ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ В ОРГАНІЗАЦІЇ - Научное сообщество
Главная
UA RU EN

Вас приветствует Интернет конференция!

Приветствуйем на нашем сайте

Рік заснування видання - 2011

ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ В ОРГАНІЗАЦІЇ

06.04.2022 16:11

[2. Экономические науки]

Автор: Банашко Ольга Олександрівна, студентка 2 курсу, кафедра менеджменту, фінансів банківської справи та страхування, Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова


У діяльності будь-якої організації постає проблема розробки, прийняття та реалізації управлінських рішень. Від того, які конкретні управлінські рішення приймаються, залежить конкурентоспроможність підприємства сьогодні та у майбутньому, ефективність та результативність її діяльності.

Більшість науковців схиляються до визначення управлінського рішення, як результату творчого аналізу проблеми, вибору шляхів, методів, способів та  засобів її вирішення. Правильно прийняте управлінського рішення вимагає від менеджерів високого рівня компетентності, значних затрат часу, енергії, досвіду. 

Прийняття управлінського рішення проходить декілька етапів:

1. Виявлення проблеми та її аналіз. Процес ухвалення рішення починається з виявлення і формулювання проблемної ситуації, що виникла на підприємстві. 

2. Формулювання цілей. Під час прийняття важливих рішень необхідно чітко визначити цілі організації. 

3. Виявлення альтернатив. Виявлення альтернативних варіантів рішень може здійснюватися або безпосередньо, або за допомогою спеціальних експертних процедур. Технології генерування альтернатив досить різноманітні, це можуть бути методи індивідуального творчого пошуку (метод аналогій, ідеалізації, інверсії), методи колективного пошуку («мозкова атака», «конференція ідей», «колективний блокнот») тощо. 

4. Попередній вибір найкращої альтернативи. Попередній вибір визначених раніше альтернатив відсіває «слабкі» варіанти. Можливе залучення висококваліфікованих спеціалістів, які здатні сформулювати найвигідніші варіанти рішень. 

5. Вивчення та оцінка альтернатив. Вивчення альтернативних рішень та їх оцінка проводиться у два етапи. На першому етапі оцінюється можливість реалізації кожної альтернативи. На другому етапі оцінюється можливість наслідків реалізації кожної альтернативи. 

6. Експериментальна перевірка альтернатив. У тих випадках, коли менеджер після вивчення та оцінки альтернативних рішень дещо сумнівається в остаточному виборі і при цьому є додаткові ресурси (матеріальні, трудові, час тощо), здійснюється експериментальна перевірка деяких кращих альтернатив. 

7. Вибір найкращого варіанта рішення. Після визначення кола можливих рішень настає етап кінцевого вибору найкращого варіанта рішення [4, с. 12].

Для прийняття найбільш вірного рішення, менеджер повинен приймати його ґрунтуючись на підходах та стилях прийняття управлінського рішення [1, с. 73].

В практичній діяльності склалися два основні підходи до прийняття управлінських рішень: індивідуальний та груповий. 

При індивідуальному підході управлінські рішення приймаються вищим керівництвом і, як правило, це один чи декілька менеджерів з вищого рівня управління, або директор (начальник), якщо мова йде про невелике підприємство.

При груповому підході прийняття управлінських рішень відбувається за своєрідним «круглим столом», в якому, крім менеджерів вищого рівня управління, приймають участь інші працівники. В даному випадку менеджери вищого рівня управління делегують повноваження керівникам низової ланки [2, с. 107].

Щодо стилів прийняття управлінських рішень, то за рівнями організації виділяють 5 основних стилів керівництва:

1. Диктаторський стиль притаманний управлінцям, які приймають рішення на автократичному рівні. Даний стиль характерний для авторитарних керівників і поширюється на всю управлінську діяльність.

2. Реалізаторський стиль властивий керівникам, які ухвалюють рішення на автономному рівні, особливо тоді, коли для прийняття рішення найбільш коректно буде вжити не індивідуальну, а колективну форму. Такий стиль характерний керівникам, які «все беруть на себе» й думають, що ніхто інший не вирішить проблему, окрім них.

3. Організаторським стилем користуються керівники, які приймають рішення на локально-колегіальному рівні, коли роль управлінця полягає не в індивідуальному прийнятті рішення, а в організації процесу його колективного прийняття.

4. Координаторський стиль властивий керівникам, які приймають рішення на клініко-колегіальному рівні. Цей стиль характерний управлінцям, чия роль ослаблена в організації. «Влада підлеглих» стає настільки вагомою, що вона дорівнює «владі керівника» або навіть починає перевершувати її.

5. Маргінальний стиль – для керівників, що ухвалюють рішення на мета колегіальному рівні. Керівник у своїх рішеннях використовує настанову тільки на підпорядкування «командам зверху» [3, с. 120].

Також, варто зазначити, що для того, щоб прийняти найбільш коректне управлінське рішення менеджеру варто розуміти принципи прийняття управлінських рішень. Найбільш важливі принципи наведені нижче.

1. Принцип системності передбачає необхідність використання системного аналізу та синтезу в кожному управлінському рішенні. 

2. Принцип комплексності означає необхідність всебічного охоплення всього керованого об'єкта, облік всіх напрямів і сторін діяльності підприємства, його властивостей.

3. Принцип ієрархічності розглядає складні і великі системи як багаторівневі, які вимагають поділу всієї системи на елементи (ланки і ступені). 

4. Принцип обов'язковості зворотного зв'язку означає необхідність отримання інформації про хід та результати кожного прийнятого рішення в системі управління організацією [4, с. 26].

Отже, прийняття правильних управлінських рішень – це сфера управлінського мистецтва. Здатність і уміння робити це розвивається з досвідом, здобутим керівником протягом усього життя. Сукупність знань і умінь формують компетентність будь-якого керівника і залежно від рівня останнього вказують на рівень ефективності його роботи. Менеджери повинні добре знати сутність різних підходів, стилів та принципів прийняття рішень, уміти комбінувати їх, а також збагачувати арсенал власними розробками.

Література:

1. Шульженко І. В., Остапенко С. Ю., Симоненко В. А. Удосконалення процесу прийняття управлінських рішень. Приазовський економічний вісник. Полтава: 2018. №4 (09). С. 73-76

2. Смелянець Н. І., Москаленко В. А. Підходи до прийняття управлінських рішень в менеджменті. Національний університет харчових технологій. 2014. №80. С. 107-108

3. Подвірна Н. С. Умови ефективності управлінських рішень. Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. Львів: 2011.№ 23. С. 118-122

4. Петруня Ю. Є., Літовченко Б. В., Пасічник Т. О. Прийняття управлінських рішень: навчальний посібник. Дніпропетровськ: університет митної справи та фінансів. 2015. С. 26 – 30.

________________  

Науковий керівник: Граматович Ю. В., старший викладач кафедри менеджменту, фінансів, банківської справи та страхування, Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
допомога Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Другие научные работы даной секции

Конференции

Конференции 2024

Конференции 2023

Конференции 2022

Конференции 2021



Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки

Наукова спільнота - інтернет конференції

:: LEX-LINE :: Юридична лінія

Інформаційне суспільство: технологічні, економічні та технічні аспекти становлення