ЕКЗИСТЕНЦІЙНІ ПИТАННЯ ХОРЕОГРАФІЧНОЇ ОСВІТИ У КОНТЕКСТІ СОЦІАЛЬНИХ КРИЗОВИХ ЯВИЩ - Наукові конференції
Головна
UA PL EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2011

ЕКЗИСТЕНЦІЙНІ ПИТАННЯ ХОРЕОГРАФІЧНОЇ ОСВІТИ У КОНТЕКСТІ СОЦІАЛЬНИХ КРИЗОВИХ ЯВИЩ

29.05.2025 11:53

[4. Педагогічні науки]

Автор: Шевцова Ірина Миколаївна, заслужений працівник культури України, доцент кафедри мистецьких дисциплін, Комунальний заклад вищої освіти «Академія культури і мистецтв» Закарпатської обласної ради; Сура Вікторія Михайлівна, здобувач освіти першого курсу першого (бакалаврського) рівня вищої освіти кафедри мистецьких дисциплін спеціальність 024 Хореографія галузь знань 02 Культура і мистецтво Комунального закладу вищої освіти «Академія культури і мистецтв» Закарпатської обласної ради


ORCID: 0000-0002-0956-3593 Шевцова І.М.

У сучасних умовах глобальних соціальних криз хореографічна освіта стикається з низкою екзистенційних викликів, що потребують термінового осмислення. Зокрема, війна в Україні, пандемія COVID-19 та економічна нестабільність, міграційні процеси та глибинні цінності трансформації суспільства кардинально змінили умови функціонування мистецької освіти. Як зазначає ректор Київської муніципальної академії танцю О. В. Стельмах: "Ми переживаємо не лише кризу навчання, а й кризу сенсів - коли традиційні методи викладання втрачають свою ефективність" [5, c. 12]. 

Соціальні кризові явища актуалізують фундаментальні питання щодо сутності та призначення хореографічної освіти. Цінність та релевантність мистецтва танцю в кризовий період формують умови, коли на перший план виходять питання фізичного виживання, безпеки та забезпечення базових потреб суб’єкту соціальної діяльності, як слідство цієї гіпотези виникає сумнів щодо доцільності та пріоритетності мистецької освіти. Яку роль відіграє танець, коли світ охоплений стражданнями та руйнуваннями? Чи не є хореографічна освіта "розкішшю", яку можна відкласти на кращі часи? Відповідь на це питання криється у глибинній потребі людини в експресії, емоційній розрядці, пошуку сенсів та збереженні людяності навіть у найтемніші часи існування суспільства. Танець може стати потужним інструментом психологічної підтримки, засобом вираження травматичного досвіду та утвердження життя. 

Соціальні кризи часто супроводжуються загрозою для культурної спадщини. Війни, вимушена міграція, інформаційні атаки можуть призвести до втрати унікальних танцювальних традицій та форм. Перед хореографічною освітою постає завдання не лише зберегти, а й актуалізувати національне хореографічне мистецтво, знайти нові форми його інтерпретації та репрезентації, щоб воно залишалося живим та значущим для нових поколінь, особливо тих, хто опинився далеко від батьківщини. 

Кризові умови вимагають перегляду традиційних підходів до викладання хореографії. Обмеження, пов'язані з безпекою, дистанційним форматом навчання, психологічним станом учнів та викладачів, змушують шукати нові методики. Як забезпечити якісну фахову підготовку в умовах онлайн-навчання? Як працювати з травмованими дітьми та молоддю засобами танцю? Як інтегрувати в освітній процес цифрові технології не на шкоду живому спілкуванню та практичним навичкам? Актуалізується потреба в розвитку напрямків танцювально-рухової терапії, інклюзивних практик та проектної діяльності, танцювальних перформансів соціального спрямування. Прикладом впровадження програм психологічної підтримки є інноваційний проєкт Київського хореографічного коледжу комплекс вправ арт-терапії для студентів, які постраждали від війни [1, c. 50]. Відображенням соціальнї місії хореографічного мистецтва став проєкт "Танцююча Україна", який об'єднав 50 студій країни для роботи з переселенцями та ветеранами.

Криза може стати каталізатором для переосмислення ролі танцювального мистецтва в суспільстві. Воно може виступати не лише як форма естетичного виховання чи професійної підготовки, а й як засіб соціальної згуртованості, міжкультурного діалогу, волонтерської діяльності та засобу підвищення мотивації щодо громадської діяльності. Хореографічні проекти можуть привертати увагу до гострих соціальних проблем, сприяти збору коштів на гуманітарні потреби, об'єднувати людей навколо спільних цінностей. Відомий хореограф В. Сидоренко відзначає: "У умовах війни постає питання - чи може танець бути пріоритетом, коли йде боротьба за виживання?". [3, c. 30].

Викладач хореографії в умовах кризи перестає бути лише транслятором знань та навичок. Він стає наставником, психологом, фасилітатором, який допомагає учням знаходити опору, долати стрес, розвивати резильєнтність та зберігати віру в майбутнє. Це вимагає від педагогів високого рівня емпатії, професійної гнучкості, готовності до постійного саморозвитку та опанування нових компетенцій. Міграційні процеси, які зрушили стабільність у сфері освіти, що створило кадрову кризу в галузі з початком повномасштабної війни в Україні близько 40% викладачів хореографічних дисциплін були змушені покинути країну. [2, c. 115]. Багато мистецьких шкіл змушені переглядати навчальні плани, збільшуючи частку теоретичних дисциплін за рахунок практики. Школа P.A.R.T.S. у Брюсселі під час пандемії розробила систему "танцювальних капсул" - індивідуальних занять у відкритих просторах, що дозволило зберегти практичну складову навчання [6, c. 42].

Фізичні обмеження Під час пандемії COVID-19 близько 80% хореографічних шкіл світу перейшли на онлайн-формат, що призвело до втрати якості практичних занять. Як зазначає дослідник М. Ковальчук: "Танок - це мистецтво присутності, яке важко передати через екран [4, c. 58]

Але як приклад адаптації до умов форс-мажору Київська муніципальна академія танцю розробила систему "бінарних занять", де викладачі, які виїхали, працюють онлайн разом з педагогами в Україні, що дозволяє зберігати якість навчання. [5, c. 15]

Висновки. Хореографічна освіта стоїть на порозі трансформації. Попри всі труднощі, кризові періоди можуть відкривати й нові можливості для розвитку хореографічної освіти. Демонстрація терапевтичного, об'єднуючого та культурозберігаючого потенціалу танцювального мистецтва може сприяти зростанню його престижу та суспільної підтримки. Необхідність адаптації стимулює пошук нових форм, методів та технологій навчання, що може збагатити освітній процес. Кризові ситуації часто викликають хвилю солідарності та підтримки з боку міжнародної спільноти, що відкриває можливості для обміну досвідом, спільних проектів та стажувань. В умовах невизначеності хореографічна освіта може стати простором для формування життєвих важливих якостей – креативності, критичного мислення, емоційного інтелекту, здатності до співпраці та адаптації і соціалізації. В часи, коли національна культура та ідентичність можуть опинитися під тиском або загрозою знищення, хореографічна спадщина та її осмислення в освітньому процесі набувають особливого значення як фактор національної самосвідомості та єднання.

Як зазначає експерт Л. Петренко: "Криза відкриває нові можливості для переосмислення ролі танцю в суспільстві" [2, c. 120]. Майбутнє галузі залежатиме від здатності поєднувати традиції з інноваціями, технічну майстерність з гуманістичною місією. Зміст освіти має відображати нові реалії. Це вимагає не лише збереження високого рівня фахової підготовки, але й розвитку у студентів гнучкості, адаптивності, стресостійкості, навичок проєктного менеджменту в умовах обмежених ресурсів, а також розуміння соціальної місії митця. Відповіді на екзистенційні питання, що постають перед хореографічною освітою сьогодні, визначатимуть її майбутнє. Це вимагає від педагогів, студентів, управлінців та всього суспільства глибокого переосмислення ролі мистецтва в житті людини та суспільства, особливо в переломні історичні моменти. Хореографічна освіта має не просто вижити в кризових умовах, а й вийти з них оновленою, ще більш значущою та затребуваною, утверджуючи силу мистецтва як джерела життя, стійкості та надії. У часи руйнації та хаосу мистецтво нагадує про вічні цінності краси, гармонії та людського духу. Через танець передаються традиції, історія та душа народу.

Список використаних джерел :

1. Іванова О. М. Хореографічна освіта в Україні: виклики сучасності.  К.: Мистецтвознавство, 2022.  180 с. 

2. Петренко Л. В. Мистецтво в умовах кризи: соціокультурний аспект.  Х.: Фоліо, 2021.  210 с.

3. Сидоренко В. А. Психологія творчості в умовах стресу.  Львів: Світ, 2023.  95 с.

4. Ковальчук М. І. Цифрові трансформації в хореографії.  Одеса: Астропринт, 2020.  134с.

5. Стельмах О. В. Методика викладання хореографії в умовах кризи.  К.: ДУТ, 2023. 67с.



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2025

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021



Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукова спільнота - інтернет конференції

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Інформаційне суспільство: технологічні, економічні та технічні аспекти становлення