Вас вітає Інтернет конференція!
Вітаємо на нашому сайті
ВІД "БУХГАЛТЕРСЬКОЇ" ДО "ЕКОНОМІЧНОЇ" СТРУКТУРИ ТАРИФІВ НА КОМУНАЛЬНІ ПОСЛУГИ В УКРАЇНІ
13.09.2021 21:02
[2. Економічні науки]
Автор: Салтанова О.С., викладач економічних дисциплін, ВСП «Житлово-комунальний фаховий коледж, ХНУМГ імені О.М. Бекетова», м. Харків
Комунальне господарство – одне з найважливіших та найбільш проблемних секторів економіки країни. В умовах нестабільності йому притаманні проблеми нестачі коштів для формування базових умов життя населення. Це, в свою чергу, впливає на процес соціально-економічного розвитку держави в цілому. Ринкові перетворення торкнулися багатьох чинників його функціонування, але не стали фактором зростання якості надання комунальних послуг і покращення умов обслуговування населення. Однією з найважливіших передумов подолання негативних явищ, безумовно є система формування тарифів, яка здатна забезпечити підвищення ефективності господарювання, в тому числі на основі раціонального використання наявних ресурсів.
Існуючий у цей час підхід до формування тарифу на більшості українських муніципальних комунальних підприємств має ряд недоліків. Замість визначення реальних фінансових потреб (по компонентах) використається розрахунок собівартості, до якої додається обумовлений досить довільним образом відсоток рентабельності (практика роботи показує, що рентабельність може бути й 5, і 15, і 25%).
Таку структуру тарифу можна назвати "бухгалтерською", тому що саме правила бухгалтерського обліку визначають формування собівартості послуг регульованого підприємства. Структура тарифу повинна будуватися виходячи з економічних і фінансових міркувань, а не із правил бухгалтерського обліку у відношенні того, які витрати можна відносити на собівартість.
При визначенні фінансових потреб на наступний регульований період муніципальне комунальне підприємство представляє свої пропозиції по відновленню й розвитку приналежному муніципалітету основних засобів. При цьому муніципалітет повинен визначитися у своїх планах по розвитку муніципальної інженерної інфраструктури, тобто сформулювати мету діяльності підприємства на наступний період регулювання. Джерелами фінансування даних робіт є амортизаційні відрахування, відрахування на ремонт і технічне обслуговування (у тому числі капітальний ремонт), а також частина прибутку, якщо пропоновану програму відновлення основних фондів неможливо здійснити тільки за рахунок тих витрат, які можна віднести на собівартість. При такому підході величина фінансових потреб підприємства (а отже, і величина тарифу) буде залежати від того, яку програму відновлення й модернізації основних засобів прийме орган місцевого самоврядування.
Такий підхід до формування структури тарифу дозволить домогтися наступного:
– власник майна буде бачити, у якому стані перебуває його власність, і усвідомлювати, яким образом його рішення щодо затверджуваних виробничої й інвестиційної програм, а також величини тарифу будуть відбиватися на її стані;
– діяльність муніципального підприємства відносно витрати одержуваних їм засобів буде більше прозорою. Представляється доцільним за невиконання виробничої й інвестиційної програм при наявності достатніх фінансових ресурсів передбачати санкції до підприємства і його керівникові.
При затвердженні тарифу необхідно враховувати витрати не прибутку, що включає тільки в тариф, але й амортизаційних відрахувань. У цей час амортизаційні відрахування обчислюються на основі балансової вартості і єдиних норм амортизаційних відрахувань. З економічної точки зору, амортизація – це вартість зношування майна, що використалося підприємством у своїй діяльності у звітний період. У той же час очевидно, що величина амортизації, розрахована таким чином, може бути недостатня (або надлишкова) для фінансування реальних проектів по відновленню або модернізації муніципального майна.
Очевидно, що це зношування майна комунального підприємства повинно бути компенсовано тими споживачами, які будуть користуватися комунальними послугами даного підприємства в регульований період. Якщо розрахункової величини амортизаційних відрахувань для цього недостатньо, то на ці цілі необхідно витрачати частину прибутку, що включається в тариф. І навпаки (що менш імовірно), якщо сума амортизаційних відрахувань, що включають у тариф, перебільшує ту, котра необхідна для компенсації зношування майна комунального підприємства в регульований період, то при розрахунку величини тарифу необхідно зменшувати обсяги, що закладають у його прибуток.
Таким чином, можна говорити про формування "економічної" структури тарифу. Першим кроком у формуванні тарифу є визначення фінансових потреб регульованого підприємства на черговий період регулювання на підставі даних про фактичні витрати у минулому періоді регулювання й планованих витрат у майбутньому періоді регулювання. При цьому повинні формуватися виробнича й інвестиційна програми (плани по відновленню муніципального майна) комунального підприємства. Потім необхідно врахувати, які витрати можна відносити на собівартість, а частину, що залишилася, фінансових потреб фінансувати із прибутку підприємства.
Література:
1. Валентинова Т.І. Калькуляція виробничої собівартості: основні положення / Т.І. Валентинова // Все про бухгалтерський облік. – 2011. – №68 – С. 12-15. 2.
2. Джога Р.Т. Бухгалтерський облік у бюджетних установах: навчальний посібник / Р.Т. Джога. – К.: КНЕУ, 2006. – 483 с.
3. Хорунжак Н.М. Класифікація орендних операцій для побудови їх обліку на комунальних підприємствах / Н.М.Хорунжак, С.Лайчук. – Вісник Житомирського державного технологічного університету. Серія : Економічні науки. – Житомир : ЖДТУ. – 2012. – № 3 (61). – С. 112-115
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Інші наукові праці даної секції
-
ВПЛИВ КОЛИВАННЯ ГЛОБАЛЬНИХ ЦІН НА КОНКУРЕНТНУ ПОЗИЦІЮ КРАЇНИ
15.09.2021 20:30 -
ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТОРГІВЛІ В СФЕРІ ЕНЕРГОЗБЕРІГАЮЧИХ ТЕХНОЛОГІЙ В УКРАЇНІ
13.09.2021 21:22
Конференції
Конференції 2024
Конференції 2023
Конференції 2022
Конференції 2021
