Вас вітає Інтернет конференція!
Вітаємо на нашому сайті
РИНОК ПРАЦІ В НАЦІОНАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЦІ: ТЕОРЕТИЧНО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ
08.12.2022 01:45
[2. Економічні науки]
Автор: Гудзь Марина Вікторівна, доктор економічних наук, професор кафедри економіки та митної справи, Національний університет «Запорізька політехніка», м. Запоріжжя, Україна; Поснік Марія Юріївна, магістрант, Національний університет «Запорізька політехніка», м. Запоріжжя, Україна
Сучасна українська економіка є унікальним явищем у розвитку світового економічного співтовариства і багато питань, пов'язаних з її трансформацією, зокрема ринку праці, досі залишаються невирішеними. Практика показує, що багато теоретико-методологічних підходів все ще перебувають у стадії пошуку.
Вітчизняна економічна наука ще не повною мірою озброїла господарську практику науковими знаннями про дійсно ефективну теорію ринку праці. Це суттєво обмежує сферу дії основних завдань національної соціально-економічної політики та, з практичної точки зору, призводить до ігнорування об'єктивних закономірностей розвитку ринку праці. Це пов'язано зі складністю існуючих залежностей, множинністю змінних і тим, що зв'язки між ними, як правило, не є лінійними.
Нинішня ситуація пояснюється низкою факторів. По-перше, інтенсивність досліджень з цього питання в останні роки (на відміну від попередніх десятиліть) не тільки не збільшилася, а навпаки. навіть дещо зменшилася. По-друге, на практиці проблеми на ринку праці часто зводять до проблеми мінімізації рівня безробіття, який, за офіційними даними, останнім часом є низьким. Це неправильно, оскільки виділення цих аспектів призводить до звуження проблеми. По-третє, більшість публікацій з цих питань мають економічне спрямування, в той час як економіко-теоретичні аспекти розроблені недостатньо. Економічні потреби практики та пропозиції економічної науки щодо вищезазначених проблем, як мали місце протягом останніх років, виглядають протилежно: перша неухильно зростає, друга - зменшується. Вирішити це протиріччя необхідно значно активізувавши зусилля щодо подальшого вдосконалення теорії ринку праці.
Таким чином, нові соціально-економічні реалії, зростаюча складність і багатогранність сучасних процесів, що відбуваються, відповідають ситуації на ринку праці в умовах глобального розвитку, та визначили потребу та попит на нові концептуальні дослідження в цій галузі.
Тому дослідження проблем ринку праці передбачає попереднє вирішення важливого питання: вибір науково обґрунтованої методології дослідження. Суспільство не є збалансованим, поки воно не обертається навколо сонця праці. При цьому найефективніше відновлення народного господарства потребує резерву наукових і практичних кадрів та організаційної роботи.
Робоча сила є в кожному суспільстві, але робоча сила як товар - це категорія, яка характеризує тільки робочу силу в умовах ринкової економіки. Однак, власник робочої сили повинен бути особисто вільним, щоб продати його як товар. Наприклад, раби і кріпаки не могли продавати свою робочу силу, оскільки перебували в особистій залежності від своїх господарів. Крім того, посередник у працевлаштуванні повинен бути вільним від усіх засобів виробництва, необхідних для практичного використання робочої сили.
Відтворення робочої сили є важливим для ринку праці. Як відомо, процеси відтворення праці включають ті зв'язки та відносини між виробництвом, маркетингом, обміном і споживанням, об'єктом яких є робоча сила. Взаємодія цих фаз забезпечує постійно відновлюваний процес відтворення робочої сили, що входить до відтворюючих відносини в цілому.
По-перше, виробництво нового покоління людей, воно пов'язано із заміщенням старої робочої сили новою. По-друге, виробництво кваліфікованої робочої сили, включаючи підготовку кадрів. Спеціальні роботи для входження робочої сили у виробничий процес і, частково, вдосконалення виробничого процесу.
Розуміння ролі праці в економіці найкраще досягається при розгляді всього процесу відтворення робочої сили. Водночас зміст і характер праці стає більш зрозумілим, якщо взяти до уваги такі аспекти: матеріально-технічні бази виробництва (знаряддя праці, розподіл праці, кооперація тощо), економічні процеси та їх умови (організація та продуктивність праці, трудових ресурсів тощо), соціальний статус працівника (зайнятість, ринок праці тощо).
Однак, існує й інший підхід до вивчення праці, який розглядає працю у вузькому розумінні як споживання праці безпосередньо у виробництві. При цьому основна увага найбільш приділяється процесу праці, в ході якого створюються матеріальні, особисті та фізичні фактори виробництва.
Відомо, що джерелами робочої сили є трудові ресурси. Трудові ресурси суспільства визначаються як та частина населення, яка має певну працездатність або може бути використана як основний елемент у виробничому процесі. У літературі термін «трудові ресурси» вживається у поєднанні з терміном «трудовий потенціал», одні автори їх ототожнюють, інші розмежовують. З огляду на взаємозв'язок між поняттями «трудові ресурси» та «трудовий потенціал», С. Струмилін, наприклад, вважає, що термін «трудові ресурси» означає частину населення, яке володіє фізичними й розумовими здібностями до праці, необхідними знаннями, навичками для здійснення трудової діяльності в народному господарстві [1, c.2].
Авторські уявлення про трудовий потенціал базуються на тому, що, по-перше, незалежно від семантики слова «потенціал», це те, що реально існує. По-друге, з практичної точки зору, не виключено, що є ситуації, коли трудовий потенціал існує, але з різних причин не використовується. На ринку праці запропоновано поділ трудового потенціалу на сукупний (загальний) і реальний (оперативний) потенціал.
В даному випадку, залишаючи осторонь термінологічні нюанси, неважко зрозуміти, що кількісні та якісні показники робочої сили (стать, вік, освіта, кваліфікація тощо), визначають та характеризують розмір потенціалу робочої сили, представленої на ринку праці. У кількісному визначенні функціонуючий трудовий потенціал є нічим іншим, як загальною чисельністю трудових ресурсів, зайнятих в економіці.
Сучасна концепція праці як «двигуна» економічного розвитку вимагає врахування та максимального використання всього потенціалу як окремої людини, так і суспільства в цілому. Ці факти вказують на необхідність підвищення якості робочої сили шляхом покращення професійно-технічне навчання. Підвищення якості робочої сили, адаптація її до мінливих потреб економіки та забезпечення її зв'язку з динамікою інноваційного зростання, є ключовою умовою для принципово нової якості робочої сили. Практика свідчить про необхідність перегляду вікових обмежень для цієї категорії. З огляду на таке важливе методологічне положення назріла необхідність перегляду вікових меж категорії «трудові ресурси" в бік їх підвищення як мінімум до 65 років, що дасть змогу повніше враховувати реальний трудовий потенціал, яким володіє суспільство в кожен конкретний період свого розвитку.
Слід зазначити, що ринок праці є однією з економічних категорій, абстрактно-теоретичний аналіз якої містить конкретні практичні висновки. Для чого людина наймається на роботу? З метою отримання засобів до існування. Саме тому при влаштуванні на роботу відбувається реальне відчуження здатності до праці в обмін на заробітну плату.
Найбільшою і найболючішою проблемою на ринку праці є безробіття. Зростаючі темпи безробіття це не тільки економічна проблема, але й серйозні соціальні наслідки. В той же час, безробіття необхідне, і до певної міри сприятливе для ринку праці. Тому основними завданнями формування основ майбутньої економічної та соціальної політики є вибір заходів забезпечення ефективної зайнятості населення,
Для проведення такого аналізу необхідно наукове обґрунтування, об'єктивне та неупереджене дослідження реально існуючих і різноманітних проявів та наслідків соціально-економічних процесів на ринку праці.
Так, відомий економіст П. Хайне, зазначає, що «ефективність обов’язково є оціночною категорією», оскільки «завжди йдеться про співвідношення вартості та цінності результату» [2 с.44]. Отже практика питання вимагає об'єктивного і системного визначення «ефективної зайнятості» і методологічного тлумачення його змісту. Поточний аналіз показує, що наразі немає загального розуміння сутності цього поняття. Спробуємо додати ясності в це питання та пояснити нашу позицію з цього питання, розглянувши найбільш характерні підходи до цього визначення.
Наявні в літературі підходи є вкрай суперечливими. Павлюк Т.І в цій економічній категорії розуміє «зайнятість населення, що забезпечує достатній економічний дохід, здоров'я, освіту та професійний розвиток для кожного члена суспільства на основі зростання суспільної продуктивності праці» та під зайнятістю розуміє участь населення в усіх видах трудової діяльності [3, с. 35]. Позиція авторки збігається з авторами монографії «Економічна теорія» за редакцією Н. Г. Ушакова, О. А. Кулініча, Л. М. Зарецько, де наводиться наступне твердження: «Ефективна зайнятість населення визначається як ситуація, коли досягається достатній рівень зайнятості, що адекватно відповідає цілям прогресивного розвитку. економіки, тобто задачам оптимального розвитку продуктивних сил, насамперед людського фактора певної країни на даному етапі і в рамках конкретних умов». У своїй монографії «Національний ринок праці: ключові аспекти державного регулювання» Гнатенко І.А., Рубежанська В.О. дають таке визначення – «Ефективна зайнятість це такий розподіл трудових ресурсів у територіальному та галузевому розрізі за сферами застосування та видами діяльності, який створює можливість у кожен конкретний момент часу отримати найбільший приріст матеріальних і духовних благ» [4, с. 201].
Ці твердження відповідають дійсності, але вони не повністю висвітлюють зміст концепції ефективної зайнятості. Назарова Г.В. пропонує розглядати ефективну зайнятість з точки зору деяких нових методологічних підходів. Зазначається, що природа ринкової економіки узгоджується з інноваційним типом зайнятості, що характеризує систему ефективної зайнятості.
Таким чином, теоретичне підґрунтя для опису ефективної зайнятості виглядає доволі великим. Це дозволяє нам зосередитися на двох важливих аспектах. По-перше, більшість визначень відносяться до результатів ефективної зайнятості і не пояснюють безпосередній механізм досягнення цього. По-друге, не зовсім зрозуміло, чому сучасні автори фактично ототожнюють ефективну зайнятість з інноваційним типом. Таке розуміння ефективної зайнятості не можна вважати конструктивним. У сучасній ринковій економіці інноваційний тип зайнятості можна розглядати як побічний ефект сучасної ринкової економіки. Розвиток ефективної зайнятості має супроводжуватися найвищими темпами зростання продуктивності праці, що відповідають соціально-економічним умовам і прискоренню науково-технічного прогресу, посиленню соціальної орієнтації економіки.
Цей процес має супроводжуватися якісною зміною загальної структури відносин: економічними, соціальними, професійними (трудовими), територіальними та локальними трудовими відносинами. Саме в цьому випадку ефективна зайнятість передбачає таке використання тих чи інших чинників, за яких досягається максимальний, з точки зору інтересів усього суспільства, ефект.
Ефективне працевлаштування означає застосування різних факторів, що впливають на суспільство в цілому. Так, в умовах активізації подальшого розвитку економіки та ринку праці, об'єктивно будуть складатися передумови переходу до повної ефективної зайнятості. Описаний підхід дозволяє уточнити економічну категорію «ефективна зайнятість» в сучасних умовах.
Підсумовуючи, слід зазначити, що нові явища в українській економіці вимагають подальших досліджень теоретичних проблем ринку робочої сили, що дозволяє здійснювати моніторинг розвитку у майбутньому.
Список літератури:
1. Пустовіт М. В. Трудоресурсне забезпечення регіону:нові підходи до термінологічного аналізу. Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету. Серія: економічні науки. 2012. Вип. 22, ч. ІІ. С. 1–9. http://kntu.kr.ua/doc/zb_22(2)_ekon/stat_20_1/56.pdf
2. Хейне П. Економічний образ мислення / П. Хейне, П. Боуттке, Д. Причитко; пер. с англ. – М.: Вильямс, 2007. –544 с
3. Павлюк Т.І. Ринок праці: теорія, методологія, практика: монографія /Т.І.Павлюк – Вінниця: Видавничо-редакційний відділ ВТЕІ КНТЕУ, 2018. –203 с. https://ir.vtei.edu.ua/g.php?fname=27218.pdf
4. Гнатенко І.А., Рубежанська В.О. Національний ринок праці: ключові аспекти державногорегулювання: монографія/ І.А. Гнатенко, В.О. Рубежанська. –Харків: СГ НТМ «Новий курс», 2019. – 248 с. http://dspace.luguniv.edu.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789/4208/1MonografRoobezhanska.pdf?sequence=1&isAllowed=y
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Інші наукові праці даної секції
-
ЛЕНДІНГ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПРЯМИХ ПРОДАЖІВ
30.11.2022 17:22 -
АНАЛІЗ ГРОШОВИХ КОШТІВ ВЕЛИКОГО ПІДПРИЄМСТВА
29.11.2022 03:19 -
РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТ ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМИ АКТИВАМИ ПІДПРИЄМСТВА
13.12.2022 22:40 -
БАНКІВСЬКИЙ ІНЖИНІРИНГ ЯК ОСНОВА СТВОРЕННЯ ТА ДИВЕРСИФІКАЦІЇ БАНКІВСЬКИХ ПРОДУКТІВ
13.12.2022 22:28 -
СТАН ПРОЯВУ СИСТЕМНИХ РИЗИКІВ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ
11.12.2022 00:50
Конференції
Конференції 2024
Конференції 2023
Конференції 2022
Конференції 2021
