в частині структурної динаміки і векторних мегатрендів розвитку з причин високої ризикованості здійснюваних операцій та відсутності належного контролю з боку державних регуляторних органів. Наголосимо, що хоча ризиковість, структурна нестабільність і специфічні ризики операційної діяльності є іманентними ознаками глобальної банківської системи в силу переважно боргової природи її ліквідності та віртуального характеру реалізовуваних фінансових операцій, у тіньовому банкінгу зазначені характеристики зазнають суттєвої мультиплікації, набуваючи ще більш кристалізованих форм прояву та відбиваючи масштабність розширеного відтворення грошового капіталу на основі механізмів структурованих фінансових продуктів та об’єднання на інституційній платформі глобальних ринків капіталу та балансів традиційних банківських установ.
На тлі збереження традиційних для операцій тіньового банкінгу ризиків (висока ймовірність масового пред’явлення клієнтами вимог щодо викупу боргових зобов’язань та ліквідації інвестиційних портфелів тіньових банків, брак достовірної інформації щодо їх організаційної структури й операцій, синхронізація циклічності різних сегментів глобального фінансового ринку, зростання левериджу та ін.), умови фінансового глобалізму породжують якісно нові – системні – ризики його функціонування. Йдеться насамперед про чітко виражену проциклічність діяльності тіньових банків, яка виявляється у їх здатності посилювати зростання чи, навпаки, падіння національних бізнес-циклів через надмірне пропонування чи надмірне зменшення кредитного капіталу відповідно у періоди економічного піднесення та економічного спаду. Інакше кажучи, періоди кредитної експансії характеризується додатковим «розігрівом» тіньового банкінгу, а періоди спаду – його значним звуженням, що може призвести навіть до саморуйнування тіньових банківських установ.
Наступним системним ризиком тіньового банкінгу є його нерегульований леверидж, досягнутий завдяки необмеженій емісії ліквідності та масштабним позабалансовим операціям тіньових банків з багаторазової перезастави боргових зобов’язань. Так, ціла низка учасників тіньового банкінгу, насамперед з числа брокерів і дилерів фондового ринку, активно застосовують процедури перезастави, тобто багаторазового використання отриманих у заставу активів для фондування власних операцій забезпечення. У практичному плані це означає ніщо інше як необмежене «роздування» левериджа тіньового банкінгу та фігурування одного і того ж самого об’єкта застави у звітності багатьох фінансових структур. Дана обставина не тільки формує дуже тісний ланцюг їх взаємопов’язаних зобов’язань, але й перетворює механізм перезастави у провідний механізм фондування усієї фінансової системи на засадах синтетичної сек’юритизації. Остання являє собою інноваційний інструмент, який дає змогу залучити у фінансовий обіг значний обсяг неліквідних активів і створити якісно нові джерела поповнення ліквідності.
Принагідно нагадаємо, що, на відміну від реальної сек’юритизації, синтетична сек’юритизація зорієнтована на управління кредитними ризиками способом їх структурованої передачі іншим економічним суб’єктам. Відтак – вона позбавлена будь-якого реального забезпечення та репрезентує багатошарову, пірамідоподібну структуру кредитів, у якій один рівень заставних зобов’язань одночасно слугує базою іншого. У процесі синтетичної сек’юритизації кожен новий етап тіньового кредитного ланцюга характеризується більш складним контролем якості забезпечення, що використовується для емісії структурованих цінних паперів. Не випадково, синтетична сек’юритизація кредитів здійснюється на основі емісії коллатералізованих облігаційних зобов’язань, які в останні роки характеризуються доволі високою динамікою розвитку. Зокрема, тільки у єврозоні вартісний обсяг емісії даного фінансового інструменту збільшився з 49 млрд євро у 2014 р. до 132 млрд у 2020 р. Таким чином, можемо стверджувати, що надмірна залежність тіньового банкінгу від ринкових джерел фінансових ресурсів, високий рівень їх боргового навантаження та вливання трильйонів доларів ліквідності у глобальний кредитний ринок суттєво послаблюють його стійкість у періоди фінансових криз та постійно створюють загрози залучення в обслуговування тіньових економічних операцій.
І, нарешті, в оцінці системних ризиків тіньового банкінгу не можемо оминути увагою також надмірну складність посередницьких кредитних ланцюгів та нетранспарентність процесу трансформації термінів виконання боргових зобов’язань. Йдеться насамперед про високий ступінь взаємозв’язків усіх інститутів тіньового банкінгу у процесі трансформації кредитних зобов’язань, їх сек’юритизації та отримання фондування. За таких умов навіть найменший збій чи погіршення позицій учасників тіньового банкінгу в одній з його ланок здатен розбалансувати усю його систему, підірвати стабільність грошового і фондового ринків та поглибити економічний спад.
Окрім того, багаторівнева процедура трансформації термінів боргових зобов’язань забезпечує тіньовим банкам широкі можливості перерозподілу кредитних ризиків та створення видимості безпечного інвестування коштів. Результатом подібного роду перерозподілу стає виникнення цілої низки якісно нових, специфічних для кожної окремої ланки тіньового банкінгу, кредитних ризиків, котрі у своїй сукупності вже на новому рівні ще більшою мірою підвищують вразливість усієї фінансової системи. Це посилює нестійкість тіньових банківських структур, підвищує їх ризиковий профіль та призводить до посилення залежності їх функціонування від діючих на грошовому ринку умов.
__________________
Науковий керівник: Галенко О.М., д.е.н., професор, ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана»
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Інші наукові праці даної секції
-
ФІНАНСОВА СТАБІЛЬНІСТЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ
31.10.2022 13:35 -
ДЕЯКІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ РЕКЛАМНИХ КАМПАНІЙ
27.10.2022 16:54 -
УПРАВЛІННЯ ГРОШОВИМИ ПОТОКАМИ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ
16.11.2022 21:30 -
ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ НА ПІДПРИЄМСТВІ
16.11.2022 13:01 -
ДЕГЛОБОЛІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ ТА ЛОКАЛЬНІ КОНФЛІКТИ
16.11.2022 03:14
Конференції
Конференції 2024
Конференції 2023
Конференції 2022
Конференції 2021
