ОСНОВНІ ПІДХОДИ І МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ КОЛІРНОГО ВПЛИВУ НА ПСИХОЕМОЦІЙНИЙ СТАН ОСОБИСТОСТІ
11.05.2022 01:30
[1. Информационные системы и технологии]
Автор: Корбан Юрій Вікторович, викладач, Комунальний заклад «Одеський художній коледж ім. М.Б. Грекова», м. Одеса; Відділення «Живопис»; Корбан Ганна Володимирівна, викладач, Комунальний заклад «Одеський художній коледж ім. М.Б. Грекова», м. Одеса; Відділення «Живопис»
Як відомо, процес вибору дослідницьких процедур є основоположним при отриманні теоретичного і практичного результату дослідження. Глибина вивченості обраного напрямку дослідження визначається рівнем методологічної забезпеченості, що включає вихідні вимоги і принципи, теоретичне обґрунтування використовуваних методів, алгоритмів і процедур дослідження що виконувалось. Теоретичне обґрунтування та опис дослідницьких процедур ґрунтується на логічному аналізі їх характерних ознак – важливості, актуальності, наукової новизни, реалізації теоретичних положень, наукових і практичних результатів, відповідно фактів дійсності обраного наукового напрямку. Вплив світла на око (світлове відчуття) в значній мірі залежить від довжини хвилі. При цьому біле світло охоплює весь видимий діапазон довжин хвиль ∆λ = 0,40...0,75 мк, а функція видности має певну залежність від довжини хвилі. Видність характеризує чутливість середнього нормального людського ока до випромінювання кожної довжини хвилі з усього діапазону. Найбільш чутливе око до впливу зеленої хвилі ( мк), для якої функція видности приймається рівною одиниці. Зорова оцінка при одному і тому ж потоці світлової енергії для інших довжин хвиль менше, тоді як функція видности менше одиниці і вона обернено пропорційна величинам енергетичних потоків Q, які викликають однакове за інтенсивністю зорове відчуття. Згідно з [1] ця залежність виражається наступним чином:
Чим менше значення функції видноти
, тим більше повинна бути енергетична потужність для отримання значного відчуття такої ж інтенсивності. Під світимістю розуміється світловий потік, який випромінюється або розсіюється одиницею поверхні за всіма напрямами.
Видність характеризує розсіяння (випромінювання) світла даною ділянкою поверхні за всіма напрямками. Для характеристики випромінювання (розсіяння світла в заданому напрямку служить яскравість В (свіча/м2), яка різна для різних напрямків. У природному падаючому білому світлі інтенсивність коливань різних напрямків однакова. У той же час, оскільки поле самої художньої картини не є самосвітним, його кольоровість не залежить від яскравості світла яке його висвітлює. Кожна елементарна ділянка колірного поля картини може характеризуватися певною кольоровою гамою (кольоровістю), а кількісно координати кольору, які позначимо через Q, U, V , пропорційні кількості червоного, зеленого і синього (Ч, З та С) основних кольорів. Яскравість кожного елемента колірного поля картини являє собою зважену суму значень координат кольору:
де α 1, α 2 , α 3, - вагові коефіцієнти кольору, що представляють собою параметри еліпса поляризації кольорової хвилі.
Координати кольору необхідні для зрівнювання кожного колірного елемента картини. Існує кілька визначень кольорових контурів, у відповідності з якими контур на кольоровому зображенні відображає тільки перепад яскравості. Однак таке визначення виключає контури, пов'язані з постійною яскравістю, тому найбільш прийнятним визначенням кольорових контурів у системі координат Q, U, V (Ч, З, С) є значення перепаду ступеня поляризації кольорової хвилі. Сегментацію кольорового зображення полотна картини досить просто в реалізації проводити за параметрами поляризації (кольоровості) Q, U, V , які характеризують картину як об'єкт у цілому.
Література
1. Корбан Ю.В. Поляризационный принцип распознавания цвета / Ю. В. Корбан // Науковий вісник. – Одеса: ПНПУ ім. К.Д. Ушинського. – 2012. - №11-12. – С.70-77.