ІНФОРМАЦІЙНЕ СУСПІЛЬСТВО ЯК ВЕКТОР ПОСТІНДУСТРІАЛІЗМУ
05.09.2021 22:13
[2. Экономические науки]
Автор: Таранич А.В., канд. екон. наук, доцент, кафедра маркетингу, Донецький національний університет імені Василя Стуса, м. Вінниця;
Таранич О.В., канд. екон. наук, доцент, кафедра менеджменту та поведінкової економіки, Донецький національний університет імені Василя Стуса, м. Вінниця
Розвиток світової економіки спирається та підкріплюється досягненнями науково-технічного прогресу, які наприкінці ХХ ст. створили умови не тільки для економічного, але й культурно-еволюційного розвитку, народили феномен інформаційної економіки, яка поєднується з економікою знань. Технологічно-суспільною базою інформаційної економіки є розвиток інформаційно-комп’ютерних технологій від локальних мереж до всесвітньої мережі Інтернет, ЕОМ від персональних комп’ютерів до смартфонів, від простих месенджерів і соціальних мереж до кросплатформних комунікацій, чат-ботів, мобільного банкінгу, інтернету речей.
Під «інформаційною економікою» розуміється виробництво наукових знань, які набувають доданої вартості в процесі виробництва високотехнологічних продуктів чи продукування інформаційних чи інших послуг; її особливою рисою є процес оброблення й використання інформації в якості основного засобу виробництва у вигляді трудової кваліфікації виробників продукції, творчих здібностей новаторів і бажань до «соціалізації в суспільстві» споживачів товарів і послуг.
Формування інформаційного суспільства відбувається на перетині таких понятійних площин, як «інформаційна економіка», «економіка знань», «постіндустріальне суспільство», глобалізація та крос-культурні комунікації. Ідеї інформаційного суспільства були досліджені Д. Беллом, Ф. Махлупом, Дж. Стіглером, М. Поратом, Е. Тоффлером тощо. Подальшого розвитку теорія інформаційної економіки у контексті еволюції постіндустріального суспільства отримала у працях П. Друкера, М. Кастельса, І. Масуда, Т. Стоунера, Дж. Стігліца, А. Турена, Е. Тоффлера, Ф. Фукуями, Ж. Фурастьє.
Розбудова інформаційного суспільства пов’язана з прозорістю суспільного життя, яке базується на вільному доступі до інформації, на використанні інформаційних продуктів, в першу чергу це доступ до державних адміністративних послуг. В єдиному інформаційному просторі відбувається культурна інтеграція східної та західної цивілізацій, зменшується історичне протистояння між народностями та культурами, відбувається послаблення у відношенні радикально налаштованих релігійних суспільств Близького Сходу, Східної Азії й Африки до немусульманського світу.
Подальший розвиток інформаційного суспільства передбачає прозорість суспільно-урядових відношень між державою та громадянами, починаючи з проведення виборів і референдумів, і до організації дорожнього руху, охорони правопорядку.
З економічної точки зору в інформаційному суспільстві головною рушійною силою розвитку країн стає вартість, яка утворюється знаннями за рахунок впровадження технологічних інновацій у сферу послуг, яка розвивається на підставі матеріального виробництва як сировинного базису, що продукує інноваційні товари і послуги з підвищеною доданою вартістю. Так поступово відбувається формування країн із постіндустріальним суспільством, яке є одночасно і продуцентом, і споживачем інформаційних послуг.
Висновки. Формування інформаційного суспільства як вектору постіндустріалізму повинно передбачати усунення негативних наслідків від його інформатизації, пов’язаних із дезінформацією населення через медіа та соціальні мережі, поширенням закликів до сепаратизму, тероризму. Головним завданням має бути забезпечення прав і свобод людей, в тому числі в інформаційному середовищі, через посилення кібербезпеки, медіа й технологічно-інформаційної грамотності населення, забезпеченню достойного рівня життя населення через ринок інформаційних продуктів і сферу послуг.