ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ В СІЛЬСЬКІЙ МІСЦЕВОСТІ
04.11.2025 15:26
[4. Педагогічні науки]
Автор: Панченко Оксана Олександрівна, доктор філософії, ст. викладач кафедри дошкільної освіти, Черкаський національний університет імені Б. Хмельницького; Тищенко Яна Сергіївна, здобувачка другого (магістерського) ступеня вищої освіти
кафедри дошкільної освіти, Черкаський національний університет імені Б. Хмельницького
Інклюзивна освіта розглядається як провідний напрям розвитку сучасної української педагогічної науки і практики, спрямований на забезпечення рівного доступу до якісних освітніх послуг усім здобувачам освіти незалежно від їхніх індивідуальних особливостей, стану здоров’я, соціального статусу чи місця проживання. Вона ґрунтується на засадах гуманізму, рівності можливостей і педагогіки партнерства, забезпечуючи створення адаптивного освітнього середовища, у якому кожна дитина може реалізувати свій потенціал.
Головною метою створення інклюзивних груп є забезпечення умов для повноцінного задоволення соціальних та освітніх потреб дітей з особливими освітніми потребами, у тому числі дітей з інвалідністю, а також організація ефективної корекційно-розвиткової роботи. Варто зазначити, що перебування дітей з ООП у спільному освітньому середовищі має позитивний вплив не лише на їхній особистісний і пізнавальний розвиток, а й сприяє формуванню толерантності, емпатії та взаєморозуміння серед дітей з типовим розвитком, водночас підвищуючи професійну компетентність педагогів [4, С. 320].
Особливої актуальності набуває питання організації інклюзивного навчання у сільських закладах дошкільної освіти, де спостерігаються специфічні труднощі, зумовлені кадровими, матеріальними та соціальними чинниками.
У сільській місцевості найпоширенішими проблемами залишаються:
– дефіцит кваліфікованих кадрів, зокрема асистентів вихователів, логопедів, дефектологів, психологів;
– недостатня матеріально-технічна база, відсутність спеціальних дидактичних засобів, безбар’єрного простору;
– низький рівень поінформованості батьків щодо особливостей розвитку дітей з ООП.
Згідно із Законом України «Про освіту» [3], кожна дитина має право на здобуття освіти в умовах, максимально наближених до місця проживання. Тому створення інклюзивних груп у сільських ЗДО є не лише педагогічною, а й соціальною необхідністю.
Дослідження [1, С.4-11] доводять, що ефективність інклюзивного навчання значною мірою залежить від готовності педагогів до роботи з дітьми з ООП, уміння організувати взаємодію з сім’єю, використання сучасних технологій розвитку мовлення, дрібної моторики, соціальних навичок.
Недостатність фінансування закладів освіти, низький рівень підготовки педагогів, скорочення штату педагогів, збільшення кількості дітей груп, відсутність елементарної матеріальної бази, незадовільний фінансовий стан сімей, недостатній рівень культури та освіченості батьків, складність навчальних програм, особливо для дітей зі зниженим рівнем психофізичного розвитку – це фактори, що зумовлюють кризу освітньої системи в сільській місцевості. У деяких випадках це було причиною переведення дитини з інклюзивного навчання до закладу спеціальної освіти. [2, С. 29-37].
Важливим чинником є діяльність інклюзивно-ресурсних центрів (ІРЦ), які забезпечують психолого-педагогічний супровід дітей та консультативну підтримку педагогів. Проте у сільських районах їхня робота часто ускладнюється великою територіальною відстанню між громадами [6].
Для удосконалення інклюзивної освіти у сільських громадах доцільно:
– створювати міждисциплінарні команди підтримки в межах громади;
– організовувати дистанційне навчання педагогів із питань інклюзії;
– залучати місцеві ресурси та громадські організації до облаштування безбар’єрного освітнього простору;
– формувати позитивну соціальну позицію батьків та дітей щодо інклюзії через спільні заходи, тренінги, інформаційні кампанії.
Отже, інклюзивна освіта у сільських ЗДО є важливим кроком до формування відкритого, гуманного та толерантного суспільства. Її успішність визначається не лише матеріальними можливостями, а передусім готовністю педагогів і громади до прийняття різноманітності як норми. Організація інклюзивної освіти в сільських закладах дошкільної освіти потребує системного підходу, кадрової підтримки та соціальної взаємодії. Головними умовами ефективної інклюзії є професійна підготовка педагогів, міжвідомча співпраця та партнерство з родинами. Інклюзивна практика має спиратися на принципи гуманізму, рівності та поваги до унікальності кожної дитини.
Список використаних джерел
1. Ашиток Н. Проблеми інклюзивної освіти в Україні. Людинознавчі студії. Педагогіка. Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка. Випуск 1 (33). 2015. С. 4-11.
2. Будяк Л. В. Інклюзивна школа: особливості організації та управління: Навчальнометодичний посібник для керівників загальноосвітніх навчальних закладів. Інклюзивна освіта в педагогіці і практиці діяльності шкіл. Інтегрування дітей з особливостями психофізичного розвитку в загальноосвітній простір України. Розділ 1. Київ, 2007. С. 29-37.
3. Закон України Про освіту. UPL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 .
4. Колупаєва А. А. Інклюзивна освіта: реалії та перспективи. Київ: Саміт, 2009. 320 с.
5. Концепція спеціальної освіти осіб з особливостями психофізичного розвитку в найближчі роки та на перспективу. Київ, 2003. 36 с.
6. Міністерство освіти і науки України. Інклюзивне навчання. UPL: https://mon.gov.ua/ua/tag/inklyuzivne-navchannya.