КІБЕРСОЦІАЛІЗАЦІЯ ЯК ФАКТОР ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ОСОБИСТОСТІ
03.09.2021 21:46
[1. Інформаційні системи і технології]
Автор: Халаїм Б.О., студент, Національна академія Служби безпеки України, Навчально-науковий інститут інформаційної безпеки, Київ
Соціалізація (від латин. socialis – суспільний) – це складний і тривалий процес включення індивіда до системи соціальних зв’язків і відносин, його активної взаємодії з оточенням, унаслідок якої він засвоює зразки поведінки, соціальні норми та цінності, необхідні для його успішної життєдіяльності у цьому суспільстві [1].
Кіберсоціалізація це сучасне явище, виникнення якого зумовлено надшвидким проникненням мережі Інтернет в суспільне життя. Термін «кіберсоціалізація» було запропоновано В. Плешаковим як локальний процес якісних змін структури особистості, що відбувається в результаті соціалізації людини в кіберпросторі Інтернет-середовища, тобто в процесі використання його ресурсів і комунікації з «віртуальними агентами соціалізації», з якими людина стикається в глобальній мережі Інтернет (у переписуванні через е-mail, на форумах, у чатах, блогах, Інтернетпейджерах, телеконференціях, online іграх тощо) [3].
Іншими словами кіберсоціалізація – це процес усвідомлення особою себе як частини мережевої спільноти, визначення своїх прав та обов’язків, ролі та функцій в комунікації у цифровому середовищі. Важливим аспектом вищезгаданого процесу є його вплив на стан захищеності життєво важливих інтересів громадян в інформаційній сфері, тобто на інформаційну безпеку. Зазначу, що кіберсоціалізацію необхідно розглядати не як відокремлений процес, а як частину класичної соціалізації.
Розгляд впливу кіберсоціалізації на інформаційну безпеку особистості вважаю за доцільне розпочати з питання новизни такого типу змін у свідомості людини. Сучасне апаратне та програмне забезпечення створюється доступним й зрозумілим для користувача. Індивіду не потрібно докладати значних зусиль для адаптації в модерному інформаційному просторі, він легко пристосовується до всіх технічних новинок. В свою чергу цей простір приховує низку небезпек на кшталт пропаганди адиктивної поведінки, інформаційні маніпуляції, сугестивний вплив тощо. Розпізнавання цих загроз вимагає суттєвого досвіду цифрової комунікації.
Процес соціалізації в кібернетичному просторі відбувається здебільшого в період відпочинку, а отже, в період коли індивід не бажає напружуватись та критично сприймати надану йому інформацію. Рівень впливу маніпулятивного характеру на підсвідомість різко збільшується, що тягне за собою спотворене засвоєння загальноприйнятих соціальних норм і очікувань. Соціальна поведінка в кіберпросторі переноситься індивідом у звичайне життя, де за певних умов склалися протилежні норми, порушення яких може викликати як звичайне нерозуміння, так і правову відповідальність.
В мережі індивід створює свою особистість на власний розсуд. Він може змінити те, що йому не подобається та скопіювати те, чим пишається. Комунікація між цими частково чи повністю вигаданими особами формує певні моделі поведінки. В реальному житті ці моделі, перенесені в класичну аналогову комунікацію, не спрацьовують, що, у свою чергу, деструктивно впливає на сприйняття суспільством та індивідом одне одного.
Кіберсоціалізація вимагає комунікації з так званими «віртуальними агентами соціалізації»: інтернет-спільнотами, лідерами суспільної думки тощо. Не дивлячись на збільшення регламентації поведінки та формалізацію відносин в мережі, об’єм та доступність деструктивного контенту створюють реальну загрозу нормальній самоідентифікації в суспільстві. Найбільшу популярність в мережі має простий контент, такий що на складні соціальні, економічні чи політичні питання дає прості зрозумілі широкому загалу відповіді. Не дивно, що саме цей контент вважається найбільш маніпулятивним. В свою чергу, такий характер вживаної інформації викликає деідеологізацію і маргіналізацію свідомості внаслідок перетворення раціональної свідомості соціуму в ірраціональну.
Якщо розглядати соціалізацію як набір правил, то кіберпростір створює ілюзію простоти виконання чи то формальності таких правил. Іншими словами, важливі норми поведінки або суспільні традиції, що мають багатовікове підґрунтя і чітку аргументацію, можуть розглядатися як необов’язкові, факультативні, застарілі. Індивід має уявлення про моделі поведінки, але ці моделі є нестійкими, а отже можуть бути легко підмінені, зокрема й такими, що деструктивно впливають на соціальні відносини.
Кіберпростір не обмежений кордонами країн чи мовними перепонами. Мережева соціалізація неодмінно супроводжується процесами глобалізації. Так, до зовнішніх загроз національній безпеці в духовно-культурній і інформаційній сфері дослідники відносять вплив процесів глобалізації, що пов’язані з масовізацією та уніфікацією культури, наполегливою трансляцією інших патернів, в інформаційному впливі ззовні за допомогою засобів масової інформації та комунікації, Інтернету тощо [2].
Напрями та об’єм кіберсоціалізації різних вікових груп суттєво відрізняється. Це зумовлює розбіжності у розумінні загальноприйнятих суспільних норм, тобто глибоко суб’єктивне їх сприйняття. На цьому підґрунті формуються як міжособистісні (в родинах між молодшими і старшими членами родини), так і загальносуспільні конфлікти.
Література:
1. Загальна соціологія : навч. посіб. – Київ : Професіонал, 2004. – 592 с.
2. Закіров М. Сучасні інформаційно-комунікаційні технології як фактор еволюції соціально-політичних відносин / М. Закіров // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського : зб. наук. пр. / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Асоц. б-к України. – Київ, 2017. – Вип. 46. – C. 11–30.
3. Плешаков В.А. Виртуальная социализация как современный аспект квазисоциализации личности // Проблемы педагогического образования. Сборник научных статей. Вып. 21. – Москва : МПГУ – МОСПИ, 2005.