Вас вітає Інтернет конференція!
Вітаємо на нашому сайті
ДО ПИТАННЯ ПРО ВРЕГУЛЮВАННЯ РІВНОВАГИ МІЖ ЗАГАЛЬНОЮ ВАРТІСТЮ ТОВАРІВ І КІЛЬКІСТЮ ГРОШЕЙ, ПРИЗНАЧЕНИХ ДЛЯ ЇХ СПОЖИВАННЯ
12.10.2021 23:30
[2. Економічні науки]
Автор: Мямлін В.В., д.т.н., с.н.с., професор, кафедра «Вагони та вагонне господарство», Дніпровський національний університет залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна, м. Дніпро
В економіці існують дуже гострі проблеми, про які не прийнято говорити, але від правильного рішення яких цілком залежить ефективність функціонування всієї макроекономічної системи держави. Одним з таких питань є питання співвідношення загальної вартості товарів і кількістю грошей, які можуть потенційно використовуватися для придбання цих же товарів. Автор вже неодноразово звертався до цього питання [1-11], але навколо нього до сих пір існує інформаційний вакуум, який свідчить про те, що економічна громадськість поки ще недостатньо глибоко усвідомила всю важливість цього питання для розвитку економіки держави.
Макроекономічна система, як і будь-яка інша реальна система, складається з безлічі елементів, які тісно взаємопов'язані між собою. Коли протиріч між елементами немає, системи функціонують нормально, без збоїв. Коли з'являються протиріччя, системи перестають виконувати свою функцію або виконують її дуже неефективно. В економіці така ситуація називається кризою. Механізм функціонування макроекономічної системи може ґрунтуватися на різних принципах, і результати функціонування при різних принципах можуть дуже сильно відрізнятися один від одного. Чи можна зробити так, щоб криз не було взагалі? Можно! Треба визначити між якими елементами системи виникають суперечності та усунути їх.
В основу даного дослідження покладено такі логічні припущення: 1. Вартість товарів (продукти і послуги) пов'язана тільки з кількістю та якістю витраченої людської праці, а її чисельне значення визначається ринком; 2. Все, що створено Природою самостійно, без участі людської праці, вартості не має, хоча може мати певну цінність; 3. Всі гроші в країні повністю належать державі, яка здійснює строгий контроль за ними. Люди і підприємства можуть тільки короткочасно користуватися грошима для можливості товарообміну.
Пояснимо це на прикладах. Сам газ, який знаходиться в надрах землі, не є товаром і ніякої вартості не має, тому що людина не використовувала свою працю для його створення. Але вартість має праця з розвідки газових родовищ, видобутку газу, транспортування, зберігання, будівництва, а також обслуговування і ремонту трубопроводів та обладнання. Тому газ, який надходить споживачеві, теж має вартість, так як в нього вкладено людську працю. Вартість цього газу повинна дорівнювати сумарній вартості вкладеної праці у весь технологічний ланцюжок від видобутку газу до його поставки споживачеві. Це є науково обґрунтованим рішенням. Якщо ціна газу перевищує вартість праці або нижче її вартості – це вже не науково обґрунтована економіка, а соціально-економічна політика.
Що стосується грошей, то вони повинні бути в безготівковій формі, повністю належати державі та контролюватися державою, а то виходить, що держава, яка здійснює емісію грошей, сама весь час в них потребує, про що свідчить постійний дефіцит бюджету. Незважаючи на те, що вже з'явилися нові технічні можливості, загальна фінансово-економічна схема держави продовжує функціонувати по старому.
Свого часу гроші були винайдені для полегшення обміну товарами, і вони дійсно стали дуже зручним посередником в цих угодах. Спочатку Товар 1 обмінювався на гроші, а потім гроші обмінювалися на Товар 2 (Т1 → Г → Т2). Деякий час гроші мали внутрішню цінність, так як виготовлялися з дорогоцінних металів, які теж були товаром. Згодом гроші втратили внутрішню цінність, але за звичкою продовжували мати цінність зовнішню. Крім того, зараз виготовлення грошей практично нічого не коштує, але купівельну спроможність вони мають і тому продовжують залишатися вартісним замінником товару. У цьому теж не було б нічого поганого, якби якісь не зовсім чесні люди не вирішили виробляти гроші приватно і в величезній кількості. Логіка їх проста: навіщо виробляти товар – це дуже складно і трудомістко, краще виробляти самі гроші та за них купувати вже готовий товар. Відбулося розмежування між товарами і грошима. Вся справа в тому, що гроші пішли в самостійне плавання і вже давно перестали грати свою головну роль, для якої були спочатку призначені – бути фінансовим еквівалентом товару. Відбувається якийсь парадокс. При їх вже колосальній кількості в світі та триваючому зростанні грошової маси, їх постійно не вистачає. Насправді ж кількість грошей в обігу має бути незмінною. А додаткова потреба, що виникає в них, повинна вирішуватися шляхом збільшення швидкості їх обігу, тобто інтенсивним способом, а не збільшенням грошової маси в обігу (екстенсивний шлях).
Крім того, розвиток національної економіки не повинен залежати від екзогенних факторів, від того, дадуть їй гроші міжнародні фінансові структури чи не дадуть? Національна економіка, тим більше незалежної держави, повинна залежати тільки від своїх внутрішніх рішень. Якщо це правильні рішення, то економіка буде ефективно функціонувати та інтенсивно розвиватися, якщо рішення неправильні, то економіка буде схильна до всіх негативних явищ, властивих ліберальній економіці.
Справжня, правильна економіка – це виробництво товарів і розподіл їх між членами суспільства за допомогою грошового еквівалента вартості товарів. Якщо ж грошового еквівалента буде недостатньо, то товари усі викуплені не будуть, якщо його буде більше, то ціни на товари будуть зростати.
Між підприємствами і державою мають існувати партнерські відносини. Держава повинна не просто збирати оброк з підприємств у вигляді маси різних податків, а максимально сприяти роботі підприємств, в тому числі й щодо забезпечення безпроцентними позиками. А підприємства в подяку повинні справно віддавати державі її «частку».
Припустимо, що попит на товар є завжди, так як товар виробляється тільки такий, який суспільство потребує. Так як товар продається за гроші, то у споживачів на руках має бути кількість грошей, відповідна вартості товару. Для розумного і ефективного функціонування макроекономіки, кількість грошей в обігу має бути строго фіксованою, а їх додаткова потреба повинна регулюватися швидкістю обігу грошової маси.
При існуючих принципах функціонування економіки, грошей весь час не вистачає. Тому в них і постійно виникає потреба. Як вчить нас сучасна економічна теорія, в ціні товару закладена заробітна плата, яка становить лише частину ціни товару, а товар треба продавати дорожче, щоб отримати «прибуток». З огляду на той факт, що товар призначений для тих же самих людей, які виготовили цей товар, виникає резонне питання: як люди, отримуючи у вигляді зарплати тільки частину вартості товарів, можуть купувати за неї весь товар, адже частина не дорівнює цілому. В цьому і полягає основне протиріччя сучасної економіки, а саме протиріччя між вартістю товарів і кількістю грошей в вигляді зарплати за свою працю, що входять в цю вартість. Тому-то і відбувається час від часу підвищення зарплат і пенсій за рахунок додаткових емісій, так як купівельна спроможність населення сильно знижується. Теж саме можна сказати і про підприємства, яким також весь час не вистачає обігових коштів. Але збільшення грошової маси викликає інфляцію, що також негативно позначається на купівельній спроможності населення. Категорія «прибуток» для того і була впроваджена в економічну теорію, щоб виправдати роботу друкарського верстата і дозволити фінансовим олігархам здійснювати неконтрольовану емісію грошей в своїх особистих інтересах. Насправді ж економіка без емісії буде розвиватися набагато краще.
Зовсім іншу картину можна побачити в разі рівноважної моделі, коли вартість товару дорівнює вартості праці.
Валовий дохід підприємства (ВДП) може бути розкладений на такі складові
ВДП = ОП + ЗП + ЧД,
де ОП – оплата постачальникам (сировина, комплектуючі, енергоносії, обладнання, повернення позик тощо);
ЗП – зарплата безпосередньо працівників підприємства, у тому числі і власників;
ЧД – «частка держави» (один єдиний податок).
А оплата постачальникам в свою чергу також поділяється на оплату працівників підприємств-постачальників, «частку держави», виплачену постачальниками і оплату іншим підприємствам-постачальникам. І так далі.
Таким чином ВВП держави буде дорівнювати
ВВП = Σ ВДП або ВВП = Σ ЗП +Σ ЧД,
де Σ ЗП – сумарна заробітна плата працівників всіх підприємств за рік;
Σ ЧД – сумарна «частка держави», сплачена всіма підприємствами за рік.
З усього сказаного випливає висновок, що економіка держави могла б ефективно функціонувати без криз, без інфляції, з відсутністю безробіття, якби ВВП відповідав би сумі всіх зарплат і соціальних допомог, отриманих протягом цього ж періоду, як працівниками підприємств всіх форм власності, а також бюджетної сфери і громадянами, які отримують всі види соціальної допомоги.
Пропонована економічна Модель ліквідує вказаний вище дисбаланс і дозволить національній економіці розвиватися прискореними темпами, крім того держава стає самодостатньою і незалежною від іноземних кредитів.
Тому, якщо прибрати помилкову категорію «прибуток», що порушує дисбаланс між вказаними елементами і працює на світових фінансових олігархів, то відпаде і потреба в емісії. А «економіко-фінансова» система почне нормально функціонувати і розвиватися швидкими темпами. У правильній, науково обґрунтованій економіці, ціни повинні весь час знижуватися за рахунок досягнень науково-технічного прогресу, а не підвищуватися, як це відбувається в даний час.
Імітаційне моделювання зазначених принципів на комп'ютері повністю підтвердило правильність пропонованих рішень для ефективного функціонування національної економіки.
Нові науково обґрунтовані принципи функціонування механізму макроекономічної системи, пропонуються урядам різних країн для якнайшвидшого усунення негативних явищ національних економік та різкого підвищення їх ефективності.
Література:
1. Мямлин В. В. Существующая прибыльно-финансовая модель хозяйствования - основная причина кризиса мировой экономической системы и краха финансовой системы. Вісник ДНУЗТ. Вип. 25. Дніпропетровськ : Вид-во ДНУЗТ, 2008. С. 241-247.
2. Мямлин В. В. Теория бесприбыльной альтернативной экономики как основа нового экономического мировоззрения. Вісник ДНУЗТ. Вип. 26. Дніпропетровськ : Вид-во ДНУЗТ, 2009. С. 222-230.
3. Мямлин В. В. К вопросу о категории прибыли. Вісник ДНУЗТ. Вип. 29. Дніпропетровськ: Вид-во ДНУЗТ, 2010. С. 268-279.
4. Мямлин В. В., Мямлин С. В. Основные научные принципы создания высокоэффективного экономико-финансового «механизма» в государстве. Независимое исследование с позиций IT-технологий: монография. Киев-Днепр : Монолит, 2019. С. 40-58.
5. Мямлін В., Мямлін С. Як Україні запустити потужний економічний «двигун»? Світ. 2018. № 3-4. С. 3.
6. Мямлин В. В., Мямлин С. В. Сбалансированность товарной и денежной систем без дополнительных эмиссий денег как основное условие интенсивного развития экономики государства. Світ економічної науки. Випуск 9 : зб. тез міжн. наук.-практ. інтернет-конф. (м. Тернопіль, 27 листопада 2018 р.). Тернопіль, 2018. С. 135-140.
7. Мямлин В. В. К вопросу о ложных категориях в экономической науке. Science and education: problems, prospects and innovations. Proceedings of the 7th International scientific and practical conference. CPN Publishing Group. Kyoto, Japan. 2021. Pp. 738-747.
8. Мямлін В. В. Що потрібно змінити в економічній теорії, щоб вона стала потужним творчим інструментарієм? Проблеми та перспективи розвитку залізничного транспорту: матер. 81 міжн. наук.-практ. конф. (м. Дніпро, 22.04-23.04.2021 р.). Дніпро, 2021. С. 274-276.
9. Мямлін В. В. Фінансова рівновага виробництва і споживання як основа нормального функціонування економіки. Світ наукових досліджень. Вип. 1 : матер. міжн. наук.-практ. інтернет-конф. (м. Тернопіль, 22.06.2021 р.). Тернопіль, 2021. С. 14-18.
10. Мямлін В. В. «Соціально-економічна» технологія як інструмент створення високоефективного господарського механізму в державі. Інформаційне суспільство: технологічні, економічні та технічні аспекти становлення (вип. 56) : зб. тез допов. міжн. наук. інтернет-конф. (м. Тернопіль, 10 березня 2021 р.). Тернопіль, 2021. С. 62-66.
11. Мямлін В. В. Аксіоматичний підхід до теорії високоефективної національної економіки. П’ятдесят четверті економічно-правові дискусії : матер. міжн. наук.-практ. інтернет-конф. (м. Львів, 24 лютого 2021 р.). Львів, 2021. С. 25-28.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Інші наукові праці даної секції
Конференції
Конференції 2024
Конференції 2023
Конференції 2022
Конференції 2021
