ФЕНОМЕН «CULTURAL FLATTENING» — ЗВЕДЕННЯ РІЗНОМАНІТНИХ СТИЛІВ ДО СУЧАСНИХ УНІФІКОВАНИХ ФОРМ ХОРЕОГРАФІЧНОГО МИСТЕЦТВА - Наукові конференції
Головна
UA PL EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2011

ФЕНОМЕН «CULTURAL FLATTENING» — ЗВЕДЕННЯ РІЗНОМАНІТНИХ СТИЛІВ ДО СУЧАСНИХ УНІФІКОВАНИХ ФОРМ ХОРЕОГРАФІЧНОГО МИСТЕЦТВА

29.05.2025 12:26

[4. Педагогічні науки]

Автор: Шевцова Ірина Миколаївна, заслужений працівник культури України, доцент кафедри мистецьких дисциплін, Комунальний заклад вищої освіти «Академія культури і мистецтв» Закарпатської обласної ради; Попович Маргарита Юріївна, здобувач освіти першого курсу першого (бакалаврського) рівня вищої освіти кафедри мистецьких дисциплін спеціальність 024 Хореографія галузь знань 02 Культура і мистецтво Комунального закладу вищої освіти «Академія культури і мистецтв» Закарпатської обласної ради


ORCID: 0000-0002-0956-3593 Шевцова І.М.

У XXI столітті мистецтво хореографії перебуває у стані глибокої трансформації, що зумовлена низкою глобальних процесів — передусім інтенсивною глобалізацією, стрімким розвитком цифрових технологій, домінуванням масової культури та комерціалізацією творчості. У цьому контексті дедалі частіше спостерігається явище згладжування культурних, національних і стилістичних відмінностей у хореографії, яке дослідники позначають як cultural flattening - «культурне вирівнювання» Йдеться про процес, за якого багатовікове танцювальне розмаїття зводиться до універсальних, часто спрощених форм, орієнтованих на глобального споживача.

Замість глибоких етнічних, історичних чи ритуальних танцювальних практик у фокусі все частіше опиняються стилі, придатні для комерційного використання, шоу-програм, пластичних перформансів,  відеоплатформ. Така тенденція часто призводить до того, що локальні традиції редукуються до поверхневих елементів — костюму, мелодії чи кількох характерних рухів — без глибокого смислового навантаження. Хореографія втрачає свою функцію як носія культурної пам’яті, мови тіла нації чи етносу.

Актуальність проблеми зумовлена не лише художніми чи стилістичними змінами в танці, а й більш глибокими питаннями культурної ідентичності, національної самосвідомості та збереження нематеріальної культурної спадщини в умовах глобального інформаційного простору. Враховуючи те, що хореографічне мистецтво є одним із найбільш виразних виявів культурного коду нації, втрата автентичних танцювальних форм унаслідок cultural flattening ставить під загрозу не лише мистецтво як таке, а й цілісність культурного простору. З огляду на це, дослідження феномену cultural flattening у хореографії є надзвичайно актуальним. Він потребує міждисциплінарного підходу, що включає аналіз культурної політики, мистецьких практик, соціокультурних процесів і сучасних технологічних впливів. Лише за умов усвідомленого аналізу цього явища можна розробити ефективні стратегії збереження й розвитку хореографічного мистецтва як живої, динамічної, але при цьому культурно укоріненої форми творчості.

Проблема уніфікації культури піднімалася у працях таких дослідників, як А. Аппадурай (концепція «культурних потоків»), Х. Бабба (глобалізація й гібридність), Т. Фрідмана («плоский світ») та ін. У контексті хореографії сучасні автори (M. Banes, A. Foster, L. Desmond) аналізують вплив культурної політики, туризму та масової культури на еволюцію танцю. У вітчизняному мистецтвознавстві питання культурної стандартизації в хореографії порушують О. Чепурко, Н. Кушнір та ін. Проте цілісне осмислення cultural flattening як загрози зникнення хореографічної різноманітності залишається фрагментарним.

Метою дослідження є аналіз феномену cultural flattening у хореографічному мистецтві, виявлення його причин, механізмів реалізації та наслідків для збереження культурної самобутності. Також досліджуються потенційні стратегії протидії згладжуванню стилів і відновлення локального в глобальному.

Поняття cultural flattening (дослівно — «культурне вирівнювання» або «згладжування») утворилось в гуманітарному дискурсі як реакція на наслідки глобалізації, яка поступово нівелює межі між локальними культурами, підпорядковуючи їх загальносвітовим трендам і комерційним стандартам. Це явище передбачає процес редукції культурного розмаїття до спільного, спрощеного, зручного для масового споживання формату. У цьому контексті зникають складні смислові коди, ритуальні контексти, етнічна глибина, які раніше були невід’ємними складовими автентичної культури, зокрема — хореографічного мистецтва.

У сфері хореографії cultural flattening проявляється як поступова втрата регіональних, етнічних та стилістичних особливостей танцю. Замість глибоко закорінених у традицію форм, що передаються з покоління в покоління, утверджуються стандартизовані рухові практики, орієнтовані на візуальну ефектність, комерційність або трендовість. Унікальні ритміко-рухові структури, притаманні певній культурі, замінюються на універсальні жести, які легко відтворити, запам’ятати й поширити у глобальних медіа, особливо на цифрових платформах короткого відео.

Важливим аспектом flattening у хореографії є втрата пластичної мови, характерної для певного народу або соціальної групи. Витонченість рухів японського буто, імпровізаційна свобода африканських племінних танців чи ритуальна символіка українського гопака — усе це може бути зведено до поверхневих форм, позбавлених внутрішнього змісту. Часто відбувається неконтрольоване запозичення елементів з різних культур без розуміння їхньої історії чи функції — так званий культурний еклектизм, який ще більше сприяє згладжуванню відмінностей.

Таким чином, cultural flattening у хореографії не є простою зміною стилів або модою на нові форми. Це глибший соціокультурний процес, що зачіпає саму суть танцю як мови культури, засобу комунікації та збереження ідентичності. Заміна глибинного на поверхневе, локального — на глобальне, оригінального — на уніфіковане ставить перед сучасним хореографічним мистецтвом складне завдання — знайти баланс між доступністю для глобальної аудиторії та збереженням своєї автентичної сутності.

Основними чинниками впливу на сучасне хореографічне мистецтво є медіа-глобалізація. Домінування відеоформату, кліпове мислення, алгоритми TikTok та YouTube сприяють спрощенню хореографічної лексики. Танцювальні школи в різних країнах дедалі більше орієнтуються на спільні «міжнародні» методики, а глобальні стандарти шоу-бізнесу вимагають використання зручних, універсальних танцювальних кодів, міжнародні конкурси часто встановлюють єдині критерії оцінки, які стирають етнокультурні відмінності.

Простежується злиття традиційних етнічних танців із сучасною лексикою (етно-contemporary); спрощення фольклорних танців для сценічної подачі. Можна констатувати виникнення так званих «інтернаціональних» стилів (contemporary, urban dance), що витісняють локальні форми. 

В умовах розвитку новітніх форм перформативного мистецтва проецируються негативні наслідки для традиційної народної хореографії такі як втрата ідентичності, глибини та смислового навантаження творів танцювального мистецтва; поверхневе цитування культури без розуміння її контексту; зниження значення хореографії як носія культурної пам’яті.

Пропозиціями протидії flattening можна вважати розвиток локальних ініціатив та фестивалів автентичного танцю; включення етнокультурної складової до сучасних постановок, а саме інтерпретація традицій у сучасному ключі без втрати змісту; впровадження освітніх програм зі збереження традиційних технік.

Висновки. Феномен cultural flattening є однією з найсерйозніших загроз для автентичного розвитку сучасного хореографічного мистецтва. У процесі глобалізації, що активно стирає національні та стилістичні межі, хореографія як мистецтво тілесного вираження все частіше підпадає під вплив уніфікації, що призводить до спрощення, стандартизації та втрати глибини культурного змісту. Йдеться не лише про зовнішні зміни форми, а про втрату зв’язку між танцем і колективною ідентичністю, історичною пам’яттю, духовними традиціями народу.

Значна частина сучасної танцювальної продукції зорієнтована на міжнародного глядача, алгоритми соціальних мереж, фестивальну або комерційну індустрію, де перевага надається технічно досконалим, але стилістично «безпечним» формам. Такий стан речей ставить перед митцями, педагогами й дослідниками завдання не лише збереження, а й переосмислення автентичного хореографічного спадку в нових умовах.

Протидія явищу flattening можлива лише за умов глибокої культурної обізнаності, критичної оцінки сучасних тенденцій та свідомого творчого підходу. Збереження етнокультурного змісту у хореографії не означає відмову від інновацій — навпаки, йдеться про поєднання нових художніх стратегій з автентичними цінностями. Інтерпретація традицій у сучасному ключі може стати потужним інструментом культурного опору, збереження спадщини та формування діалогу між культурами без втрати глибини й самобутності.

Список використаних джерел:

1.Аппадурай А. Сучасність на великій відстані: культурні виміри глобалізації. — Київ: Основи, 2008.

2.Кушнір Н. Сучасна хореографія як форма міжкультурної комунікації // Мистецтвознавчі записки. — 2022. — Вип. 42. — С. 89–95.

3.Чепурко О. Традиційний танець у просторі глобалізації: загроза уніфікації чи платформа для діалогу? // Культура і сучасність. — 2021. — №3. — С. 61–67.

4.Banes S. Dancing Women: Female Bodies on Stage. — New York: Routledge, 1998.

5.Desmond J. Meaning in Motion: New Cultural Studies of Dance. — Durham: Duke University Press, 1997.

6.Foster S.L. Choreographing Empathy: Kinesthesia in Performance. — London: Routledge, 2011.

7.Friedman T. The World is Flat: A Brief History of the Twenty-first Century. — New York: Farrar, Straus and Giroux, 2005.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2025

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021



Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукова спільнота - інтернет конференції

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Інформаційне суспільство: технологічні, економічні та технічні аспекти становлення