РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ: ІНСТРУМЕНТИ ТА ЗАГРОЗИ - Наукові конференції
Головна
UA PL EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2011

РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ: ІНСТРУМЕНТИ ТА ЗАГРОЗИ

27.03.2025 11:33

[2. Економічні науки]

Автор: Титаренко Олексій Анатолійович, здобувач ступеня доктора філософії, Донецький національний університет імені Василя Стуса



В умовах сьогодення національні економіки зіштовхуються з викликами та загрозами, що робить їх вразливими й вимагає від урядів країн розробки шляхів для їх нейтралізації, зокрема через важелі впливу на економічну безпеку. Економічна безпека включає економічні, соціальні, екологічні тощо аспекти, тому проблема її забезпечення є глобальною і актуальною для будь-якої держави. Зміни політичної ситуації в світі вимагають від держав заходів, спрямованих на забезпечення економічної безпеки, забезпечуючи її стійкість.

З часів незалежності України найбільшим викликом економічній безпеці стало вторгнення росії на територію Криму та Донбасу в 2014 р. Результатом цього стало, зокрема, падіння ВВП у 2014-2015 рр. майже на 27% відносно довоєнного рівня [1]. В перші місяці повномасштабного вторгнення економічна безпека України забезпечувалася за рахунок накопичених резервів, об’єднання фінансових зусиль населення, резервів місцевих органів самоврядування та міжнародної підтримки. Затяжна форма агресії призвела до виснаження фінансових ресурсів країни, бізнесу і населення та наростання економічних диспропорцій. Все це свідчить про  актуальність політики держави у забезпеченні протидії дестабілізуючим факторам. 

Регулювання економічної безпеки – це процес, який вимагає застосування державних інструментів, що сприяють підтримці стійкості національної економіки та захисту її від зовнішніх та внутрішніх загроз. Їх ефективність залежить від конкретних умов країни, її економічної структури та зовнішніх викликів. Інструменти регулювання економічної безпеки можна умовно розділити на 3 основні групи: фінансово-економічні, інституційні, правові.

Фінансово-економічні інструменти:

• фіскальна політика, яка визначає податкову систему країни і забезпечує надходження до бюджетів всіх рівнів;

• монетарна політика, яка забезпечує підтримку цінової стабільності в державі, контроль інфляційних процесів і виступає ключовим інструментом антикризового фінансового регулювання [2];

• валютна політика  – інструмент формування валютно-фінансових і кредитних відносин, формування резервних фондів та золото-валютного запасу; 

• структурні реформи, спрямовані на підвищення ефективності економіки та її конкурентоспроможності, усунення дисбалансів;

• інвестиції в інфраструктуру – забезпечують економічну безпеку держави, через безперебійне функціонування сукупності матеріальних об’єктів;

• підтримка МСБ – відіграє важливу роль у створенні робочих місць, інноваціях, підвищенні конкурентоспроможності економіки та забезпеченні соціальної стабільності;

• розвиток науки і технологій – дозволяє підвищити продуктивність праці, створити нові галузі економіки, забезпечити конкурентоспроможність національних товарів і послуг на світовому ринку та покращити рівень якості життя населення;

• міжнародне співробітництво – дозволяє країнам об'єднувати зусилля для вирішення спільних проблем, розширювати ринки збуту, залучати інвестиції та запобігати негативним зовнішнім факторам.

Інституційні інструменти: державні інституції – Уряд як головний суб’єкт, який розробляє економічну політику, закони та регулює економічну діяльність; Центральний банк, що виступає регулятором грошової маси, встановлює облікову ставку та здійснює інші монетарні операції; міністерства (економічного розвитку, фінансів, агрополітики, тощо), які відповідають за конкретні напрямки економічної політики; регуляторні установи, зокрема, антимонопольний комітет, комісія з цінних паперів та фондового ринку; статистичні установи, на які покладені обов’язки щодо збору і обробки статистичних даних про стан економіки, що дозволяє корегувати економічну політику держави, тим самим посилюючи її економічну безпеку. До приватних інституцій, які є інструментами створення системи регулювання економічної безпеки, належать: банки, які надають фінансові послуги суб’єктам економічної діяльності; біржі, що організовують торгівлю цінними паперами, валютою тощо; корпорації та бізнес-асоціації, які створюють робочі місця, інвестують в економіку та об’єднують підприємців для вирішення спільних проблем. Потужним інструментом забезпечення регулювання економічної безпеки держави є міжнародні організації, які допомагають державам долати виклики економічній безпеці. Серед останніх варто згадати Міжнародний валютний фонд (МВФ), який надає фінансову допомогу країнам, що зіштовхнулися з економічними труднощами й консультує з питань економічної політики; Світовий банк – надає кредити на інвестиційні проекти, спрямовані на зменшення бідності і стимулювання економічного зростання та Всесвітня торгова організація (ВТО), яка розробляє правила міжнародної торгівлі та вирішує торговельні спори.

Правові інструменти. Законодавство, що регулює економічну діяльність, охоплює захист власності, регулювання фінансових операцій та боротьбу з економічними злочинами. Правові норми мають бути чітко сформульовані та адаптовані до сучасних умов, щоб успішно протидіяти загрозам, таким як корупція, ухилення від податків та незаконний обіг капіталів тощо. Для регулювання економічної безпеки держави правові інструменти створюють чіткі правила гри на економічному полі, захищають права власності, забезпечують стабільність і передбачуваність економічних відносин [2]. Законодавчі органи – створюють правову основу формування економічної системи держави шляхом розробки та прийняття економічних законів, забезпечують контроль за їх виконанням, формують засади політики держави в сфері економіки, тощо. Правоохоронні органи – відповідають за профілактику, виявлення, розслідування та притягнення до відповідальності осіб, які вчиняють економічні злочини.

Існування і розвиток української держави супроводжується низкою політичних криз, які суттєво вплинули на її економічний, соціальний та політичний розвиток. Помаранчева революція, Євромайдан, російська агресія та анексія Криму 2014 р.; політичні кризи 2014-2019 рр. пов’язана з боротьбою різних політичних сил за владу; повномасштабне вторгнення росії в Україну в 2022 р. [3]. З нестабільністю політичного середовища в Україні пов’язаний вплив на економічну безпеку через рівень довіри до державних інституцій, який у 2021-2024 рр. не перевищував 25%. Високим був рівень довіри тільки до збройних сил – до 96% та Служби безпеки України – до 63% [4].

Серед успадкованих особливостей економічної системи  є високий рівень корупції [5], тіньова економіка, обсяги якої оцінюються в діапазоні 36-28% рівня реального ВВП [6]. Економіка української незалежної держави характеризується високою залежністю від експорту сировини, що посилюється низьким рівнем технологічності (в рейтингу індустріальної конкурентоспроможності СІР у 2021 р. Україна посідала 69 місце серед країн світу) [7]. Від Радянського Союзу Україна успадкувала проблему соціальної нерівності: за даними пенсійного фонду, у 2022 р. відсоток працівників, які отримували до 5 тис. грн. на місяць становив 18%, тих хто отримував понад 75 тис. грн. на місяць – 0,9% [8].  Таким чином загрози розвитку економіки України як об’єкта регулювання економічної безпеки поділяємо на: внутрішні (корупція; тіньова економіка; низький рівень інвестицій соціальна нерівність, низький рівень довіри до державних інститутів); зовнішні (російська агресія; енергетична залежність України від імпорту енергоресурсів).

Висновки. Розглянуто регулювання економічної безпеки, виокремлено групи викликів й загроз економічній безпеці та окреслено інструменти для їх регулювання. Констатовано, що внутрішні загрози значною мірою залежать від політики держави та задіяння відповідних внутрішніх важелів і інструментів, зовнішні загрози є більш проблемними з точки зору їх регулювання за допомогою внутрішніх інструментів та можуть бути скореговані через задіяння зовнішніх важелів впливу та міжнародного співробітництва.

Література:

1. Валовий внутрішній продукт України з 2012 по 2023 рр. Мінфін. Офіційний сайт URL: https://index.minfin.com.ua/ua/economy/gdp/ (дата звернення 09.02.2025)

2. Заїчко, І., Мигович, Т., & Криховецька, З. (2024). Роль монетарної політики та банківського сектору в системі антикризового фінансового управління. Економіка та суспільство. (59). 2024. URL: https://economyandsociety.in.ua/index.php/journal/article/view/3375/3302

3. Кризи політичного розвитку в Україні: причини, зміст і способи нівелювання : монографія / авт. кол.: Г. І. Зеленько (керівник, наук. ред.), Р. В. Балабан, С. Г. Брехаря, Л. Л. Кияниця, О. Ю. Кондратенко, Н. В. Кононенко, Т. М. Ляшенко. Київ : ІПіЕнД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2022. 352 с.

4. Грушецький А. Динаміка довіри соціальним інституціям у 2021-2024 роках. Київський міжнародний інститут соціології. [електронний ресурс] 09.01.2025. URL: https://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1467&page=1 (дата звернення 15.02.2025).

5. Індекс сприйняття корупції: український стрибок. Аналітичні матеріали. Коаліція Реанімаційний Пакет Реформ. 31.01.2024. URL: https://rpr.org.ua/news/indeks-spryyniattia-koruptsii-ukrainskyy-strybok/ (дата звернення 15.02.2025).

6. Тіньова економіка. Загальні тенденції. Міністерство економіки України. Аналітична записка. Жовтень 2022. URL: https://me.gov.ua/download/74e86de5-126a-4849-94d5-7d4ea048e4b8/file.pdf (дата звернення 15.02.2025).

7. Оцінки індустріальної конкурентоспроможності економіки та технологічного потенціалу у промисловості України.  Національний інститут стратегічних досліджень. 12.08.2024. URL: https://niss.gov.ua/doslidzhennya/ekonomika/otsinky-industrialnoyi-konkurentospromozhnosti-ekonomiky-ta?__cf_chl_tk=htTcumnypl0mjGbnCP.vTGCwRgm. dSp2iwZYJTaf2F0-1740324694-1.0.1.1-8Gvd8Kt1e5kJPqpuTcQ5WoNMVhxTrLbXDl3nAwq VD1Q (дата звернення 23.02.2025)

8. Два мільйони українців отримують зарплату менше мінімальної, їх кількість зростає, – Пенсійний фонд  Бізнес Цензор. [електронний ресурс] 13.04.2023. URL: https://biz.censor.net/news/3411906/dva_milyiony_ukrayintsiv_otrymuyut_zarplatu_men

she_minimalnoyi_yih_kilkist_zrostayepensiyinyyifond (дата звернення 09.02.2025)

______________________________________________

Науковий керівник: Прямухіна Наталія Валентинівна, Доктор економічних наук, професор, Донецький національний університет імені Василя Стуса

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2025

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021



Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукова спільнота - інтернет конференції

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Інформаційне суспільство: технологічні, економічні та технічні аспекти становлення