РАДІОЛОКАЦІЙНА ВІДБИВАНІСТЬ НЕСФЕРИЧНИХ ГІДРОМЕТЕОРНИХ ЧАСТИНОК ПРИ ПОВНОМУ ПРИЙОМІ
26.09.2021 17:31
[3. Технічні науки]
Автор: Корбан В.Х., доцент, кафедра технічної експлуатації флоту, Національний університет «Одеська Морська Академія», м. Одеса
У теорії і на практиці радіолокації радіолокаційні об'єкти характеризують ефективною площею розсіювання. Стосовно до задач радіолокаційної метеорології розсіювальні властивості гідрометеорних частинок також характеризують ефективною площею розсіювання (ЕПР). В даний час установлено, що реальні хмари и опади, які є об'єктами радіолокаційного спостереження в радіолокаційній метеорології, являють собою сукупність водяних крапель; що випадають або висячих у повітрі, чи льодяних кристалів, які мають найрізноманітнішу форму. Розрахування ЕПР таких відбивачів теоретично неможливо. В даний час це може бути виконано тільки для частинок строго сферичної форми, за допомогою досить громіздких обчислень для частинок будь-якого розміру, і більш-менш простих для випадку релєєвського розсіювання.
Найбільший інтерес при дослідженні поляризаційної структури радіолокаційних сигналів, відбитих від хмар і опадів, представляють саме атмосферні утворення, що складаються з несферичних відбивачів, тому що саме вони забезпечують зміну поляризації хвилі при відбитті. Тому методи розрахунку ефективної площі розсіювання таких частинок представляють теоретичне і практичне значення. Знання ефективної площі розсіювання несферичних частинок дозволяє використовувати при розрахунках потужності відбитих сигналів той же теоретичний апарат, що і при розрахунку потужності радіолокаційних сигналів, відбитих від частинок сферичної форми. Крім того, знання повної ефективної площі розсіювання несферичних частинок та їхньої сукупності дозволить теоретично оцінити ступінь поліпшення інформативності метеорологічних радіолокаторів при використанні повного прийому.
На даний час методика розрахунку ефективної площі розсіювання гідрометеорних частинок несферичної форми відсутня, але при цьому відома методика оцінки відносних величин потужності основної і перехресної (деполяризаційної) складових відносно потужності, розсіяною рівновеликою сферою. Зазначена методика заснована на апроксимації несферичних гідрометеорних частинок двохосьовими еліпсоїдами обертання. В [1] розраховані величини відносних потужностей основної і деполяризаційних компонент сигналів для одиночних частинок, які по різному розташовані у просторі відносно антени й орієнтації вектору напруженості електричного поля випромінюваної хвилі. Такі ж дані є і для випадку упорядкованої або випадкової сукупності еліпсоїдальних частинок.
Оскільки у відбитій хвилі від еліпсоїдальної частинки або їхньої сукупності існує основна і перехресна компоненти потужності
, то, мабуть, є сенс говорити і про повну потужність хвилі
. Зазначеним потужностям відбитої хвилі можуть бути відповідно зіставлені
. У результаті чого рівняння радіолокаційного спостереження в найпростішій формі без врахування ослаблення і заповнення відбивального об'єму для відповідних складових може бути записане у вигляді:
Співвідношення (1) можуть бути покладені в основу при розрахунку радіолокаційної відбиваності еліпсоїдальних гідрометеорних частинок та їхньої сукупності.
Література:
1. Шупяцкий А.Б. Радиолокационное измерение интенсивности и некоторых других характеристик осадков / А.Б Шупяцкий. - Л.:Гидрометеоиздат, 1961. – 190 с.