ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВ
18.10.2022 11:58
[2. Экономические науки]
Автор: Гудзь Тетяна Павлівна, доктор економічних наук, професор кафедри фінансів та банківської справи, Вищий навчальний заклад Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі»; Проскурня Назар Вікторович, аспірант, Вищий навчальний заклад Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі»
У перекладі з англійської «сталий розвиток» (sustainable development) означає «розвиток, що підтримується». За компетентною думкою науковців в контексті цієї підтримки мова йде про здатність утримувати рівновагу [1, 2]. Сталий розвиток підприємства є комплексним поняттям, яке залежить від великої кількості економічних, екологічних і соціальних факторів. Нині підприємства України мають будувати систему управління підприємством на засадах сталого розвитку, адже саме таке управління сприяє забезпеченню його фінансової стійкості, конкурентоспроможності, ефективному функціонуванню на ринку, організації виробництва, орієнтованого на зменшення шкідливих викидів в атмосферу та зниження матеріаломісткості виготовлення продукції, покращенню робочих місць працівників та зростанню соціального рівня населення. Саме діючий механізм сталого розвитку дає змогу підприємствам не тільки легко адаптуватися до змін навколишнього середовища, але й постійно розвиватися.
Основою сталого розвитку підприємств є поєднання трьох складових частин, а саме економічної, соціальної та екологічної. Ключовою ідеєю сталого розвитку є пошук такого співвідношення природокористування й соціально-економічного розвиту, яке б забезпечило ефективне використання природних ресурсів, підтримувало екологічну безпеку суспільства та гарантувало необхідну якість життя й добробут населення [3, с. 186].
З мeтoю пepeхoду вiтчизняних пiдпpиємcтв нa мoдeль cтaлoгo poзвитку нeoбхiднo дoтpимувaтиcь нacтупних принципів, ключовими серед яких є такі [4, с. 178]: принцип безпеки розвитку – робить акцент на необхідності протидії впливу зовнішнього й внутрішнього середовища; принцип взаємозв’язку продуктивних сил й виробничих відносин – визначає основу для оцінки результативності роботи персоналу, адже продуктивність праці є сутнісною характеристикою економічної системи; принцип екологічності – наголошує на необхідності розвитку підприємства з урахуванням збереження навколишнього середовища й ресурсної бази); принцип інноваційності – як джерело саморозвитку підприємства, пошуку нових варіантів більш ефективного використання наявних ресурсів; принцип соціальної відповідальності за виконання місії перед суспільством [1, с. 215]; пpинципи пpoзopocтi тa відкритості (обов’язкове проведення екологічної експертизи та аудиту на підприємстві) .
Отже, cтaлий poзвитoк пiдпpиємcтвa є cклaднoю eкoнoмiчнoю кaтeгopiєю, aджe знаходить своє відображення у досягненні систем цілей (соціальних, економічних, технічних і екологічних) на основі послідовного здійснення принципу відповідальності перед суспільством. У цьому випадку прибуток не є кінцевою метою управлінської діяльності. Забезпечення динамічної рівноваги виступає шляхом забезпечення засад сталого розвитку підприємства. Іншими словами, сталий розвиток – це рух підприємства від одного рівноважного стану до якісно іншого, вищого за якістю та рівнем розвитку стану рівноваги. Саме динамічна рівновага і сталий розвиток утворюють спільний позитивний причинно-наслідковий зв’язок у функціонуванні підприємства.
Література
1. Геєць В. М. Пріоритети національного економічного розвитку в контексті глобалізаційних викликів: монографія. Київ : Київськ. нац. торг.- екон. ун-т, 2008. 389 с.
2. Гудзь Т. П. Теорія і методологія формування фінансової рівноваги підприємства: монографія. Полтава: ПУЕТ, 2018. 463 с.
3. Дем’яненко Т. І. Сталий розвиток вітчизняних підприємств в сучасних економічних умовах. Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія : Економіка і управління. 2020. Т. 31(70), № 2(1). С. 185-188.
4. Шандова Н. В. Принципи формування умов сталого розвитку промисловості. Бізнес Інформ. 2013. № 6. С. 176-181.