ОГЛЯД КОНСТРУКЦІЙ РОТАЦІЙНИХ БОРІН ДЛЯ ПОВЕРХНЕВОГО ОБРОБІТКУ ГРУНТУ
11.10.2021 20:59
[3. Технічні науки]
Автор: Теслюк Г.В., к.т.н., доцент, кафедра тракторів і сільськогосподарських машин, Дніпровський державний аграрно-економічний університет, м. Дніпро;
Харченко В.О., магістрант, кафедра тракторів і сільськогосподарських машин, Дніпровський державний аграрно-економічний університет, м. Дніпро
Ротаційні борони призначені для та до післявсходового боронування посівів польових культур (зернових, пропашних, технічних), для поверхневого рихлення і аерації ґрунту, нищення нитєвидних сходів бур’яну.
Ротаційні борони відносять до безпривідних ґрунтообробних машин, які мають робочі органи різного конструктивного виконання: дискові ротори з пелюстковими, гольчастими, зубовими і ножевидними рихлячими елементами [1, 2,]
Найбільш поширеними робочими органами ротаційної борони є гольчасті колеса. Які в залежності від виробника мають різні кінцівки і діаметр. Конструктивно, колеса попарно об’єднані в секції і мають єдиний пружний стояк (рис.1.1).
Рисунок 1.1 – Секція ротаційної борони:
1- голчасте колесо; 2 – стояк; 3 – пружний елемент; 4 – ступиця.
Конструкція секції дозволяє її використовувати в складі агрегатів. Як суцільного, так і міжрядного обробітку.
Технологічний процес роботи ротаційної борони виглядає наступним чином. В процесі руху машини, голчасті колеса починають обертатись і заглиблюються у ґрунт на 3 – 5 см, в результаті чого руйнується ґрунтова кірка і відбувається насищення поверхневого шару повітрям, в результаті азот з повітря потрапляє в ґрунт. Таким чином застосування ротаційної борони сприяє зменшенню потрібної кількості азотних добрив.
Оглядом конструкцій виявлені наступні варіанти виконання голчастих коліс: цільнолиті (рис.1.2.), штамповані (рис.1.3), Складні, або такі що мають декілька складових одиниць (рис.1.4).
Рисунок 1.2 – Варіант цільнолитого виконання колеса ротаційної борони (важка борона)
Рисунок 1.3 – Варіант штампованого виконання колеса ротаційної борони
Функціонально легкі ротаційні борони не занурюють у ґрунт на глибину більше за 2-3 см і тому вони повинні бути легкими. На рис.1.4. представлений варіант виконання диска такої борони. Диск має 5 складових одиниць, що безумовно є негативним фактором. Але голки можна легко міняти і в разі потреби збільшити чи зменшити їх довжину і пружність. Окрім того покращується показник ремонтопригодності.
Рисунок 1.4 – Колесо з декількох складових одиниць. (легка борона):
1 – голка; 2 – диск; 3 – елементи кріплення.
Ротаційні борони використовують як самостійний агрегат (рис.1.2), так і у складі комбінованого агрегату (рис.1.5). Представлена конструкція включає практично всі відомі ротаційні робочі органи, тому машина досить важка, але ротаційні робочі органи мають від’ємний кут входження у ґрунт і тому потребують примусового заглиблення. Це є однією з причин того, що рами таких машин роблять важкими. Підвищеної ваги також роблять і допоміжні робочі органи.
Рисунок 1.5 – Секція ротаційної борони в складі комбінованого ґрунтообробного агрегату:
1 – рама; 2 – колтер; 3 – секція ротаційної борони; 4 – секція турбодискова; 5 – долотоподібний глибокорозпушувач.
Таким чином, аналіз конструкцій показує, що знаряддя не зважаючи на окремі відмінності в конструктивних рішеннях в основному схожі і функціонально подібні.
Для ефективної роботи такої голки необхідно забезпечити підпірне різання, тобто для неї потрібен необроблений попередньо поверхневий шар. Аналітично обґрунтована глибина занурення до 3 см в грантових умовах Дніпропетровської області умовах
Література:
1. Скрипник В.І. Розробка, виробництво, конструктивні особливості нової сільськогосподарської техніки: навчальний посібник для здобувачів професійної освіти / В. І. Скрипник – К.: Літера ЛТД, 2019. – 256 с.
2. Войтюк Д. Г. Сільськогосподарські та меліоративні машини: підручник / Д. Г. Войтюк, В. О. Дубровін, Т. Д. Іщенко [та ін.]; pа ред.. Д. Г. Войтюка. – К.: Вища освіта, 2004. – 544 .