Вас вітає Інтернет конференція!
Вітаємо на нашому сайті
ЕФЕКТИВНІ МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ ДІТЕЙ СЕРЕДНЬОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ДО ПРИРОДИ
14.10.2025 23:13
[4. Педагогічні науки]
Автор: Дяченко Катерина Олександрівна, здобувачка ОС «магістр» спеціальності 012 Дошкільна освіта Черкаського національного універсиету імені Богдана Хмельницького
Формування ціннісного ставлення до природи — одне з ключових завдань екологічного виховання в дошкільному віці [1; 2]. Саме в цей період закладаються основи світогляду, моральних орієнтирів і емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього світу. Діти середнього дошкільного віку (4–5 років) активно пізнають довкілля через емоції, гру, спостереження та практичну діяльність, що створює сприятливі умови для виховання любові до природи.
Сучасна система дошкільної освіти зорієнтована на виховання гармонійної, морально зрілої особистості, здатної до відповідальної поведінки у навколишньому світі. Формування ціннісного ставлення до природи в дітей середнього дошкільного віку є одним із ключових напрямів екологічного виховання, оскільки саме в цьому віці закладаються перші уявлення про взаємозв’язок людини та природи, розвиваються морально-емоційні почуття, з’являються основи усвідомленого ставлення до живого [5]. Для досягнення цих завдань особливого значення набуває добір ефективних методів і форм роботи, які сприяють розвитку екологічної свідомості та ціннісного ставлення до природи. Для того щоб цей процес був ефективним, необхідно застосовувати різноманітні методи, які враховують вікові особливості дошкільників і забезпечують активну участь дітей у пізнанні природи.
В роботі з дітьми середнього дошкільного віку найбільш ефективними є методи, що поєднують чуттєве пізнання, емоційний відгук та практичну діяльність. Особливе місце займає інтеграція екологічного змісту в різні види діяльності: пізнавальну, ігрову, художню, комунікативну.
Одним із найрезультативніших напрямів роботи є дослідницька діяльність. Спостереження за рослинами та тваринами допомагає дітям розвивати інтерес до живої природи, вчить помічати зміни, що відбуваються з нею в різні пори року. Наприклад, діти можуть разом із вихователем щодня спостерігати за ростом цибулини, посадженої в горщик, фіксуючи зміни у вигляді малюнків або коротких усних описів. Такі дії сприяють формуванню допитливості, уважності та бажання доглядати за живими істотами. Простими дослідами також можна показати дітям властивості води, повітря, ґрунту — наприклад, провести дослід «Чи потрібна рослині вода?», де одна рослина поливається щодня, а інша — ні. Обговорення результатів допомагає дітям зробити власні висновки і зрозуміти, що від турботи людини залежить життя природи [3].
Важливе місце у виховному процесі займають ігрові методи, адже гра — провідна діяльність дітей дошкільного віку. Через сюжетно-рольові ігри діти вчаться дбайливо ставитися до природи, переймають моральні норми поведінки. Наприклад, у грі «Юні рятівники природи» вихователь пропонує дітям уявити себе працівниками лісу, які прибирають сміття, рятують пташенят або висаджують дерева. Під час таких ігор формується не лише знання про природу, а й почуття відповідальності за неї. У дидактичних іграх типу «Хто де живе?» чи «Впізнай за описом» діти вчаться розрізняти тварин, узагальнювати знання про їхнє життя, що сприяє розвитку мислення й мовлення [2].
Не менш значущим є залучення дітей до практичної діяльності в природному середовищі. Саме в процесі реальних дій, зокрема догляду за рослинами, участі в екологічних акціях, виготовленні годівничок для птахів діти вчаться відчувати свою причетність до збереження довкілля. Наприклад, діти разом із вихователем можуть висаджувати квіти на ділянці дитячого садка, поливати їх, спостерігати за ростом, прикрашати клумбу камінцями. Такі завдання сприяють вихованню працьовитості, турботливості, бажання творити красу власними руками.
Велике значення мають художньо-естетичні методи, які формують емоційно-ціннісне ставлення до природи. Через малювання, ліплення, слухання музики, читання казок і віршів природничої тематики діти вчаться бачити гармонію у навколишньому світі. Наприклад, після прогулянки до парку вихователь може запропонувати дітям намалювати улюблене дерево або створити аплікацію «Осінній ліс». Під час читання віршів про пори року чи оповідань про тварин (наприклад, оповідань В. Сухомлинського «Петрик і лісовичок», «Як їжачок до зими готувався») діти вчаться співпереживати героям, усвідомлюють, що природа потребує людської доброти й захисту [4].
Ефективними залишаються також бесіди та розповіді вихователя, у ході яких діти осмислюють правила поведінки в природі, вчаться узагальнювати спостереження. Під час бесіди «Чому не можна ламати гілки дерев?» або «Як ми можемо допомогти птахам узимку?» вихователь підводить дітей до самостійного усвідомлення морального змісту своїх дій.
Важливу роль у формуванні ціннісного ставлення до природи відіграють екскурсії та цільові прогулянки. Безпосереднє спілкування з природою, можливість бачити, чути, відчувати навколишній світ допомагає дітям глибше усвідомити його цінність. Наприклад, під час екскурсії до парку діти спостерігають за змінами в природі восени, збирають листя для гербарію, слухають спів птахів, обговорюють, як тварини готуються до зими. Такі враження залишають глибокий слід у свідомості дітей і формують стійке позитивне ставлення до навколишнього світу.
Отже, формування ціннісного ставлення до природи у дітей середнього дошкільного віку є складним і багатогранним процесом. Найефективнішими є ті методи, які поєднують пізнавальну, емоційну та практичну діяльність. Використання спостережень, ігор, творчих завдань, художніх творів і реальної праці в природі допомагає дітям не лише пізнавати навколишній світ, а й навчитися любити, берегти та цінувати його. Саме так виховується перше, справжнє почуття любові до природи — основа екологічної культури майбутньої особистості.
Література
1. Бєлєнька Г. В. Екологічне виховання дітей дошкільного віку. Київ: Світич, 2019.
2. Глухова Н. С. Формування ціннісного ставлення до живої природи у дітей середнього дошкільного віку засобами ігрової діяльності. Педагогічний альманах. 2021. № 2. С. 112–118.
3. Коновальчук І. І. Проектні технології здійснення інноваційної освітньої діяльності. Проблеми освіти: зб. наук. праць. 2022. № 1. С. 87–93. (Про використання проєктів у екологічному вихованні).
4. Маршицька В. В. Теоретичні основи виховання емоційно–ціннісного ставлення до природи у дітей старшого дошкільного віку. Морально–духовний розвиток особистості в сучасних умовах: Теоретико–методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: зб. наук. праць. Київ: Педагогічна думка, 2000. Книга 1. (2000). 340 с.
5. Рейпольська О. Д. Екологічне виховання дітей дошкільного віку: досвід, проблеми, перспективи. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. Серія: Педагогіка. 2022. № 1. С. 45–51.
_________________________________
Науковий керівник: Бондар Вікторія Григорівна, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри дошкільної освіти Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Інші наукові праці даної секції
Конференції
Конференції 2025
Конференції 2024
Конференції 2023
Конференції 2022
Конференції 2021
