Вас вітає Інтернет конференція!
Вітаємо на нашому сайті
ТАНЦЮВАЛЬНІ ПРАКТИКИ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ SOFT SKILLS У СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ
08.09.2025 18:41
[4. Педагогічні науки]
Автор: Кашевський Олександр Васильович, викладач хореографічних дисциплін, Волинський фаховий коледж культури і мистецтв імені І.Ф.Стравінського Волинської обласної ради, м. Луцьк
ORCID: 0009-0006-8129-2202
У сучасних умовах цифрової трансформації та глобалізації дедалі більшого значення набуває не лише професійна компетентність (hard skills), а й розвиток гнучких навичок (soft skills), які охоплюють комунікаційні, емоційно-ціннісні та соціально-поведінкові характеристики особистості. Зростання попиту на креативність, критичне мислення, здатність до співпраці та високий рівень емоційного інтелекту актуалізує пошук нетрадиційних способів їх формування. Одним із ефективних інструментів виступають танцювальні практики, що поєднують фізичний розвиток, психоемоційну саморегуляцію та міжособистісну взаємодію.
Сучасні вимоги, які висуваються перед ЗВО для успішної реалізації освітнього процесу, ставлять необхідною умовою врахування потреб ринку праці, які вивчаються шляхом аналізу запитів від потенційних роботодавців, дослідження розвитку ринку праці та досвіду працевлаштування випускників [1, с. 167].
Важливість формування соціальних навичок підкреслюється включенням Національним агентством забезпечення якості освіти під час акредитаційного процесу у критерії оцінки освітньо-професійних програм такого підкритерію, як «забезпечення набуття здобувачами вищої освіти соціальних навичок (soft skills) упродовж періоду навчання, які відповідають цілям та результатам навчання освітньої програми» (підкритерій 2.6) [13, с. 12].
У цьому контексті танцювальні практики, передусім соціальні танці (сальса, бачата, аргентинське танго, свінг тощо), набувають особливої цінності завдяки своїй інтерактивності та акценту на партнерській співпраці. Заняття такими танцями створюють унікальні умови для формування навичок ефективної комунікації та адаптивності, адже в процесі взаємодії учасники координують рухи, розвивають невербальне спілкування, відчуття ритму та взаємної підтримки. Це сприяє розвитку емоційного інтелекту, навичок активного слухання, уміння працювати в команді та приймати рішення в режимі реального часу.
З погляду психології та нейронауки танець є тілесно-орієнтованим методом навчання, що інтегрує когнітивний, емоційний і фізичний досвід. Дослідження показують, що танцювальні практики активізують префронтальні ділянки кори головного мозку, відповідальні за планування, прийняття рішень і контроль емоцій. Крім того, вони стимулюють роботу дзеркальних нейронів, які беруть участь у розвитку емпатії та соціальної взаємодії, а також знижують рівень стресу, підвищуючи психоемоційну стійкість.
Танці виступають тілесно-орієнтованою методикою навчання, яка сприяє інтеграції когнітивного та емоційного досвіду. Наукові дослідження свідчать, що танцювальна діяльність стимулює розвиток префронтальної кори мозку, покращує здатність до концентрації уваги та самоконтролю, активізує дзеркальні нейрони, що відповідають за емпатію. Регулярні танцювальні заняття також допомагають знизити рівень стресу, формуючи емоційну стійкість і психологічну гнучкість.
Окрім знань та культури, танець також є простором для тілесної свободи. У сучасних теоріях влади та біополітики, таких як у працях Мішеля Фуко, зазначається, що контроль над тілом часто здійснюється через зорові механізми — через спостереження та нагляд. Однак внутрішні кінестетичні відчуття залишаються прихованими від зовнішнього контролю [3].
Важливим аспектом є соціокультурна функція танцю. Танцювальні клуби та школи формують середовище довіри та взаємопідтримки, де розвивається здатність вибудовувати соціальні контакти та ефективно взаємодіяти з людьми різного віку та культурних традицій. Соціальні танці виступають не лише інструментом дозвілля, а й засобом інклюзії та розвитку міжособистісних компетенцій.
Характерне для сучасності зростання соціальної ізольованості і відчуження, що загрожують духовною порожнечею і збільшенням не лише фізичних хвороб, а й душевного дискомфорту, може бути значною мірою подолано танцем. Оскільки танцююча людина здатна до глибинного спілкування, танець є дієвим засобом подолання людської роз’єднаності і в цьому відношенні постає своєрідним еталоном ставлення до оточуючого світу, до людей навколо. Багато в чому причини роз’єднаності і байдужості людей один до одного кореняться в нашій неуважності до тих підсвідомих і щирих повідомлень, що виражаються зовні за допомогою рухів тіла. Однак не менш серйозною проблемою при цьому є часта відсутність в адресованих до інших людей рухах тактовності і зацікавленої участі [4, с. 202].
Танець із давніх часів розглядався не лише як форма мистецтва, а й як інструмент відновлення внутрішньої рівноваги людини. Його ритмічна структура, що перегукується з природними циклами світу та біоритмами людського організму, має виразний терапевтичний ефект і сприяє гармонізації психоемоційного стану. Психологи та психотерапевти відзначають, що повторювані рухи та стилізація у танці задовольняють глибинну потребу людської психіки до впорядкування й структуризації досвіду. Завдяки цьому танцювальні практики здатні впливати на внутрішній світ людини, зменшувати напруження та формувати позитивний психоемоційний фон.
В умовах сучасного суспільства, де поширюються тенденції соціальної ізоляції та відчуження, танець набуває нового значення як засіб подолання духовної порожнечі та психологічного дискомфорту. Танцювальні практики формують унікальний простір для глибокої комунікації та емоційної взаємодії, допомагаючи людині відчути зв’язок з оточенням. Вони сприяють подоланню байдужості, розвивають уважність до невербальних сигналів інших людей та виховують тактовність у вираженні власних почуттів. У цьому контексті танець постає не лише мистецьким явищем, а й соціальним інструментом підтримки емоційного здоров’я та суспільної згуртованості.
Соціальні танці (сальса, бачата, аргентинське танго, свінг тощо) є важливим інструментом комунікації, що розвиває навички співпраці, взаємоповаги та адаптації до нових партнерів і ситуацій. Танцювальні спільноти створюють середовище довіри та інклюзії, де формуються навички побудови соціальних зв’язків та командної роботи. Це сприяє розширенню соціального капіталу та культурної обізнаності.
Сучасна практика демонструє активне використання танцю в освітніх і корпоративних програмах для розвитку гнучких навичок. Університети та бізнес-школи запроваджують курси, що поєднують рухову активність з тренінгами емоційного інтелекту та лідерських якостей. У бізнес-середовищі танцювальні заняття є популярним елементом тімбілдінгу, спрямованим на покращення комунікації та довіри в колективі.
Приклади популярних танцювальних форматів свідчать про їх ефективність як моделі розвитку особистісних компетенцій. Так, сальса і бачата тренують здатність до швидкої реакції та імпровізації, що можна порівняти з процесами прийняття управлінських рішень. Аргентинське танго сприяє розвитку уважності та чутливості до партнера, а свінг формує навички командної взаємодії завдяки груповим формам танцю.
Танцювальні практики виходять за рамки дозвілля та перетворюються на ефективний інструмент розвитку soft skills, які є критично важливими в умовах інформаційного суспільства. Їх впровадження у сферу освіти, бізнесу та психологічного тренінгу відкриває нові перспективи для вдосконалення людського капіталу та формування конкурентних переваг.
Зважаючи на різноманітність соціальних танців та їх методологічні особливості, важливо систематизувати їхній вплив на формування окремих соціальних компетентностей. Кожен стиль танцю формує унікальний комплекс навичок, що стосуються комунікації, креативності, емоційної стабільності та культурної чутливості. Це дає змогу підійти до вибору танцювальних практик цілеспрямовано, орієнтуючись на розвиток конкретних здібностей. У таблиці 1 наведено приклади основних видів соціальних танців та їх потенціал у формуванні soft skills, що дозволяє наочно проілюструвати їхню педагогічну та соціальну значущість.
Таблиця 1. Види соціальних танців та їх вплив на розвиток soft skills
Соціальні танці доцільно інтерпретувати як багатовимірний інструмент формування та вдосконалення особистісних і професійних компетентностей у контексті динамічного розвитку сучасного суспільства. Їхня інтегративна природа, що поєднує мистецькі, психотерапевтичні та освітні аспекти, створює комплексне середовище для розвитку емоційного інтелекту, рефлексивного мислення та навичок міжособистісної комунікації.
Танцювальні практики сприяють розвитку соціальних навичок, таких як невербальна комунікація, міжособистісні навички, довіра, повага та етикет, що підтверджується дослідженням, яке виявило статистично значущі покращення в цих аспектах серед учасників соціальних танців [5]. Ці результати свідчать про ефективність соціальних танців як засобу розвитку соціальних навичок і підвищення самооцінки серед різних демографічних груп.
Гнучкість танцювальних практик дозволяє адаптувати їх до формальної системи освіти, корпоративних програм підвищення кваліфікації та психологічних методик особистісного зростання, що підкреслює їхню універсальність і практичну значущість. Таким чином, соціальні танці виступають ефективним чинником підвищення конкурентоспроможності людського капіталу, посилення соціальної інтегрованості та стимулювання культурного розвитку, що робить їх невід’ємним елементом сучасних гуманітарних і соціально-економічних практик.
Отже, танцювальні практики є багатофункціональним засобом розвитку soft skills, необхідних для ефективної соціалізації та професійного зростання в умовах інформаційного суспільства. Вони інтегрують фізичну активність, емоційний досвід та інтелектуальний розвиток, формуючи комплексний підхід до особистісного становлення. Такий метод має високий потенціал для подальшого впровадження у сфері освіти, бізнесу та психології як інноваційний інструмент розвитку людського капіталу.
Література
1. Медвідь Т., Терешенко Н. Формування soft skills у процесі фахової підготовки майбутніх хореографі. Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету. 2021. Випуск (4), 165–178. https://doi.org/10.31499/2307-4906.4.2021.250233
2. Відомості про самооцінювання освітньої програми «Хореографія (за видами)» першого (бакалаврського) рівня вищої освіти Київського університету імені Бориса Грінченка. URL: https://kubg.edu.ua/images/stories/Departaments/nmc.kmn/accred/2021/024_vidomosti.pdf (дата звернення: 07.09.2025).
3. Таємниці руху: як танець став ключем до розуміння тіла і світу. URL : https://surl.li/fxrooe
4. Герц І. І. Танець як засіб засвоєння соціокультурного досвіду. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв : наук. журнал. 2021. № 2. С. 199-204.
5. Гао, М. Оцінка ефективності соціального танцю у формуванні соціальних навичок та самооцінки. Міжнародний журнал освіти та гуманітарних наук. 2024. Випуск 15(1), 394-405. https://doi.org/10.54097/srzf7h83
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Інші наукові праці даної секції
-
ПСИХОЛОГІЯ КОЛІРНОГО ВПЛИВУ
17.09.2025 20:45 -
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОГО БРЕНДУ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ
12.09.2025 11:32 -
ВІТАЛЬНА БЕЗПЕКА ЯК ПЕДАГОГІЧНА КАТЕГОРІЯ В СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА
12.09.2025 10:30
Конференції
Конференції 2025
Конференції 2024
Конференції 2023
Конференції 2022
Конференції 2021
