ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ КАПІТАЛ ЯК ОСНОВА ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ
07.02.2023 12:22
[2. Экономические науки]
Автор: Іванова Тетяна Миколаївна, кандидат економічних наук, доцент, Київський національний університет будівництва і архітектури, м. Київ
В основі формування та розвитку інноваційної економіки країни, що знаходиться під впливом цифровізації та інформаційних технологій, лежить співвідношення між людським та фізичним капіталом, проте саме інтелектуальному капіталу відведено пріоритетне місце. Так, за даними Всесвітнього банку, у складі національного багатства США виробничі фонди складають 19%, природні ресурси – 5%, людський капітал – 76%. Така тенденція спостерігається і у Західній Європі – 23%, 3% та 74% відповідно [1, с.256].
Аналіз літературних джерел щодо сутності інтелектуального капіталу дозволив визначити його як комплекс взаємопов’язаних ресурсів, що не мають матеріальної форми (нематеріальні ресурси) та можливостей учасників процесу задля створення інноваційних продуктів, що забезпечують отримання в майбутньому економічних вигід від його ефективного використання, сприяючи розвитку інноваційної економіки.
Запорукою ринкової стійкості підприємств є не лише формування інтелектуального капіталу, але й ефективне управління ним, оскільки саме він є основою створення доданої вартості.
У структурі інтелектуального капіталу прийнято виділяти інтелектуальний потенціал (ресурс), який у свою чергу, складається з людських ресурсів (інтелектуальної сили) та інтелектуальних ресурсів (інтелектуального продукту) [2, с.83]. Інтелектуальний потенціал розглядають як сукупність висококваліфікованих фахівців, що спроможні знаходити та впроваджувати новітні технології та мають високі моральні якості. Інтелектуальний продукт – це результат розумової, інтелектуальної праці та інтелектуально-інноваційної діяльності.
Інтелектуальний капітал відносять до нематеріальних активів підприємств в площині взаємодії його складових елементів, таких як авторське право, торгова марка, бренд, патенти, гудвіл, знання тощо.
Світовий досвід свідчить про те, що саме інтелектуально багате суспільство, з потенціалом людського розуму виступає гарантом високого рівня життя народу та процвітання держави. Саме тому держава повинна створити засади для забезпечення гідних умов розвитку та рівня життя свого інтелектуального потенціалу з метою недоцільності пошуку кращих умов у сусідніх країнах.
Для забезпечення формування та функціонування інтелектуального капіталу як основного фактору розвитку інноваційної економіки потрібне його регулювання на макро-, меезо- та мікрорівнях. Так, держава здійснює регуляторну діяльність та законодавчий вплив на регіони та підприємства з метою створення ділового клімату, що сприяє розвитку малого та середнього бізнесу у сфері інновацій та підвищення конкурентоспроможності продукції. На регіональному рівні відбувається поділ інвестиційних ресурсів для проведення науково-дослідних робіт, надання субсидій підприємствам, доступу до необхідних ресурсів на пільгових умовах для стимулювання їх до інноваційної діяльності. В свою чергу, підприємства мають можливість мотивувати своїх працівників до творчої та винахідницької діяльності відповідно до загальної інноваційної стратегії підприємства.
Така комплексна підтримка сприяє зміцненню конкурентного середовища на внутрішньому та зовнішньому ринках, зростанню національного багатства, підвищує інвестиційну привабливість для іноземного інвестування та, як наслідок, є запорукою підвищення якості та рівня життя населення України.
Література
1. Житченко Г.О. Сутність та визначення поняття «інтелектуальний капітал». Економіка і суспільство. 2017. №12. С.255-259.
2. Манухіна М.Ю. Інтелектуальний капітал і його роль у формуванні інноваційної економічної системи. Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. 2016. №6 (230). С. 82-86.