ТИПОЛОГІЯ ФІНАНСОВОГО ШАХРАЙСТВА В БЮДЖЕТНІЙ СФЕРІ
17.10.2022 12:56
[2. Экономические науки]
Автор: Чапко Тетяна Сергіївна, студентка 2 курсу магістратури, Львівський національний університет ім. Івана Франка, м. Львів
Поширення процесів фінансового шахрайства впродовж останнього десятиліття у всіх галузях економіки набуло особливої значущості, позаяк ця проблема стала однією із ключових загроз економічній безпеці нашої країни. А тому відшукування методів виявлення, протидії та нейтралізації загроз національній безпеці держави, спричинених наслідками фінансового шахрайства, є досить актуальним на сьогодні. У цьому сенсі бюджетна сфера є прискіпливим об’єктом уваги шахраїв.
Як відомо, бюджетну сферу формують галузі (а це і охорона здоров’я, освіта, ЖКГ, соціальний захист і соціальне забезпечення АПК, оборонний комплекс, енергетика й ін.), що фінансуються за рахунок коштів бюджетів різних рівнів (державний/ місцеві). Формування, розподіл та ефективне використання бюджетних коштів – запорука функціонування бюджетної сфери, забезпечення її життєдіяльності, а отже, і створення умов макроекономічної стабільності. Порушена проблема набула особливої ваги в Україні впродовж останнього десятиліття, внаслідок того, що криміналізація економіки (яка тісно пов’язана із фінансовим шахрайством) стала однією із домінуючих загроз для економічної безпеки країни.
Злочинами у бюджетній сфері України є передбачені Кримінальним кодексом України суспільно небезпечні винні діяння, вчинені суб’єктами злочину в області діяльності, пов’язаної з формуванням, розподілом і використанням бюджетних коштів, а також у зв’язку з розпорядженням державним і комунальним майном[1].
Загалом для бюджетної сфери характерно вчинення двох різновидів злочинів:
а) метою яких є збагачення за рахунок бюджетних коштів, державного і комунального майна;
б) які вчиняються з іншою метою.
Перші можна умовно назвати «розкрадання», а інші – «безгосподарське використання». Для першої групи більш характерні злочинні технології, а для другої – одиничні злочини.
Методи здійснення фінансового шахрайства в бюджетній сфері не є унікальними і, як правило, «перегукуються» із поширеними в і інших сферах, а саме: обман, зловживання довірою, службовим становищем, примус внаслідок матеріальної чи психологічної залежності тощо. Серед характеристик фінансового шахрайства в бюджетній сфері варто виокремити мету здійснення (заволодіння бюджет- ними коштами / майном, отримання переваг і вигід), область виникнення (фінансові операції з бюджетними коштами, в рамках майнових відносин (державне / комунальне майно) та широту охоплення (розпорядники бюджетними коштами за різними рівнями бюджетів, державні підприємства, службові особи й ін.)[2]. Особливості прояву фінансового шахрайства в бюджетній сфері полягають в тому, що не завжди можна вчасно виявити й оцінити його масштаби, рівно як і усунути наслідки після виявлення. І це, насправді, важлива проблема, не тільки наукова, але і практична. Адже фінансові шахраї вирізняються «інтелектуальною діяльністю», негативні наслідки якої поширюються значно швидше, ніж усвідомлюється прагматизм такої діяльності та вживаються заходи її виявлення, протидії та запобігання.
Найбільш поширеними видами фінансового шахрайства в бюджетній сфері є шахрайство з метою заволодіння бюджетними коштами та порушення бюджетного законодавства без ознак розкрадання. До таких слід віднести нецільове використання бюджетних коштів, незаконні витрати, а також шахрайство із тендерними закупівлями та заволодіння бюджетними коштами.
Держфінмоніторингом приділяється особлива увага стосовно розслідування фактів відмивання коштів, отриманих від корупційних діянь. Зокрема, у 2021 році Держфінмоніторингом направлено до правоохоронних органів 160 матеріалів (44 узагальнених матеріали та 116 додаткових узагальнених матеріалів), які пов’язані з підозрою у корупційних діяннях
У вказаних матеріалах сума фінансових операцій, які можуть бути пов’язані з легалізацією коштів, та з учиненням іншого злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, становить 9,3 млрд гривень.
Учасниками підозрілих фінансових операцій у зазначених 160 матеріалах були особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та прирівняні до них[4].
Кошти державного та місцевих бюджетів є досить привабливим джерелом для отримання злочинних доходів, враховуючи значні обсяги коштів, що виділяються для фінансування діяльності державних підприємств та інших суб’єктів, які фінансуються за рахунок державного та місцевих бюджетів.
Держфінмоніторингом за результатами фінансового розслідування виявлено схему привласнення коштів державних установ через ризикових суб’єктів господарювання (рис.1).
Підприємство А за результатами тендерних процедур визнано переможцем проведених торгів, оголошених Державними установами, що виконують схожі функції. Тобто, маючи спільні риси, Державні установи проводили подібні фінансові операції та залучали до схеми розкрадання коштів фізичних осіб – підприємців.
При цьому, ні Підприємство А, ні фізичні особи-підприємці не мали жодних виробничих потужностей та майна, які б дали змогу надавати послуги, що були предметом тендерів. Крім того, Державні установи та Підприємство А мали різне географічне розташування, у зв’язку з чим виникає підозра щодо штучності надання визначених послуг за тендером.
За угодою Державні установи на користь Підприємства А здійснили перерахування коштів, які надалі було перераховано на користь фізичних осіб-підприємців з подальшим зняттям готівкою та використанням для розрахунків у торговельно-розважальних закладах, що складає 63% від загальної суми бюджетних надходжень.
Одержувачем готівкових коштів за довіреностями фізичних осіб-підприємців, була Посадова особа Підприємства А.
Правоохоронним органом здійснюється досудове розслідування. [3].
Рис 1. Розкрадання бюджетних коштів шляхом перерахування самозайнятим особам [3]
Отже, фінансове шахрайство в бюджетній сфері – це допущені порушення законодавства та бюджетної дисципліни з метою отримання власної вигоди чи третіх осіб, що призвели до втрати/чи недоотримання коштів у бюджет та розкрадання державного та комунального майна. Характеристиками такого виду шахрайства є область виникнення, широта охоплення та мета здійснення. Шахрайство – це протиправні діяння, то для бюджетної сфери характерними є такі їх види, які здійснюються з метою заволодіння бюджетними коштами (розкрадання) та порушення бюджетного законодавства без ознак розкрадання.
Система протидії фінансовому шахрайству в бюджетній сфері буде ефективною за умови злагодженої взаємодії служб внутрішнього аудиту, правоохоронних органів, юристів, що в підсумку сприятиме реалізації анти криміногенного потенціалу в бюджетній сфері.
Література:
1. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14
2. Возняк Г.В. Фінансове шахрайство в бюджетній сфері: економічна сутність і різновиди. БІЗНЕСІНФОРМ № 4. 2020 р.
3. Типологічне дослідження «Відмивання доходів від привласнення коштів і майна державних підприємств та інших суб’єктів, які фінансуються за рахунок державного та місцевих бюджетів». 2019 рік. Режим доступу: https://fiu.gov.ua/assets/userfiles/books/book_topology2020UA.pdf
4. Річний звіт Держфінмоніторингу за 2021 рік. Режим доступу: https://fiu.gov.ua/pages/dijalnist/funkcional/zviti-pro-diyalnist/2021-rik/richnij-zvit-derzhfinmonitoringu-za-2021-rik.html
________________________
Науковий керівник: Шевців Любов Юліанівна, кандидат економічних наук, доцент, Львівський національний університет ім. Івана Франка, м. Львів