СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМКИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ АГРАРНИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ В УМОВАХ КРИЗИ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ - Наукові конференції
Головна
UA RU EN

Вас вітає Інтернет конференція!

Вітаємо на нашому сайті

Рік заснування видання - 2011

СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМКИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ АГРАРНИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ В УМОВАХ КРИЗИ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

16.09.2024 16:00

[2. Економічні науки]

Автор: Пелих Сергій Олегович, аспірант, Сумський національний агарний університет, м. Суми


Сучасний світ переживає кризу глобалізаційних процесів, яка впливає на всі сфери економіки, включно з аграрним сектором. Економічні шоки, зміни клімату, пандемії, політична нестабільність і геополітичні конфлікти створюють нові виклики для аграрних підприємств. У таких умовах ефективне управління цими підприємствами вимагає розробки та впровадження нових стратегій, які можуть забезпечити стабільність, конкурентоспроможність і сталий розвиток.

Глобалізація мала істотний вплив на аграрні підприємства, зокрема через відкриття нових ринків, поліпшення технологій та збільшення можливостей для міжнародної торгівлі. Проте кризи глобалізації, такі як порушення логістичних ланцюгів, обмеження на міжнародну торгівлю та нестабільність на світових ринках, негативно впливають на аграрний сектор.

Гришова І.Ю. та Гнатьєва Т.М. зазначають, що основними ризиками, з якими стикаються аграрні підприємства в умовах глобалізації, є:

1. Економічні ризики, що зумовлюють коливання цін на сільськогосподарську продукцію. Нестабільні ринки можуть призводити до значних змін цін на аграрну продукцію, що впливає на прибутковість підприємств.

2. Логістичні ризики, які призводять до перебоїв у ланцюгах постачання. Кризи глобалізації, зокрема, під час пандемії COVID-19, призвели до значних затримок у поставках сировини та обладнання.

3. Кліматичні ризики. Глобальні зміни клімату призводять до втрати врожаїв, нестабільності сезонів та збільшення ризиків для сільськогосподарського виробництва [2].

Поширення глобалізаційних процесів та інтеграція України у світове господарство створило підґрунтя для виходу вітчизняних підприємств на міжнародний ринок та пошуку нових моделей побудови бізнесу. За таких умов особливої актуальності набуває проблема розробки стратегії розвитку підприємства [1].

Що стосується аграрних підприємств, то вони потребують стратегій, що дозволять забезпечити стійкість і ефективне функціонування. На нашу думку, серед ключових напрямів можна виділити наступні.

По-перше – це диверсифікація виробництва та ринків збуту. Одна з основних стратегій управління в кризовий період полягає у зменшенні залежності від окремих ринків або продуктів. Аграрні підприємства мають розширювати асортимент продукції, впроваджувати інновації у виробництво та знаходити нові ринки збуту.

По-друге, максимальна цифровізація та автоматизація виробничих процесів. Впровадження цифрових технологій та автоматизованих систем управління дозволяє підприємствам підвищити ефективність, точність обліку і контролю, а також зменшити витрати. Наприклад, використання дронів для моніторингу полів або систем розумного поливу сприяє зменшенню витрат на ресурси та підвищенню врожайності.

Також важливим є застосування стійких та екологічно безпечних практик. З огляду на зміну клімату та загрозу природним ресурсам, аграрним підприємствам необхідно інтегрувати стійкі екологічні практики. Органічне землеробство, використання біотехнологій та альтернативних джерел енергії дозволяють зменшити вплив на довкілля і підвищити репутацію підприємств на міжнародних ринках.

Не менш важливим є підтримка фінансової стійкості підприємств та формування ефективної системи ризик-менеджменту. Фінансова стійкість є критичним фактором у періоди кризи. Аграрні підприємства повинні впроваджувати системи управління ризиками, що включають страхування врожаїв, хеджування валютних ризиків, а також побудову фінансових резервів для подолання форс-мажорних обставин.

Відмічаємо також і розвиток партнерства та кооперації. В умовах глобальних викликів аграрні підприємства можуть розвивати стратегічні партнерства і кооперацію з іншими гравцями ринку. Це може бути спільне використання ресурсів, обмін технологіями або розширення доступу до нових ринків через альянси.

Останні роки показали, що аграрні підприємства, які змогли адаптуватися до нових реалій, успішно подолали кризові періоди. Наприклад, компанії, що інвестували в автоматизацію та цифровізацію, змогли мінімізувати збитки від пандемії. У той час, як підприємства, що активно диверсифікували ринки збуту, стали менш вразливими до коливань на міжнародних ринках.

Таким чином слід констатувати, що в умовах глобалізаційних процесів аграрні підприємства стикаються з новими викликами, що вимагають від них гнучкості, інноваційності та стійкості. Ключовими стратегіями для успішного управління є диверсифікація, цифровізація, стійке виробництво, фінансова стійкість та партнерство. Ці підходи дозволяють не лише зберегти конкурентні позиції на ринку, але й забезпечити довгострокову стійкість та розвиток аграрних підприємств в умовах невизначеності.

Література

1. Гармаш Р. Стратегії розвитку промислових підприємств у світлі глобалізаційних процесів. Академічні візії. 2023, №17. URL: www.academy-vision.org/index.php/av/article/view/200/179

2. Гришова І. Ю., Гнатьєва Т. М. Управління ризиками у контексті стратегії антикризового управління. Український журнал прикладної економіки. 2016, Том 1, № 3. С. 32-40. 



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Інші наукові праці даної секції

Конференції

Конференції 2024

Конференції 2023

Конференції 2022

Конференції 2021



Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукова спільнота - інтернет конференції

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Інформаційне суспільство: технологічні, економічні та технічні аспекти становлення