ОСОБЛИВОСТІ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ
01.02.2023 17:07
[2. Экономические науки]
Автор: Сливінська Оксана Богданівна, кандидат економічних наук, доцент кафедри обліку і аудиту, Відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України «Бережанський агротехнічний інститут», м. Бережани; Боднар Ореста Володимирівна, кандидат економічних наук, доцент кафедри обліку і аудиту, Відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України «Бережанський агротехнічний інститут», м. Бережани
Туризм – один із видів активного відпочинку, поширений з різною інтенсивністю практично у всіх країнах світу. Надання туристичних послуг, як правило, є формою підприємницької діяльності, тобто передбачає отримання прибутку. Туризм є стабілізатором налагодження стосунків між країнами, чинником підвищення престижу країни в міжнародному співробітництві.
Туристична сфера в Україні охоплює широку мережу суб’єктів основних і супутніх послуг, вдосконалює форми організації та управління, диверсифікує види туристичної діяльності і збільшує обсяги послуг.
За своєю сутністю туризм є особливим видом підприємницької діяльності. Відповідно його сутність можна трактувати як самостійну, ініціативну і системну діяльність суб’єктів ринку туристичних послуг спрямовану на створення туристичного продуту з метою забезпечення потреб туристів і отримання прибутку.
З точки зору підприємницьких теорій туризм має низку особливостей сутнісного, функціонального та організаційного характеру. Його відрізняє: багатоцільова спрямованість діяльності, і відповідно, багатофункціональність; різноманітність форм організації та управління; широкий діапазон взаємозв’язків і відносин внутрішнього і зовнішнього характеру; активна інноваційна діяльність; високий рівень економічних, соціальних політичних, фінансових, міжнародних ризиків.
Зазначені особливості вимагають комплексного і збалансованого підходу до організації туристичного бізнесу.
Так, багатоцільова спрямованість туристичної діяльності передбачає забезпечення духовних, культурних, оздоровчих, професійно-ділових та інших потреб туристів, причому. різних вікових категорій і соціальних груп. Словом, туристична діяльність носить переважно гуманістичний характер. Відповідно державна політика на цьому напрямі вимагає суттєвої активізації і глибоких коректив. Йдеться, насамперед, про забезпечення економічної доступності різних верств населення до туристичних послуг. Сімейна бюджетна статистика показує, що витрати на послуги крім комунальних неприпустимо малі, а про туризм і не згадується. Суттєвого розширення та якісного оновлення вимагає інфраструктурне забезпечення туристичної діяльності.
Система державного регулювання в сфері туризму не враховує гуманістичного характеру туристичної діяльності і орієнтована, переважно, на комерційну складову, тому вимагає перегляду.
Очевидною особливістю туристичного бізнесу є високий рівень ризикованості базових і супровідних суб’єктів в процесі реалізації своїх функцій. Для цієї сфери характерний весь спектр ризиків, зумовлених економічною, соціальною, політичною, міжнародною ситуацією, кризами, інфляціями, санкціями, форс-мажорними обставинами і навіть, метеорологічними умовами.
Механізми подолання ризиків в туристичній діяльності тільки формуються тому суб’єкти туристичного бізнесу щорічно потерпають значні збитки.
Таким чином, туризм як сфера бізнесу розвивається в Україні за законами підприємництва і вписується в базові підприємницькі принципи, проте його особливості слабо розкриті в підприємницьких теоріях, недостатньо враховуються в регуляторній політиці, механізмах взаємодії зі суміжними структурами, інвестиційно-інноваційної діяльності, програмних документах розвитку регіонів. Вирішення зазначених проблем вимагає сумісних зусиль
Література
1. Дахно І.І. Міжнародна економіка. К.: МАУП, 2002. 216 с.
2. Смирнов I.Г. Логістика туризму. К.: Знання, 2009. 444 с.
3. Ткаченко Т.І. Сталий розвиток туризму: теорія, методологія, реалії бізнесу: монографія. К: Київ. нац. торг. ек. університет, 2006. 537 с.