УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ
04.02.2022 16:44
[2. Економічні науки]
Автор: Ярема Л.В., к.е.н., доцент, ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут», м. Бережани
В Україні сільські території традиційно пов’язуються з агровиробництвом, тоді як розвинені країни характеризуються інтегрованим сільським розвитком. З огляду на загальносвітові тенденції, збільшення важливості аграрного сектора в умовах світової продовольчої безпеки, сьогодні вже не залишається жодних сумнівів у тому, що концепція сільського розвитку є набагато ширшою порівняно з концепцією аграрного розвитку [1].
Управління розвитком сільських територій має відбуватися на основі реалізації положень активної політики сталого розвитку, що вимагає регіонального підходу, оскільки реалізація соціально-економічних проектів і програм у сільській місцевості передбачає здійснення комплексу заходів на конкретних територіальних структурних одиницях, що відрізняються не тільки ресурсним потенціалом, але й специфічними проблемами розвитку, в тому числі особливостями трудової діяльності.
При плануванні для різних рівнів управління – держави, регіону, певної території слід також дотримуватися принцип зустрічних потоків, відповідно до якого при підготовці планів вищого рівня повинні враховуватися інтереси і потреби більш низьких рівнів. Одночасно, при переході до більш високих рівнів планування зростає ступінь врахування інтересів і потреб суб’єктів планування, а також ще більш загальні державні інтереси.
Відповідно до цих принципів формування програм сталого розвитку сільських територій на регіональному рівні має спиратися на стратегічні плани розвитку сільських територій. Така інтеграція регіоном планів адміністративно-територіальних утворень нижчих рівнів забезпечує системне планування, а також ефективну реалізацію планів і програм сталого розвитку сільських територій [2].
У даний час проблематика розробки ефективної стратегії розвитку сільських територій регіонів України є одним із найважливіших напрямків агроекономічних досліджень українських вчених. Якщо в умовах планової економіки диспропорції у розвитку сільських адміністративних районів успішно згладжувались директивними методами, то в умовах сучасної економіки на регіональному рівні управлінні необхідно використовувати диференційований підхід, який дозволяє враховувати індивідуальні особливості функціонування сільських територій і поселень. Водночас недосконалість національної методології стратегічного планування та прогнозування розвитку сільської місцевості на субрегіональному (муніципальному) рівні, відсутність системності до виділення пріоритетів розвитку сільських територій створює необхідність постійного пошуку методичних підходів до вирішення цієї актуальної проблеми.
Розвиток сільських територій нині має стати пріоритетним напрямком для сучасної державної політики та має ґрунтуватись на досвіді передових країн світу де сільське господарство активно розвивається та носить перманентний характер для розвитку тої держави досвід якої застосовуємо.
Основними напрямками заходів підтримки розвитку сільських територій мають бути: економічний розвиток сільських територій, стимулювання створення та розвитку бізнесу; розвиток інфраструктури (житлові програми, водопостачання, електроенергія, широкосмугові мережі, телемедицина та ін.); підтримка людського капіталу, включаючи розвиток системи освіти, професійної підготовки, охорони здоров'я, житлово-комунального господарства і т.д.); боротьба з бідністю (проведення програм допомоги незаможним).
Література
1. Термоса І.О. Сутність сталого розвитку та його особливості в контексті сільських територій. Причорноморські економічні студії. 2017. Вип. 19. С. 33−37.
2. Белебеха І.О., Бакум В.В. Управління розвитком сільських територій на регіональному рівні. Економіка АПК. 2006. № 11. С. 118–124.