МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ ЯК СКЛАДОВА СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ
05.06.2024 23:22
[2. Економічні науки]
Автор: Нагаєва Галина Олександрівна, кандидат економічних наук, доцент, Державний біотехнологічний університет, м. Харків; Габріелян Гліб Левонович, здобувач ОКР «бакалавр», Державний біотехнологічний університет, м. Харків; Проценко Єлизавета Дмитрівна, здобувач ОКР «бакалавр», Державний біотехнологічний університет, м. Харків
Розвиток медичного страхування є запорукою досягнення високих соціальних стандартів життєдіяльності суспільства та платформою для здійснення реформ у системі охорони здоров'я. Досвід розвинених країн показує, що саме медичне страхування відіграє позитивну роль у підвищенні якості надання медичних послуг. При цьому відбувається залучення до сфери охорони здоров’я необхідних додаткових ресурсів, посилюється захист прав та інтересів громадян у загальній системі соціального захисту.
Проведений аналіз наукових категорій «медичне страхування» та «соціальне страхування», які формують зміст відповідних правовідносин, дає підстави стверджувати, що вони співвідносяться лише термінологічно, проте за основними ознаками суб’єктний склад та їх правове становище, механізм забезпечення, порядок формування фондів і механізм їх витрачання, підстави виникнення - не збігаються. Проте, неможливо заперечувати і той факт, що поряд з розбіжностями між соціальним і комерційним медичним страхуванням є спільні риси: однакова економіко-правова природа та мета здійснення, що доводить, що вказані категорії є конгруентними, а отже можуть і повинні застосовуватися в державі як паралельні системи захисту майнових інтересів заінтересованих осіб в разі настання несприятливих випадків [1].
Соціальне страхування, як і комерційне страхування, які забезпечуються страховою діяльністю, має дві форми: обов’язкову та добровільну. Обов’язкове соціальне страхування – державне, відрізняється від обов’язкового особистого таким: є тільки державним; страховики функціонують на паритетних засадах; принципами субсидування, забезпечення рівня життя, не нижче прожиткового мінімуму; характером забезпечення; сферою дії; підставами організації (соціальний ризик); засобом встановлення (імперативний) та соціально-правовою природою страхових внесків.
Соціально-правова природа страхових внесків проявляється в тому, що вони є одночасно гарантією соціального забезпечення конкретної особи та джерелом коштів солідарної системи. Відповідно до законодавства на добровільне соціальне страхування поширюються принципи загальнообов’язкового, особи набувають статусу застрахованих, як за загальнообов’язковим, що свідчить про державність добровільного страхування.
Призначенням медичного страхування як форми соціального захисту інтересів фізичних осіб у разі втратити ними здоров’я є компенсація витрат, що зумовлені оплатою медичної допомоги (медичних послуг) та інших витрат пов’язаних із підтримкою здоров’я (консультуванням, амбулаторним лікуванням, придбанням медикаментів, проведенням профілактичних та реабілітаційних заходів тощо).
Опрацювання нормативних документів засвідчило наявність неузгодження у частині фінансування. Згідно з чинним законодавством, єдиний внесок на загальнообов’язкове соціальне страхування (ЄСВ) призначений у т.ч. і для забезпечення медичного страхування. Однак, звернення до Постанови Кабміну України, яка регламентує відсотковий розподіл ЄСВ, показало, що має місце лише розподіл коштів на страхування на випадок безробіття; у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності й від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; пенсійне страхування.
Проведений аналіз стану медичного страхування в Україні, дав змогу констатувати, що наразі існує низка перешкод та проблем, пов’язаних із його розвитком. Серед них можна виділити такі: недостатній рівень поінформованості усіх верств населення щодо можливостей медичного страхування; відсутність дієвих механізмів контролю за використанням фінансових ресурсів медичної галузі; зниження рівня доходів та підвищення рівня безробіття, що безпосередньо впливає на загальний рівень життя населення й, відповідно – на можливість внесення коштів у медичне страхування; неузгоджена і недосконала нормативно-правова база медичного страхування; неготовність наявної інфраструктури системи охорони здоров’я до надання відчутних переваг в отриманні медичних послуг застрахованими особами та інші [2].
Медичне страхування є важливим джерелом фінансування охорони здоров’я, ефективним засобом збереження генетичного потенціалу нації. Соціальне страхування є універсальним явищем, яке поєднує, взаємоузгоджує та реалізовує інтереси основних рушійних сил суспільства – людського капіталу, виробничого капіталу і держави, і без якого жодна модель економічної системи не може успішно розвиватись. Для ефективного впровадження механізму соціального захисту населення в Україні необхідно визначити стратегічні цілі та оптимальні показники здоров'я населення, забезпечити координацію взаємодії всіх структур, що функціонують в системі охорони здоров'я, розробити стратегічні та поточні плани розвитку охорони здоров'я і системи його фінансового забезпечення, оцінити економічну та соціальну ефективність діяльності мережі лікувально-профілактичних закладів і фінансових інститутів.
Література
1. Шандар А. М., Кирилюк В.В. Медичне страхування в системі соціального забезпечення України. ГЕВ. Тернопіль: ТНТУ, 2023. Том 85. № 6. С. 148–154.
2. Пацурія Н. Б. Науково-правовий дискурс щодо проблем та перспектив запровадження в Україні обов’язкового медичного страхування. Право і громадянське суспільство. URL: https://coordynata.com.ua/naukovo-pravovij-diskurs-sodo-problem-ta-perspektiv-zaprovadzenna-v-ukraini-obovazkovogo-medicnogo-strahuvanna