ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА
23.09.2022 13:10
[1. Информационные системы и технологии]
Автор: Бондарчук Віталіна Олександрівна, Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського, м. Вінниця
Всі ми живемо в час інформаційно-цифрових технологій. Інформаційне суспільство, до якого так прагне людство докорінно змінює статус інформації, розширюючи її потенціал як позитивного ресурсу, так і виявляє її негативні сторони. Інформація завжди оточувала людину, тому будь-яке суспільство можна вважати інформаційним. Однак в ході вивчення інформації як складової розвитку людства показало, що вона може бути достовірною та актуальною, новою та застарілою, але не може бути передана, прийнята та зберігатися в чистому вигляді, будь-яка інформація має свого носія і передається різними шляхами комунікацій. У загальному вигляді інформація – це роз’яснення, виклад, тобто йдеться про відомості (або їх сукупність), про предмети, явища та процеси, що сприймаються людиною або спеціальними пристроями. На сьогоднішній день не існує визначеного поняття інформації, в кожній галузі вона має своє трактування. Завдяки інформації ми передаємо свої дані та повідомлення, які є основною складовою процесу подальших дій у суспільстві. Тому на перший план у сучасному суспільстві виходить проблема інформаційній безпеки та безпеки інформації, забезпечення її цілісності, достовірності та доступності.
Варто зазначити, що почуття безпеки стало важливим фактором для кожного суспільства. Для людства безпека є однією з основних потреб. Почуття безпеки повинно бути пов’язане зі станом миру та спокою. Безпеки є державним завданням, яке полягає у відсутності загроз для пристроїв, систем, сегментів руху і заходів інформаційного забезпечення. Основними принципами та заходами інформаційної безпеки, є цілісність даних – захист від збоїв, які можуть призвести до втрати інформації чи знищення даних, а також конфіденційність інформації та одночасно її доступність для всіх користувачів.
У процесі запровадження зазначених принципів існують найбільш уразливі сфери можливих порушень: банківські та фінансові інститути, інформаційні мережі, системи державного управління, оборонні та спеціальні структури. Ці структури держави потребують спеціальних заходів безпеки, оскільки вони забезпечують суверенітет країни. В якості основних заходів інформаційної безпеки застосовують засоби шифрування інформації, аж до використання файлових систем зі шифруванням даних. Сучасні системи виявлення порушення інформаційної безпеки включають системи візуалізації, пісочниці з вбудованими системами антивірусного захисту і систем управління знаннями про кіберзагрози і вразливості.
Основну проблему у забезпеченні інформаційної безпеки становить захист самої інформації. Держава забезпечує захист інформації на законодавчому рівні, але вона не може убезпечити нас від людського фактора. В Україні економічний простір інформаційної безпеки регулюють закони і нормативні акти, такі як Закон України «Про інформацію»; Закон України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах»; Закон України «Про державну таємницю»; Закон України «Про захист персональних даних»; Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження Правил забезпечення захисту інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах»; Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію» та інші.
Основними засобами удосконалення забезпечення інформаційної безпеки є:
• удосконалення правового забезпечення інформаційної безпеки шляхом розробки її концептуальних основ;
• зміцнення організаційних основ забезпечення інформаційної безпеки.
Разом з тим, необхідною є розробка програм освітньо-виховного впливу, спрямованого на формування здатностей забезпечення власної інформаційної безпеки, зокрема підвищення рівня культури використання засобів оброблення інформації, оприлюднення власної інформації та способів її захисту, критичного ставлення до інформації.
Захист інформації – гарантія безпеки, завдання держави. Але і коритсувачі, і підприємства здатні проводити заходи щодо підвищення інформаційної безпеки та інформаційного захисту. Для цього застосовують прості, але ефективні засоби, які наведені у статті. Але успіх у галузі інформаційної безпеки може принести лише комплексний підхід суспільства та держави. Подальше зміцнення інформаційної безпеки країни вбачається у спільних, злагоджених діях усіх державних інституцій, громадськості, медіа-спільноти. В сучасних умовах необхідно вирішувати не лише такі важливі завдання, як формування власного інформаційного простору та його захисту від загроз, а й переходити від захисних стратегій до наступальних.
Використана література
1. Стратегія національної безпеки України : Указ Президента України від 26.05.15 р. № 287/2015. − Режим доступу : //www.president.gov.ua
2. Олійник О.В. Cтан забезпечення інформаційної безпеки в Україні // Юридичний вісник. – 2014. – № 2(31). – С. 59-65.
3. Панченко В.М. Співвідношення понять : інформаційна та кібернетична безпека // Інформаційна безпека людини, суспільства, держави. – 2013. – № 2 (12). – С. 20-24 Про основи національної безпеки України : Закон України від 19.06.03 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2003. – № 39. – Ст. 351.
4. Косач П. Д. (2002). Інформаційна безпека як основа національної безпеки. Київ: ДЕМЩ.
5. Ніщименко О.А. (2016). Інформаційна безпека України на сучасному етапі розвитку держави і суспільства. Наше право, 1, 17-23.
6. Сорокін О. Л. (2014). Інформаційна безпека та її складові: проблеми визначення концепту. Держава та право, 8, 18-22.
________________________
Науковий керівник: Вотякова Леся Андріївна, кандидат фізико-математичних наук, доцент кафедри алгебри і методики навчання математики, Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського, м. Вінниця