Вас вітає Інтернет конференція!
Вітаємо на нашому сайті
РОЗВИТОК АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА В УКРАЇНІ: ІСТОРИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ТА СУЧАСНІ ЦИФРОВІ ТРАНСФОРМАЦІЇ
19.01.2026 23:22
[5. Юридичні науки]
Автор: Король Олена Миколаївна, кандидат педагогічних наук, доцент, Сумський державний педагогічний університет імені А.С. Макаренка, м.Суми; Король Олександр Андрійович, студент, Сумський державний університет, м.Суми; Горбань Олександр Павлович, кандидат юридичних наук, доцент, Сумський державний університет, м.Суми
ORCID: 0000-0003-0175-3824 Король О.М.
ORCID: 0009-0007-4110-0250 Горбань О.П.
Адміністративне право є однією з ключових галузей правової системи України, оскільки воно регулює відносини у сфері публічного управління, діяльність органів виконавчої влади та взаємодію держави з громадянами. Аналіз історії розвитку адміністративного права дає змогу простежити еволюцію управлінських механізмів і визначити напрями трансформації цієї галузі в умовах цифровізації держави.
Витоки адміністративно-правового регулювання на українських землях сягають періоду Київської Русі, коли норми управлінського характеру існували у формі звичаєвого права та князівських установлень [6]. У подальшому розвиток публічного управління відбувався в умовах литовсько-польського періоду, зокрема через положення Литовських статутів, які закріплювали компетенцію посадових осіб та елементи адміністративного контролю. Важливу роль відіграло й Магдебурзьке право, що стало прототипом місцевого самоврядування та децентралізованого адміністративного регулювання в українських містах.
У період перебування українських земель у складі Російської імперії адміністративне право формувалося як інструмент централізованого державного управління. Йому був притаманний імперативний характер, орієнтація на діяльність чиновницького апарату та підпорядкування населення владним структурам [3]. Аналогічні риси зберігалися і в радянський період, коли адміністративне право виконувало функцію правового забезпечення командно-адміністративної системи та державного контролю, а механізми судового захисту прав громадян мали обмежений характер.
Кардинальні зміни у розвитку адміністративного права України відбулися після проголошення незалежності у 1991 році. Прийняття Конституції України 1996 року заклало засади правової держави, утвердило принцип верховенства права та пріоритет прав і свобод людини [3]. Це зумовило переорієнтацію адміністративного права з інтересів держави на інтереси особи та суспільства, а також формування нових інститутів адміністративної юстиції та системи надання адміністративних послуг.
Сучасний етап розвитку адміністративного права України характеризується активною цифровізацією публічного управління та впровадженням електронного урядування. Одним із ключових інструментів цього процесу стали геоінформаційні системи (ГІС), які забезпечують просторову підтримку управлінських рішень і реалізацію адміністративно-правових норм. Відбувається трансформація адміністративного права від паперових і формалізованих процедур до використання цифрових і просторово-орієнтованих інструментів управління [2].
Геоінформаційні системи активно застосовуються у сфері земельних відносин, містобудування, територіального планування та управління об’єктами комунальної власності. Вони забезпечують облік, візуалізацію та аналіз просторових даних, що є необхідним для надання адміністративних послуг, ведення електронних реєстрів і функціонування геопорталів органів публічної влади [1]. Застосування ГІС сприяє підвищенню прозорості діяльності органів влади, зменшенню корупційних ризиків та підвищенню доступності адміністративних послуг для громадян [7].
Геоінформаційні системи в сучасних умовах виконують функцію просторово орієнтованих систем підтримки прийняття управлінських рішень, що дозволяє органам публічної влади здійснювати адміністративне управління на основі комплексного аналізу даних [5]. У контексті децентралізації та євроінтеграційних процесів ГІС набувають особливого значення як інструмент просторово-орієнтованого публічного управління [4]. Вони дозволяють поєднати адміністративно-правове регулювання з потребами територіального розвитку, забезпечити відкритість даних і підвищити ефективність управлінських рішень на місцевому рівні [8].
Таким чином, історія розвитку адміністративного права України свідчить про його поступову трансформацію від інструменту державного управління до механізму забезпечення прав і свобод людини. На сучасному етапі ця трансформація поглиблюється завдяки цифровізації публічного управління та інтеграції геоінформаційних систем, що формує нові підходи до реалізації адміністративно-правових норм і відповідає європейським стандартам публічного адміністрування.
Література
1. Держгеокадастр України. Геоінформаційні системи у державному управлінні. – URL: https://e.land.gov.ua/.
2. Коломоєць Т. О. Адміністративне право України в умовах цифровізації. – Запоріжжя, 2021.
3. Колпаков В. К. Адміністративне право України. Загальна частина. – К. : Юрінком Інтер, 2019.
4. Куйбіда В. С. Публічне управління та електронне урядування в Україні. – К. : НАДУ, 2021.
5. Мінцифри України. Електронне урядування та цифрова трансформація. – https://thedigital.gov.ua
6. Скакун О. Ф. Історія держави і права України. – Харків : Право, 2018
7. Densham P. J. Spatial decision support systems // Geographical Information Systems. – 1991.
8. INSPIRE Directive (2007/2/EC) – створення інфраструктури просторових даних для управління в ЄС.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Конференції
Конференції 2026
Конференції 2025
Конференції 2024
Конференції 2023
Конференції 2022
Конференції 2021
